Справи міністерські і справи любовні

Наступний день традиційно для понеділка розпочався із наради у кабінеті Робадса. Кабінет голови Аврорату повністю відповідав характеру його господаря: простий і строгий, ідеальний порядок, мінімум особистих речей, за вікном завжди трохи хмарно (спеціально на замовлення Робадса). Гавейн Робадс, 38-річний підтягнутий чорнявий чоловік середнього зросту, слухаючи звіти підлеглих, проходжувався перед письмовим столом.

Гаррі доповів про просування (точніше не просування) справи Бузинової палички, в тому числі про ідею Герміони з леґілеменцією, а також про інформацію щодо Ґойла, Борджина, Пулла та Змієлова, отриману із анонімного джерела.

– Знаємо ми всі ім’я твого «анонімного джерела», – з ухмилкою сказав Робадс.

Справи Ґойла, Борджина і Пулла було вирішено офіційно передати Відділу магічного правопорядку та його голові Гестії Джонс.

Далі звітував старший аврор Роберт Вільямсон, керівник Сектору кримінальних розслідувань.  Згідно його звіту, на Карибських островах зафіксовано випадки нападів на людей келпі, яких не повинно водитися у тій місцевості, та й взагалі у жодній іншій місцевості, окрім Британії та Ірландії. Тож Вільямсона, разом із його оперативною групою, аврорами Стебінсом, Фосет і Волпертом, в цей же день було відправлено на острови для допомоги у розслідуванні.

Самому Вільямсону таке відрядження пророкувало не лише розкриття справи, але й можливий роман із якоюсь екзотичною острів’янкою. Адже з його яскравою зовнішністю (атлетична статура, красиве, як на його 50 років, завжди гладко вибрите обличчя, довге русяве волосся, зібране у кінський хвіст), любов’ю до яскравих речей і репутацією ловеласа, йому однозначно судилося стати помітною фігурою серед корінних жителів.

Ентоні Голдстейн, високий підтягнутий русявий молодий чоловік, колишній учасник ДА, а тепер керівник Сектору боротьби з організованою злочинністю, отримавший цю посаду відразу після підвищення із неї Гаррі Поттера, звітував про невдале переслідування залишків стада Ґрейбека: зо два десятки молодих перевертнів зникли в шотландських лісах і поки що не проявляли жодної активності. Про себе аврори називали їх вовченятами. У 1998 році вони ще були підлітками, що не заважало їм співпрацювати з хапунами і здійснювати для них розвідку в лісах. Усі розуміли, що після потрапляння в банду, у цих дітей не було вибору, чим займалися. Але разом із тим ніхто не знав, чого в майбутньому чекати від цих діток, якщо їх не відшукати.

Керівник найчисленнішого в Аврораті Сектору охорони громадського правопорядкку Адам Праудфут, невисокий, товстуватий, сивіючий і лисіючий чоловік, якого в колективі називали не інакше, як Добряком, звітував про вчорашнє вилучення у сассекських карг п’ятнадцяти бочок Багатозільної настійки, яку ті незаконно збували на алеї Ноктерн, і яким активно користувалися дрібні злочинці, стаючи таким чином невловимими. Попутно Добряк показував сліди від бородавок, які йому начаклувала одна особливо мстива карга.

– Марчбенксу і стажеру Боуду, які були зі мною, теж дісталося. Стара зараза добре обдарувала нас бородавочним прокляттям, перш ніж ми відправили її в камеру. Решта групи неушкоджені, – вже у неофіційній манері розповідав Праудфут.

– Так буває, що винуватець події один, а «подарунок» дістається всім відразу. Правда, Поттере? – запитав Робадс.

Гаррі не одразу зрозумів, до чого це питання, тож кілька секунд просто стояв і здивованими очима дивився на Робадса, який відверто насолоджувався моментом.

– Це ти про вчорашню статтю у «Віщуні»? – нарешті дійшло до Гаррі. – Так, подарунок від Скітер був досить оригінальним. Знатно по всіх пройшлася.

– Шкода, що тут немає складу злочину. Я би теж радо взяв у неї інтерв’ю в одній з наших камер, – сказав Робадс і спародіював, як Скітер пише швидкописним пером.

Пародія вдалася досить точно, аврори, як і сам Робадс, не стримали сміх.

Останнім звітував керівник Сектору розслідування особливо важких злочинів Девід Севідж, високий, широкоплечий, із коротким каштановим волоссям і такими ж короткими вусами, чоловік, ровесник Вільямсона. У його робочому секторі все було спокійно.

Після наради Гаррі вже втретє від минулого понеділка під виглядом маґлівського інспектора навідався у поліцейське відділення, яке займалося розслідуванням крадіжки Бузинової палички або, як вони вважали, антикварних прикрас. Успіхів у маґлів у цій справі було не більше, ніж у чарівників.

Під час обіднішньої перерви Гаррі з Герміоною, як вони часто це робили, вирішили навідатись у маґлівське кафе, розташоване поруч із Міністерством. На цей раз до них приєдналася Гарріна безпосередня підлегла Кеті Бел. Вони сіли за улюблений крайній столик, відгородилися глушилятусом і чекали на своє замовлення.

– Здається, що від цього архівного пилу в мене почалася алергія, – потираючи носа розповідала Кеті, – треба зайти в аптеку купити зілля.

Дві години тому Кеті подала Гаррі ідею, що Бузинову паличку, вважаючи її своєю по-праву, міг викрасти хтось із нащадків її колишніх власників. Щоб відшукати імена цих самих нащадків, потрібно було перелопатити добру половину усього міністерського архіву. Саме туди Кеті й була відправлена разом зі своєю ідеєю, а також із помічниками-колегами з оперативної групи братами Кресвел і кількома стажерами. Сам Гаррі теж по можливості збирався до них приєднатися.

– Я минулого тижня теж працювала в архіві, – сказала Герміона, – шукала задокументовані випадки жорстокого поводження з ельфами-домовиками. Можу сказати дві речі. По-перше, чарівники віками вважали нижче своєї гідності документувати, а то й озвучувати такі випадки. Їх просто немає в нашому архіві. По-друге, порівняно із архівом Міністерства, у Гоґвортській бібліотеці стерильно, як в операційній.

– Як ДЕ? – перепитала Кеті.

– Скажімо так, як в Мунґо, – пояснила Герміона. – До речі, я теж чхала від цього пилу. І користувалася маґлівським спреєм. Теж чудово допомагає.

Кеті з недовірою подивилася на Герміону: чи то через її слова про ефективність маґлівських ліків, чи через розповідь про те, чим вона зараз займається.

– Гаррі, ти не проти, якщо я на днях прийду до вас в гості, поговорити з Крічером? – продовжувала Герміона.

– Приходь, звісно. Дивно тільки, що ти прийдеш саме до Крічера.

– Нічого дивного. Якщо я не змогла знайти старих письмових свідчень побоїв чи знущань над ельфами, то треба записати нові. Сподіваюся, Крічер, поділиться зі мною своїми спогадами про колишніх власників. Він може подати хороший приклад іншим домовикам. До того ж спілкування з ельфами допоможе мені краще зрозуміти їхні потреби і максимально вдосконалити свій проєкт Декларації прав ельфів-домовиків. Поки що той включає гарантію основних прав, таких як право на захист життя і здоров’я, а також право на оплату праці, виплату пенсії, вихідні, відпустки та лікарняні, право на звільнення за власним бажанням і, що важливо, право на створення сім’ї і декретну відпустку. Ви знали, що чисельність ельфів-домовиків невпинно зменшується саме через те, що в них майже немає можливості створювати власні сім’ї і народжувати дітей? Ще 200 років тому, коли у великих помістях жили цілі родини домовиків, ними принаймні обмінювалися, задля продовження ельфійського роду. Але цього було недостатньо, і тепер, коли навіть найбагатші сім’ї володіють максимум 2-3 домовиками, обмін не проводиться, і нащадки народжуються або хворими, або не народжуються взагалі. Про шлюби через кохання серед ельфів я взагалі мовчу.

Гаррі мимоволі підняв брови. Звісно, спосіб розмноження ельфів-домовиків не став для нього новиною. Просто він ніколи не задумувався про цей аспект їхнього життя.

– А в Гоґвортсі народжуються нові ельфи-домовики? – запитав він.

– Ще й як! – підтвердила Герміона. – Напевно, якби не Гоґвортс, то у всій Великій Британії ельфів-домовиків можна було би перерахувати на пальцях. Але тут постає ще одна проблема: ельфи народжуються і живуть у школі, самі при цьому залишаючись неосвіченими. Я вважаю, що варто запровадити освіту для ельфів. Це буде наступним моїм кроком у захисті їхніх прав.

– Я ні разу не бачила в нас у Гоґвортсі дітей-домовиків, – сказала Кеті, – хоча й бувало прокрадалася на кухню разом з Фредом і Джорджем і рештою нашої компанії.

– Поки ельфенята зовсім малі, їх не допускають до роботи на кухні, тож ви й не могли їх побачити. Натомість їх з трьох років вчать прибирати, прати і шити. У вісім років, коли ельфи досягають підліткового віку, вони починають допомагати готувати. Але ви навряд чи так добре знаєте домовиків, щоб відрізнити підлітка від дорослого. Тож що це, якщо не експлуатація дитячої рабської праці?

– Думаю, ти зможеш змінити цю ситуацію, – підтримав подругу Гаррі. – Знаєш, я тебе хотів запитати от про що, – продовжив Гаррі розмову, перервану отриманням замовлення, – Ріта Скітер ще жива після тієї брехні, що вона понаписувала про тебе? Ти їй ніякої отрути поштою не надіслала?

– Жива і навіть далі пише. Сьогодні я читала її статтю про майбутні заручини Мелфоя з Асторією Ґрінґрас. Я не настільки жорстока, щоб надсилати отруту. Я надіслала їй банку.

– Яку ще банку? Навіщо? – здивовано запитала Кеті.

– Звичайну таку дволітрову. Вона зрозуміє, навіщо, – хитро усміхнулася Герміона. – А взагалі, вона написала правду. Не про депресію, звісно, тільки про Кріса.

– Що??? – тепер настала черга Гаррі дивуватися, – ти правда зустрічаєшся з маґлом? Це справді ти була на фото?

– Так і так, – підтвердила Герміона. – Маю ж я право теж відчути себе жінкою? Хоча якби я тоді бачила, що за нами слідкують, то повидряпувала би Рітиному фотографу всі очі.

– А цей Кріс знає, що ти чарівниця? – запитала Кеті.

– Поки що ні.

– Коли ти з ним встигла познайомитися? – продовжувала допитуватися Кеті.

– Він мій сусід. В мене днів десять тому вдома зламався електрощиток. Електрика зовсім не дружить із магією. Вирішила попросити допомоги в сусідів. А тут він. Запросив на побачення. Думає, що я звичайна працівниця офісу. Все банально.

– З тією поправкою, що ти будь-коли можеш перетворити його на жабу, – засміялася Кеті. – А взагалі мені би теж було цікаво позустрічатися з маґлом. Так, для різноманітності.

***

Останній літній місяць пролетів дуже швидко. Гаррі разом із підлеглими розгрібав архіви, допитував нових підозрюваних, піклувався про дружину, сина і похресника, ходив на прийоми до Лори Браун, ще разок навідався до Флетчера, щоб конфіскувати вкрадене Пуллом добро – Відділ магічного правопорядку успішно розкрив його справу. Всередині місяця Гаррі викраїв одні вихідні, щоб разом із Джіні відсвяткувати її день народження у Франції (це була одна з її маленьких мрій, хоч вона б ніколи не зізналася у цьому в присутності Флер).

Наприкінці серпня він, як і щороку, отримав запрошення від директорки Макґонеґел провести тиждень уроків захисту від темних мистецтв. Тож у понеділок третього тижня вересня Гаррі за пів години до Гоґвортського сніданку апарував до воріт, за якими починалася територія школи – його другого, ні, найпершого дому.