Спільні сни

Сьогодні це був найжахливіший ранок у моєму житті, бо мені приснився сон про смерть батька Остапенка, що це може означати я не знаю, якщо спробую то згадаю все у деталях, втім після цього я прокинулась вся у холодному піті:

        

                Київ, лікарня, рік тому: 

— Ну що там, як він? — питав схвильовано чоловік про стан свого батька, адже останнім часом він заробив багато хронічних захворювань, а підкосили його стан, два ішемічні інсульти, коронавірус і слабке серце, довго була мовчанка від лікаря, але все ж той сказав: 

— На жаль, ваш батько помер. Прийміть мої співчуття.. — у цьому сні я була випадковою перехожою так скажімо, я бачила як він опустився на підлогу і у нього були сльози на очах, однак я нічим допомогти не могла і щось змінити теж, я не була супергеройкою, раптом я перемкнулася з коридору лікарні у світлі хмари, я підійшла до чоловіка, це опинився батько Остапенка: 

— Де я?

— Ти в гарному світі, люба

— Я не хочу тут залишатись, я маю працювати

— Ну якщо ні, то передай моєму синові нехай не сумує без мене, адже у нас так багато гарних спогадів, і він молодець гарну роботу робить, знаєш мені здається що ти станеш колись його дружиною

— Але ж у нього самого дружина померла, хіба ні?

— Так, але ти маєш дізнатися що з нею сталося, бо вона померла не своєю смертю. А коли ти розкриєш це все, то до тебе вона в сон прийде і благословить вас, а тепер мені пора 

 

         Київ, теперішній час, квартира Лади: 

Мені стало страшно, бо я подумала що померла, проте це водночас дивно, що душа покійного батька каже мені дізнатися про те чи померла дружина Толіка своєю смертю, і якщо я про це дізнаюсь, то отримаю благословення на шлюб, яке до чорта благословення, для чого мені це, втім мій мозок говорив щоб я почала своє розслідування, тож не витрачаючи часу, я порилася в новини щодо її смерті, лише одна стаття і то на місцевому сайті, ну це не дивно, вона не була публічною особистістю, але все ж у душі я хакер, і вирішила поритись у запорізьких архівах

 

                      POV Остапенко: 

Це був ніфіга не добрий ранок, бо я побачив сон про смерть матері Лади, тепер я розумію її стан, бо сам переживав таке, так от: 

 

             Київ, два роки тому, лікарня: 

Дівчина приїхала відразу ж з університету до лікарні, там де зараз лежала її мати яка бореться з раком, і прочекавши півгодини біля палати, до неї підійшла лікарка, у якої на обличчі був якийсь невідомий страх, і та питає:

— Що сталось з моєю мамою, чому ви мовчите?!

— Ваша мати померла сьогодні вночі, прийміть мої співчуття.. — вона сіла на підлогу і сильно плакала, я був у цій ситуації випадковим перехожим, намагаючись її обійняти і заспокоїти, але Лада не відчувала цього, через мить я опинився десь на дорозі, і мене збиває машина, тоді я і прокинувся

 

  Київ, теперішній час, квартира Остапенка:

Я вирішив подзвонити до Лади, бо це буде дивно, що мені приснився сон про смерть її матері, а може їй щось схоже приснилось, потрібно терміново дзвонити на відеозв’язок до неї, і я наважився, через хвилину, Канішевська взяла слухавку: 

— Привіт Толь, ти дзвониш по тому самому приводу, що і я? — спитала колега у нічній сорочці, схоже сподіваючись на щось:

— А який у тебе привід?

— Мені приснився сон про твого батька..

— Що?! То ти..

— Так, я все бачила. А потім мене закинуло до раю, і батько сказав мені передати тобі, щоб ти не сумував за ним і що ти молодець гарну роботу робиш, і ще йому здалось що я стану колись твоєю дружиною

— Яка дружина?! 

— Послухай, він сказав що твоя дружина померла не своєю смертю

— Ні, це була природня смерть! У неї були проблеми з серцем, не вигадуй це!

— Я не вигадую, це правда! Я порилася в місцевих архівах і з’ясувала, що твоїй дружині колись проводили огляд серця і там було написано, що у її немає проблем з серцем, того це правда, Толь! — аргументуючи казала та, і я вирішив вхопитися за ниточку:

— Що ти ще з’ясувала?

— Поки нічого суттєвого, але я працюю. Скажи тільки одне, ти хочеш щоб я знайшла її вбивцю

— Так, хочу. Я дозволяю вести це розслідування, тільки щоб знайти вбивць Юлі 

— Я обов’язково знайду і докладу всіх зусиль

— Ми.. Я буду допомагати тобі, Лад

— Ні, я сама маю розгрібати це все

— Я наполягаю, бо це моя дружина і я теж маю право бути твоїм напарником, як ніяк ми колеги

— Ми ж вороги з тобою, чи не так?

— Вважай у нас тимчасове перемир’я на час розслідування

— Окей, але я прошу тебе, не смій робити дурниці. Я не хочу потім витягати тебе з усілякого лай..

— Добре, обіцяю

— Супер, тоді порийся у висновках судмедекспертизи, можливо там щось є

— Окей, але ти пам’ятаєш що нам сьогодні на роботу, бо у нас стрім буде і ми будемо з тобою співведучими сьогодні

— Ні, краще ви з Максом..

— Чого?

— Бо я хочу дещо з’ясувати, це тебе не стосується!

— Якраз таки стосується, бо ми напарники тепер

— Я хочу піти до одного знайомого хакера, щоб він там дещо нарив

— Окей, але щоб потім не жалілася через те що отримала пиздиків від начальства

— Гаразд.. Я ще обдумаю все, тоді до зустрічі, Толь

— До зустрічі, Лад. І я тебе сьогодні підвезу, бо мало чого

— Я доросла дівчинка, я впораюсь.

— Не вмикай режим холодності, будь ласка

— А я ще не починала!

— Заспокойся, чого ти така нервова

— Бо якби не сон про те, що я в раю, то все було б чудово

— А може ми з тобою, типу соулмейти?

— Та ні, ще чого!

— А якщо?..

— Пішов ти зі своїми якщо, на Дизель шоу! — розізлившись, сказала Канішевська і вибила слухавку, Толік ще півгодини усміхався після їхньої розмови, все таки вони непогана команда і я вирішив поритись у висновках судмедекспертизи, можливо дійсно щось знайдеться

 

Через декілька годин, студія Телебачення Торонто: 

Я встигла до стріму, дещо нарити на дружину Остапенка, і це було досить неочікувано, коли я зайшла до студії, на мене накричав Чирков:

— Чого ти досі не на робочому місці, от-от стрім має початись, а ти..

— Вибачте, такого більше не буде

— Сподіваюсь.. Біжи вже, на тебе Остапенко чекає

— Біжу як метелик у животі — і вбігла до студії, залишалось 15 хвилин до початку стріма, колега вже сидів і очікував на його непунктуальну колегу:

— Нарешті, не минуло і півроку. Ну що там, щось з’ясувала?

— Так, Толь. Але після цього тобі знадобиться корвалол..

— Тобто?

— Бо твоїй дружині погрожували за тиждень до смерті.. — Остапенко сидів і дивився в одну точку, не вірячи у правдивість цих слів:

— Цього не може бути.. Ні, це неправда! — Толя вибухнув слізьми, а Канішевській нічого не залишилось як заспокоїти його, через декілька хвилин його дихання вирівнилося, він заспокоївся:

— Вибач що я так відреагував, я просто любив її сильно, того так

— Не вибачайся, все добре. Бляха вже починається, зараз ще почнуть питати, чого у Толіка червоні очі

— Скажи, що готували новий випуск

— Окей, всім привіт дорогі глядачі

— Вибачте за невелике запізнення нас, сподіваюся ми це компенсуємо вам це

— Вже глядачі пишуть, хто я така і де Гонтар. Не переймайтесь, я нікуди її не з’їла. Просто тепер ми співведучі. Я Лада, приємно познайомитись

— Пишуть, що сталося з Сашею. Нічого не сталося, просто тепер вона у парі з Щербиною. З нею все гаразд

— Лада гарна, але я сумую за Гонтар. Хах, дякую. Ну я не обіцяю що буду гарною співведучою для Толі, але ми порозумілись

— Так, так. Порозумілись — Остапенко поглянув на неї вульгарним поглядом:

— Ми дійсно порозумілись, а Толя нехай не кидає на мене поглядів, бо приб’ю!

— Вибачте, ви там нічого не думайте що ми..

— Вони вже так вважають..

 

         Через годину після стріму: 

— Бляха, прибила б тебе. Через тебе нас шиперять тепер! Точно щось робити будуть

— Та нічого такого вони робити не будуть, не переймайся — намагався заспокоїти її Остапенко, але це була така собі спроба: 

— Ага, я бачила що про вас пишуть з Максом і роблять, думаю тут буде так само!

— А що роблять?

— Фанфіки всілякі пишуть..

— І що? Не звертай на те увагу, краще послухай що я нарив по висновкам експертизи

— Добре, я слухаю — закинувши голову назад, випалила Канішевська: 

— Так от, на 100% скажу, що це підроблена експертиза

— Тобто це означає?..

— Що Юля померла не від серцевого нападу.. Блять, не від проблем з серцем, а через сука якусь людину.

— Чому ти так впевнений? 

— Я точно впевнений, що це через замах на мене в Запоріжжі..

— Чого ти не казав?! Це важливо для розслідування!

— Ти не питала у мене про це!

— То що ж?

— Після одного розслідування, мене побили на вулиці, але це ж нічого суттєвого не дає

— Ще і як дає, Толя, ти розумієш, нам залишається просто знайти цю людину! 

— А що потім? Юлю це не поверне..

— Зате той хто вбив її, буде покараний!

— Я не хочу цього, я більше не можу..

— Тебе попаяло?

— Так, я знаю що маю відпочивати, але я ночами не сплю, все думаю про неї і ще й сни ці, як сніг на голову

— По-перше заспокойся, а по-друге тобі потрібно відпочити від розслідування

— Ні, ти й так багато зробила для цього

— Толь.. Ми обоє непогано вклались у розслідування, якщо хочеш ти відпочивай, а все інше я беру на себе

— Та це якось неправильно.. Я ж зазвичай король розслідувань..

— Тепер тимчасово цей статус перейде до мене, ну будь ласка.

— Гаразд, але я буду допомагати коли зможу. Дякую тобі за це, я твій боржник

— Поки немає за що, і не треба цього. Ти не мій боржник, навпаки я, бо ти хоч і скотина, але ж..

— Що?

— Але ти класний друг) 

— Ти теж, така собі бойова подруга

— А що робити з тим, що нас шиперять?

— Не зважай, якщо що то придумаємо щось, а зараз краще додому 

— Окей, до зустрічі тоді

— Лада, може підвезти тебе? — у дівчини було якесь дивне відчуття тремтіння, як колись вперше закохавшись у школі, і через кілька хвилин мовчання вимовила:

— Я не проти, і тим паче скоро метро закриється..

— От і добре, тоді зачекаєш на вулиці?

— Звісно.. — пішовши на вулицю, я побачила чергове повідомлення від брата:

— Не ігноруй мене, ти єдина людина яка є у мене, будь ласка, я дійсно змінився. — я не хотіла слухати жодні виправдання, бо не забула як він вкрав у матері три тисячі, як мені довелося рано піти заробляти аби заплатити кредит, я нічого з усього, що він зробив не забула, на вулиці було гарно, сніг, ніч і зорі, чим не романтика, тільки от її у мене немає, якраз закінчивши про це думати, я не помітила як хтось поплескує мене по плечу: 

— Чого ти стоїш замріяно, закохалася чи що?

— Ай, та де там. Просто гарно сьогодні так, і десь зараз парочка гуляє якась по нічному Києву

— Ну точно закохалась..

— Ой, та ну тебе

— Сідай в машину, бо ще замерзнеш. А мені ти потрібна здорова

— Єс, містер розслідування) — якби можна було відмотати один з моментів життя назад і проживати його ще раз, я б з задоволенням проживала цей момент, однак не знала, що може очікувати попереду, і що я стану свідком однієї події, яка переверне все догори дригом