Срібло, розчинене в морі

31 травня 1998 року.
Ґабріель Делякур вдивляється в хвилі Середземного моря. “Експекто патронум!” – з кінчика чарівної палички виривається сріблястий морський коник і пливе у небо.

Ґабріель посміхається – море це її стихія. Вона пірнає у воду та пливе, насолоджуючись свободою. Звідки ця любов до води? З якої дитячої історії? Вона не пам’ятає і не знає. Тільки дуже любить як морська вода грається з її сріблястим волоссям.

А ще вдома у неї живе ручний ґринділ. І вона почала вивчати мову русалок – дівчина підсвідомо знає, що вже її чула і що ця мова прекрасна у своїй дивині. От тільки б згадати – звідки ці спогади? Чому вони такі бентежні?