Фанфіки українською мовою

    Їхні стосунки вважали, вважають та мабуть, будуть вважати дивними. Хоча приводів для такої думки не було… Напевно.

    Усі голови хором кажуть:

    – Юнґі! Так не можна! Хосок тебе покине.

    А чоловік знову питає:

    – Чому?

    Просте дитяче питання.

    – Кине, бо у вас немає інтимності! Йому треба розслаблятися іноді, а ти цього не даєш.

    Юнґі продовжує питати одне: Чому?
    І сторона відповіді мовчить. Дурне.

    Ні Хосок, ні Юнґі не стають жертвами їхніх стосунків, бо вони добровільно усе узгодили. Їм приємніше бути разом так. Торкатися, обіймати, цілуватися і просто насолоджуватися один одним без сексуального підтексту. Вони дихають одне одним, але не як в кліше фанфіку. Раді можливості зустрітися і провести вечір разом за розмовами.

    Чому вони повинні щось змінювати?

    Хосок не потребує того про що кажуть інші. Юнґі не просить, бо відчуває теж саме.

    Їм подобаються однакові фільми про легку романтику, з цими довгими сценами дотиків, подиху, поглядів і незграбних посмішок. Вони ніби самі вийшли з того фільму. Такі ж романтичні, незграбні й закохані.

    І хтось скаже:

    – Та вони просто тільки на першій стадії, місяць – два… Максимум рік і хтось не витримає.

    Дві пари очей подивляться не розуміючи на цю персону і покрутять палець у скроні.

    Дурний?
    Дурний.

    Романтика по стадіях… Звучить банально, але ж усі ведуться.

    Будують обережно, переймаються, щоб не зробити помилку. І як висновок роблять, велику мов чорнильна пляма.

    А Юнґі та Хосок дивляться, спостерігають за різними видами стосунками. Нові знайомства ведуть аби зрозуміти, що усі від них вимагають. Аналізують себе та зітхають в’яло. Вони застрягли на псевдо першій стадії вже років десять. Вони дорослі чоловіки, поводяться як романтичні підлітки, А кохання їх рівняють з дитячим.

    Де справедливість? У чому їхня різниця?

     

    0 Коментарів