Становлення

В МЕНЕ Є ДОЗВІЛ НА ПЕРЕКЛАД

ОРИГІНАЛ: https://archiveofourown.org/works/40130796

СПІВПЕРЕКЛАДАЧКА: https://fanfic.com.ua/profile/diana-mysienko31gmail-com/

Вона втратила всіх, кого любила, як Фей, але тепер у неї є шанс, як Ебігейл. Навіть якщо Фей Хораз не отримала щасливого кінця, вона подбає про те, щоб Ебігейл Гоббс отримала той кінець, якого вона заслуговує. Кінець з Ганнібалом і Віллом. Вона подбає про те, щоб усі вони отримали щасливий кінець. Разом.

—

Фей не планувала вижити, коли вона перерізала собі шию, але потім вона якимось чином прокидається в тілі Ебігейл Гоббс. Вона вже втратила всіх, кого любила, і не планує, щоб Ебігейл втратила Ганнібала та Вілла, або щоб вони втратили Ебігейл. Вона подбає про те, щоб цього разу сім’я вбивць отримала той кінець, на який вони заслуговують.

Глава 1: Становлення.

Ганнібал постукує ручкою по краю блокнота, обдумуючи, що слід робити далі. Він пильно поглядає на сторінку.

Блокнот невинно лежить на столі, не підозрюючи, який внутрішній конфлікт викликає. У ньому сторінка за сторінкою рівняння для того, щоб обернути час у зворотному напрямі.

Ганнібал на останній стадії.

Якщо він розділить на змінну m, відкриється можливість подорожей в альтернативний всесвіт. Не ясним залишається те, чи буде він перекинутий у своє молодше тіло, чи буде спостерігати за собою та Мішею зі сторони.

Однак є також невеликий ризик привести когось сюди, замість того, щоб самому опинитися там.

Якщо він помножить рівняння на t, є шанс, що він повернеться назад у часі, але втратить пам’ять.

Подорож у минуле та втрата спогадів не врятують його милу сестру.

Прийнявши рішення, Ганнібал швидко завершує рівняння. Закінчивши, він махом підписує нижню частину сторінки, отримуючи велику насолоду від м’якого крехтіння власної авторучки по високоякісному паперу.

Ганнібал зітхає та потягується. Він знає, що не може дозволити надії затопити себе, бо жодна з його минулих спроб не дала результатів.

Ця, однак, відчувається інакше. Він усім тілом відчуває, що щось станеться.

Ганнібал ніколи не був з тих, хто ігнорує свою інтуїцію.

Незалежно від того, чи викликано це очікуванням реальною подією, чи ефектом Плацебо, пульс Ганнібала тихо б’ється під шкірою, нагадуючи йому, що він живий і, можливо, Міша теж буде.

— Люба Міша, — тихо видихає він. — Можливо ця спроба принесе плоди. Я так сподіваюся знову побачити тебе.

З цими словами Ганнібал залишає блокнот у валізі та сідає на ліжко, кривлячись від скрипів пружин матраца, які давлять на його спину.

Хто б не доглядав за пружинами, вони б підійшли на вечерю.

Ганнібал думає про свої плани на наступний день. Завтра він допоможе Віллові у розслідуванні справи Міннесотського Сорокопуда, а сьогодні залишиться з Мішею.

Він заходить у власний Палац Пам’яті та сидить серед поля яскраво-зеленої трави. Поряд з ним Міша посміюється на вухо, виплітаючи справжню квіткову корону з його волосся.

Під ними ковдра та кошик для пікніка з розбитою чашкою чаю всередині. Чашка повільно збирається докупи та пливе до його рук. Як тільки усе налагоджується, він робить ковток.

Ганнібал спокійно посміхається, дозволяючи рукам Міші заритися у його волосся, а чаю заколисати.

Він так міцно спить, що не помічає світіння блокнота на дні валізи.

─── • .  ·• 𖥸 • .  ·• ───

Фей стискає руків’я ножа, поки її кісточки пальців не побіліють.

Гра закінчена.

Тео лежить ничком до землі, маленьке тіло в океані багряної крові.

Неподалік Ант, прив’язаний до столу. Довгі сліди подряпин вишкрябані на дереві, його нігті подерті та вкриті плямами крові.

Її батько біля її ніг і вона злісно б’є його у стегно, прямо там, де заколола.

Монстр у її ніг виє.

Фей притискає його вниз і встромляє ніж у його горло. Вона морщиться, коли йому вдається вивернутись і перехопити її за живіт.

Її живіт клекоче, марно намагаючись переварити сире м’ясо засунуте їй у горлянку.

Вона кричала, коли плоть її братів примусово запхали у неї. Вона відчувала, як сире м’ясо прямує вниз у стравохід і осідає каменем у її животі.

Фей думала, що її вирве, відвернута усвідомленням, що вона з’їла своїх братів, але вона збирається померти сьогодні і хоче, щоб її брати були поряд.

Тому вони залишаться з нею.

Фей встромляє ніж глибше у шию монстра і дивиться, як витікає кров. Вона знаходить момент, щоб оцінити вид монстра, – колись такого сильно й могутнього, – поваленого на підлогу, до того, як жорстко розрізати його шию.

В той час, як він стикає кров’ю, вона підіймає ніж до своєї шиї.

— Спадок закінчиться тут, — шипить вона.

— Н-ні… — монстр пробулькав, кров бризкає з його рота.

— Так.

Вона проводить ножем вздовж шиї так сильно, як тільки може, та усміхається, коли бачить як очі її батька розширюються у паніці.

Вона оголює свої зуби у викривленій пародії на посмішку та кашляє, куштуючи кров.

— Гра закінчена, — слабо говорить вона.

Тільки після того, як життя покидає очі її батька, Фей падає на коліна.

Ніж у її руці відблискує м’яким золотом, і Фей розрізає шию ще раз, для впевненості.

Вона не має наміру жити більше після цього моменту.

Фей посміхається, дозволяючи собі впасти.

─── • .  ·• 𖥸 • .  ·• ───

Фей падає на землю.

Її серце б’ється у грудях. Вона відчуває, як кров плескає з шиї та просочується крізь волосся.

Вона дозволяє очам закритися, із задоволенням відмічаючи, що кінець вже близько.

Тоді руки лягають на її шию і Фей різко розплющує очі, вдихаючи з клекотінням.

Вона озирається, її розуму потрібно більше часу, щоб зібрати все докупи. Вона певно галюцинує в останню мить.

Бо Вілл Грем стоїть перед нею, його руки затискають шию, намагаючись спинити кровотечу.

Фей виросла на «Ганнібалі» від NBC, її батько надихався всіма вбивствами серіалу, скоюючи свої.

Він змушував Анта та Тео дивитися шоу, навіть не зважаючи на те, що одному з них було шість, а другий старше лише на два роки.

Він хотів надихнути дітей на створення власних задумів вбивств. Але єдине, що вони зрозуміли, це те, що Вілл та Ганнібал були закохані та були б прекрасними батьками для Ебігейл.

Набагато кращими, ніж їх власний батько був.

Так що, це має сенс, що у хвилини її смерті розум викликав саме Вілла.

Очі Фей заповнюються слізьми та вона стримує схлип, протягує руку та відчуває кінчиками пальців грубий матеріал сорочки Вілла.

Вілл сильніше притискає її шию та здригається, коли вона тихенько виє.

— Все в порядку, Ебігейл, — тремтячим голосом говорить він. — Все в порядку. Дідько… Так швидко втрачаєш кров. Доктор Лектер, ДОКТОР ЛЕКТЕР, СЮДИ!

Його руки тремтять на шиї.

Фей чує кроки та намагається повернутися на звук, не бажаючи бути застигнутою зненацька. Вона перериває особистий крик, коли біль проходить крізь її шию.

Вілл м’яко її заспокоює.

— Не рухайся, Ебігейл. Спробуй не рухатися заради мене.

Его великі пальці обводять її щелепу, загрожуючи зламати своєю ніжністю.

Фей занадто змучена для здивування тому, що він кличе її Ебігейл.

Та тут з’являється власне сам Ганнібал, замінюючи тремтячі руки Вілла міцними, впевненими. Він відкидає її голову назад, одною рукою підтримуючи шию Фей, а іншою стискаючи її кровоточиву рану.

Фей простягає руку та торкається обличчя Ганнібала, щоб запевнити себе, що він справжній.

Вона майже очікує, що Ганнібал зникне, як дим, але її руки торкаються живого тіла, і тоді вона плаче. Ганнібал і Вілл перетворюються в розмиті плями, коли сльози замінюють їхнє зображення у сітківці.

Наосліп, простягаючи руку, вона більше відчуває, ніж дійсно бачить, як руки Вілла обнімають її. Його руки липкі від крові, але великі та теплі, у порівнянні з її крихітними, холодними.

Вона простягає іншу руку та кладе зверху руки Ганнібала, що знаходиться на її горлі.

Ганнібал різко опускає погляд та Фей готова присягнутися, що чує як різко він вдихає від здивування. Їхні очі зустрічаються, його – суміш коричневого та багряного; вони – кров, яка забруднює землю, котра тримає труп та руйнує, щоб давати нове життя.

Ганнібал – це кінець життя, так само як його початок. Цей момент нагадує Фей про Бога.

Фей спостерігає, як Ганнібал та Вілл зустрічаються поглядами; вона майже відчуває, як стальний канат, вимочений кров’ю, зв’язує цих двох разом на цілу вічність.

Частина її відчуває, що не повинна бути тут, щоб бути свідком, як інша у цей самий час може дивитися на них безперервно.

Час між ними зупиняється, здається навіть пилинки у повітрі завмирають.

Інтимний момент переривається, коли вриваються лікарі швидкої допомоги з ношами та замінюють теплі руки Ганнібала клінічними, замерзлими.

— Н-ні, — скімлить Фей, тягнучись до Ганнібала.

Він торкається її руки, погладжуючи зовнішню сторону великими пальцями.

— Тихіше, люба, — заспокоює він. — Я поряд.

Іншою рукою вона тягнеться до Вілла та радіє, коли той обережно тримає її.

Повіки Фей стають все важчими, але вона з усіх сил намагається тримати їх відкритими.

«Моя галюцинація закінчується, — вона у скорботі. — Тепер я правда помираю.»

Її кладуть на ноші, і вона відчуває, як усе починає рухатися.

Ганнібал та Вілл все ще тримають її руки.

Вперше за довгий час, Фей почувається у безпеці. Іронія у тому, що у більшій безпеці вона почувається між двома вбивцями.

Вона останній раз кидає погляд на Ганнібала та Вілла, забираючи з собою їх турботу, занепокоєність та дозволяє своїм очам закритися.

Фей засинає між вдихами, обнімаючи темряву.