Станд благословляє цей чудовий світ

Я Павло. 23 роки від народження. Живу у квартирі. Працюю програмістом на фрілансі 3д моделі роблю, іноді логотипи, ігри поробки. Взагалі чудове життя. Мені подобалося. Хотів вступити до великої компанії. Зробити свою популярну гру. Навіть іноді міг себе порадувати дрібницями речами: стакан хамелеон з принтом, борщик зробити, гру нову придбати.Мені завжди подобалися ігри. У дитинстві не було всіх цих стімів та торентів, бо ріс я в селі та інтернету там не було. За добрі оцінки купували диски з іграми. Закінчив школу на відмінно. Вступив в універ і переїхав, одразу після вступу до університету на програміста. Дивився аніме, коли ознайомився із інтернетом. Загалом закінчив універ на червоний диплом, і отримав статус бакалавра, і виїхав із країни, переїхавши до Канади. Хоч було і складно але я все ж добився того що мені було довподоби. Іноді прогулювався по паркам

І ось я закінчив замовлення на гру та відправив замовнику. За кілька хвилин надійшло повідомлення про зарахування грошей.

— Ееєєєєєс, не кинули. Піду погуляю чи в ресторан схожу. Дрібниця а приємно.

Я встав з-за столу, попрямувавши до вікна. Там була буря.

Її, краще вдома залишуся. Ще продукти треба купити. Можна через програму з доставкою. А ресторани навряд чи працюють у такий час. Ну, піду тоді знову за комп’ютер, але вже, щоб пограти. Еэээх, у що мені пограти? Скайрім? Не її, грав. Гта 5? Нудно. Майнкрафт? Тільки з модами, а їх так ліньки шукати. Діабло? Ще недавно проходив та запам’ятав усе. Може гра з ДжоДжо? А яка? Їх майже немає на комп’ютері, а лише на PlayStation чи xbox. Їх у мене нема. А якщо встановити емулятор? Логічно. Але який? Вони взагалі є? Напевно. Потрібно пошукати… Так, хром. емулятори пс 4. Угу. Ось, є топ… Що там у коментарях. 4 найкрутіший … Угу, угу, як скажеш. Завантажити. Ну, чекати все одно довго. Піду, постою на балконі щоб голова провітрилася.Гаразд, треба хоча б телефон взяти. Балкон у мене засклений. Я вийшов на балкон. Там гарно. Але ж холодно. Може відчинити віконце? А чому б і ні. Охолоджусь. Я відчинив кватирку і дістав телефон. Так, може програти у що? Наприклад у… 2048. Так верх, вниз, праворуч, стоп що це за звук. Звук електрики. Що за?

Я подивився у відчинене вікно і побачив… ШАРОВУ БЛИЗКАВКУ?!

– АААААААААА!

Це було останнє, що я зміг прокричати, адже блискавка летіла мені прямо в обличчя. Я прикрився руками, але блискавка пройшла крізь неї та потрапила на обличчя. Очі почали витікати від високої температури. Було почуття, що на шкіру ллється метал. При цьому моя шкіра розплавлялася і стала схожа на плавлену гуму з її розпеченими пухирями, що, лопаючись, приносили пекельний біль. У цей момент я відключився від болючого шоку. Через деякий час я відчув холодок і велику спинку крісла.

– А? Де я? Чому в мене нічого не болить?

Я почав лапати своє обличчя.

Все нормально? Але ж я точно відчував цей біль. Я бачив цю блискавку. Стоп. Очі? Я почав потихеньку розплющувати очі. В обличчя мені вдарило світло. — Ееєєє… Що сталося?

– Ти помер. — сказав жіночий голос, що виходить від світла.

Що блядь? А як моя квартира? Мій комп’ютер? Телефон. А Грошики? Я їх заробляв, натираючи мозолі, друкуючи код. А мої успіхи? Я ж хотів піти у велику компанію. Стоп. Хто це сказав? Може я просто у лікарні, а це лікар-приколіст? Потрібно спочатку розпізнати, хто це? Легше спитати.

– Хто це сказав?

– Це сказала я – Богиня Еріс, яка тимчасово замінює Акву.

Я нарешті роздивився володарку цього голосу. Це… черниця? Ще волосся таке дивне… Срібне? Я звичайно не така людина, що обкличе людину за її колір волосся, але чомусь срібний? Чи не білий, не чорний, не синій, не червоний і навіть не зелений, а срібний? І, тим більше, чого її волосся так відблискує? Вона що їх лаком срібного кольору покрила? Звідки? Гаразд, це вже не має значення.

— А я помер? Я можу повернутись назад? Додому. Цілим. До мого компіку, що коштує більше ніж мой органи! Аааааааа!

– Заспокойся, заспокойся. Все не так уже й погано.

– Не погано? Я це все своє життя витратив і в мить все втратив, а це не погано? Так, це не погано… Це пиздець.

– Заспокойся. З усіма буває. Ти зможеш повернутись з однією умовою.

– Стоп, стоп, стоп. Не так різко. По-перше, де я?

– Ти в чистилищі.

– В сенсі? А чи не можна відразу в рай? Я начебто людей не вбивав, не крав, навіть не кривдив нікого, що за несправедливість?

— По-перше, крав. Ти що забув?

– Не пам’ятаю такого…

– Красти моделі з інших проектів це все такаж кража

Бляяяяя. Знав я, що треба було самому зробити модель.

– Ну, один раз не…

— Точно, лихослів’я. Ще один злочин.

Та щоб тебе.

— Гаразд, що ти говорила про можливість повернення? Що там треба зробити?

— Щоб ти повернувся додому, тобі треба допомогти перемогти владику демонів.

– А нічого собі вимоги. З голими руками мені на нього йти?

— Ну, я ж сказала, що ти лише повинен допомогти.

— Те, що мені всього лише треба допомогти, не робить мене безсмертним.

— Лаааадно, ми маємо одну штучку. Колесо удачі, називається. Від Акви дісталася. Там може випасти будь-що. Від того, що ти помреш до магії, що з легкістю зітре в порох будь-якого демона. Правда шанси на смерть більші, але все ж таки хоч щось. – сказала Еріс і знизала плечима.

— Еэээ, вам потрібен помічник у вбивстві короля демонів чи труп?

— Що вдієш… Таке колесо удачі. Крутимо чи одразу туди? – Сказала Еріс і показала вниз.

– Ехххх, життя моє бляшанка. Крутити барабан. – Почала грати музика з поля чудес.

Колесо все билося об цю стрілку, перескакуючи по здібностях і величезній зоні смерті. Вона була трохи більше половини колеса і чим повільніше воно крутилося, тим більше я боявся. Воно вже крутилося трохи повільніше, ще повільніше, ще, що… ні, ні, тільки не смерть. Я заплющив очі.

Стрілка дуже слабо вдарилася об цю трубку, що грала роль стіни.

— І це… 50 на 50. Та ти щасливчик, ти майже помер. Стрілка востаннє мало не зупинилася на смерті. І ти отримуєш

Я розплющив очі і вирішив подивитися, що таке вона мені дасть.

– Золота стріла. Значить, ти або помреш, або отримаєш станд. Ось це азарт. Давай давай давай! — кричала вона, простягаючи мені стрілу.

взяв її в руки

— Я візьму її з собою, про всяк випадок. Коли буде прямий жах, тоді й використаю.

– Веєе, ти нецікавий. Ну добре бувай.

Пентаграми почали поширюватися статтю і у результаті утворили коло.

Я кинув на останок: — Бувай

Темрява огорнула мене і я знепритомнів.