Спогади Енджела

Чарлі сиділа у розкішному темному номері із приглушеним бордовим світлом та пурпуровими шпалерами, який безкоштовно надала Енджел Дасту за кілька днів до чистки й бавилася із його плямистим поросям. Дівчина намагалась навчити тваринку якимось командам (вирішила погратися в дресирувальника)

– нужбо, Нагетсе, дай мені своє копито- простягаючи малому руку звернулась принцеса. Та улюбленець не демонструє ніякого результату окрім похрюкувань.

– та нууу, я ображусь якщо так

Нагетс розвернувся й зістрибнув з ліжка, на якому вони з Чарлі сиділи

– хей, ти ж розумна тварина…чому ти так зі мною ?

Порося залізло під ліжко й близько хвилини не висовувало звідти свого рожевого п’ятачка. Дівчина притулила ноги до грудей й зігнулась

“Може він сам на мене образився ? Він же все-таки вперше зі мною грається, до того було тільки з Енджелом, мабуть, він не звик до мене”

За дверима почувся стукіт підборів, що наближався і приглушені хіхікання впереміш із запахом перегару

“О..мабуть це він повертається”

Після цих думок, двері розпахнулися й принцесу осліпило сяйво Дастового яскравого топа, в одній із своїх чотирьох лапок павучок хитався й тримав телефон із рожевим чохлом, який притулив до скроні й активно про щось белькотів зі своєю подругою, не припиняючи голосно сміятись. У інших лапках він тримав паперові пакети які були чимось наповнені.

Зайшовши на поріг, жінкоподібний хлопець легковажно прикрив однією ногою двері не повертаючи обличчя до них й продовжував активно говорити по телефону. Павучок одним махом швирнув пакети в куток, після чого зігнув голову й поклав телефон на плече ,таким чином звільняючи руки. Знімає рукавиці разом із темними окулярами й кидає все це у сторону відкинутих покупок

– Черрі, як же я радий що ми сьогодні зустрілись, так ахуєнно ми давно не відривались, мала…- впершись об стінку і відкинувши голову догори, говорив Енджел. Після цього була невелика пауза, очевидно, грішник слухав що йому каже подруга в трубку, після цього ,вираз його обличчя змінився на невдоволений й Даст закотив очі

– я ж пояснював тобі, мене закрили в цьому…- хлопець, очевидно ,не схотівши ображати Чарлі і її ідею з реабілітацією грішників,глянув на неї й продовжив- в цьому..готелі з безкоштовними номерами- вкінці фрази павучок якось лукаво й награно всміхнувся лише однією половиною свого рота, виставивши на показ свій блискучий золотий зуб. Чарлі здалось, що він досить чітко розмовляв, як для грішника, який щойно був на розпутній п’янці-гулянці

Ще декілька хвилин помовчавши, Енджел з підвищеним тоном сказав

– ну все, я втомився вже трохи, зараз подрочу і спатки, бомбезний день сьогодні видався, моя крале, бувай

Чомусь, він саме зробив акцент на слові “бомбезний” червонооку це трохи напрягло, але вона подумки відмахнулась від усіх поганих самонавіювань й продовжила чекати. Грішник скинув виклик і ступив до ліжка

– я повернувся, крихітко

– з поверненням, Енджеле !- дівчина встала з й кинулась до товариша.

Той в свою чергу, був не проти й дозволив себе обійняти.

– а де Веггі ? Вона мала б приглянути за моїм плямистим- опустив він голову й мовив до Чарлі, яка була трохи нижче за нього зростом

– вона сказала, що їй потрібно терміново в місто, тому довірила порося мені

– е.. для чого їй у те пекельне скупчення із грішних виродків та “огидних чоловіків” як вона каже ?-говорив із сарказмом Енджел, зігнувши в пальцях “лапки”

Чарлі махнула плечима- не знаю, сказала, що коли повернеться то все розповість, вона була якоюсь напруженою, коли відходила…

– ну окей, похуй

Закінчивши обійматись, білявка почала кликати порося на ім’я, проте він все так же сидячи під ліжком не видавав жодних звуків. Дівчина почала панікувати й накручувати себе, думаючи, що упустила порося з виду, поки говорила з Енджелом. До закликів приєднався і сам господар порося, на його голос Нагетс дуже швидко зреагував, висунувши свою мордочку з-під ліжка й підбігши до павучка.

– малий пустун, я вже встиг за тобою скучити- взявши до себе на руки, гладив і говорив Енджел- ти навіть не уявляєш, як ми тепер заживем.

Сівши на ліжко, він продовжив гратися зі своїм улюблинцем, чухав йому животик й опускав свою пекельну фізіономію (яку в тартарі ,мабуть ,назвали б обличчям) до його п’ятачка. Чарлі сіла біля цих двох і почухувала поросяті ділянку за вушком.

“Нагетс, дай лапу”- а після цієї Енджелової фрази потрібно спостерігати за фізіономією Шарлотти, яка із здивуванням і відчуттям несправедливості спостерігає за тим, як тваринка простягує копито своєму хазяїну, але до того, не реагувавши на її команди

– як ти це робиш ?? Я пів години намагалась його навчити цьому, а він виявляється вже знає команди…

– ахах мені потрібно частіше із Черрі бачитись, а Веггі в місто відходити, щоб ти за Нагетсом дивились- всміхнувшись сказав павучок.

– ти ж наче й сам не дуже багато часу з ним проводиш

– я почав з ним нормально займатись вихованням, коли прострочив орендну плату й почав жити в цьому готелі і  перестав бути дешевою шльондрою, яка добами зникала в борделях або на трасах і закидувалась щоденно кокаїном, щоб хоч якось пережити цю напругу й приниження…

Чарлі відчула, що випадково зачепила болючу для Даста тему, тому намагалась перевести діалог

– Нагетс сьогодні був просто розумашкою ,він…

– блять, як же жахливо це було… я щоденно танцював під дудку цих уйобків і для цих уйобків, в мене й дня не було на відпочинок. Мене могли споїти на квартирі в якогось Валентинового дружка, а після…- перебив її Енджел, після чого запала ніякова мовчанка. Принцеса поклала руку на плече блондина, приобійнявши його трохи, вона подумала, що це буде хорошим жестом підтримки ,та Енджел продовжив

– щодня якийсь кінчений, який називав себе режисером ,міг роздягати мене, після чого давши кілька команд та наказів знімати мою оголену дупу на камеру не спитавши в мене дозволу, а я робив вигляд, що усе добре, що все заєбісь, що мені це подобається- грішник припинив ласкати свого улюбленця й просто опустив руки встромивши в нього лише порожній погляд, білявка ,в свою чергу, підсунулась ще ближче до друга демонструючи свою відкритість, вона чекала, коли він закінчить свою сповідь.

– це було частиною мого життя і смертним вироком, спочатку здавалось, що це прикольно, швидкий заробіток, нові знайомства і сяке-таке. В цій всій рутині, я мало часу проводив зі своїм малим, зараз, навіть коли відхожу то залишаю Веггі або когось з готелю прошу з ним погратись, щоб йому не так самотньо було, аж не віриться, що це все нарешті закінчи…

По щоках Чарлі покотились тоненькі струї сліз, які вона намагалась поскоріше витерти й приховати, щоб не вивести на емоції павучка. Іншу руку вона теж підняла на плече й притиснула Енджела ближче до себе, трішки опустивши голову й втупившись теж поглядом в порося, що досі сиділо на колінах у друга.

-хей, ти чого соплі розпустила? я ж не про сиріток тобі розповідаю зі світу живих.- Даст намагався приховати напругу, що викликали ці в’єтнамські флешбеки та вдавати дратівливість.Він не знав, як діяти в таких ситуаціях, на роботі йому часто попадались клієнти, які замість смоктунця влаштовували п’яну сповідь. В таких ситуаціях, Енджел просто дивився на годинник та байдужо слухав історії такого ж грішника як він, про розлучення з жінкою, про дітей, аліменти, про смерть, і зрештою, як він охуїв коли потрапив сюди – у безодню, та як змирився із сутністю свого буття й захотів спробувати з чоловіком. Коли попадався непоганий співпесідник (таке рідко бувало, зазвичай, блондин до всіх зверхньо відносився) він міг частково розповідати й про своє життя зі смертю, але він ніколи не бачив, щоб на його історії та спогади, так емоційно реагували

– вибач,просто, ти виявляється такий чутливий, я й сама не стрималась…

– ох, попустися, я не люблю такі ніжності, зі мною вже все норм, алкашка і добра компанія, іноді, вирішують всі проблеми

Сам від себе цього не очікуючи, павук намагався не образити Чарлі і навіть не хотів вибратися із міцних обіймів, до яких за цей час доєднався і Нагетс, він притулив свою мордочку до пухнастого животика, що частково виглядав між чорною спідницею та сліпучо-блискучим Енджеловим топом, що вже не так освічував кімнату своїм блиском під тінню Чарлі.

– мене оточили шлюшки- намагався пожартувати блондин. Принцеса після такого навіть трішки вміхнулась, а порося задоволено шмигануло п’ятачком.

Енджел досить довгий час спостерігав за тим, як його улюбленець розвивався, ріс і змінювався. Він знав, що Нагетс полюбляє їсти, які фільми був згоден дивитись, коли йому було ну зовсім вже самотньо, та які жарти він вважав дотепними, тому Даст був на сто відсотків переконаний, що це шмигання можна вважати за сміх. Енджел поклав одну руку Чарлі на спину, і ще одною гладив порося за голову. Таким чином, трійця ще щільніше стиснулась. Можна було вічність спостерігати за тим, як вони обіймаються й намагаються витягнути Даста з неприємних йому спогадів, сюди б гарно підійшов вислів “видушити всю дурь з голови”.

Павучок підняв погляд на годинник, що висів над дверима номеру

– ну все, майже дванадцята, діткам час пісяти і спати- звернувся він до Нагетса

– а тобі б не завадило вмитись, з таким макіяжем як на трасу зібрався

Енджел не очікував такого підколу від невинної Шарлотти, але хіхікнув, оскільки це звучало досить влучно в його випадку

– ти я бачу, теж вирядилась, бажаєш зайняти моє місце і клієнтів, лярво ?

Принцеса опустила руки з плечей павучка, а брови звелися в одну точку над носом, її вираз обличчя дав зрозуміти, що вона не второпала приколу. Тоді Енджел підняв руку з голови свого улюбленця й вказав на потікший макіяж Чарлі після сліз

– а, ой…я й не помітила

– не парся- блондин знову взяв на руки плямистого й поклав його на спальне місце- тобі вже час, малий, а я ще хочу покурити

– я ж просила тебе кинути, Ендж..

– мала, останню сигарету і я кидаю

– ти казав це три сигарети тому

Той розчинив шухляду, що була в комоді біля ліжка і дістав звідки червону пачку, що нагадувала Malboro, але в пеклі в неї був прототип з якоюсь іншою назвою, а над літерою М красувалися два маленьких ріжки із хвостиком позаду. “Не так просто позбавитись від будь-якої залежності, звісно, ти народилась в сім’ї яка намагалась тебе оберігати від всього лихого, створити атмосферу спокою, не зважаючи на місце, в якому ти провела все своє життя, тут про жодну залежність і мови не йде, у мене ця хуйня з дитинства..”- Після цих слів Енджел вийшов з кімнати, залишивши Чарлі на самоті зі своїми думками, ну, хіба що ще з поросям, яке намагалося влягтися в своїй лежанці.

“Мабуть, я й справді багато чого не розумію, були б у мене такі спогади, я б і сама закурила”

Тоді принцеса мимовільно згадала про єдину залежність, яку вона має-  кохану Веггі. Вона думала про те, що ймовірно, все своє недовге життя дівчина провела подібно тому, як провів його Енджел, усі травми, спогади, переживання- абсолютно все, назавжди залишається в голові. Чарлі завжди намагалася бути м’якою до всіх, а особливо до Веггі, вона була єдиною, хто відповідав їй взаємною підтримкою і м’якістю, (не враховуючи батьків, звісно, хоча і там були свої нюанси). Так само мимовільно, вона почала згадувати усі події, що з ними відбувалися, як прийшла ідея створити готель та як її кохана до цього спочатку скептично віднеслася. Перше інтерв’ю, клієнт, свята які вони разом святкували, походи по магазинах, зізнання в коханні, фільми, ох як же це гріло її душу…

Знову згадавши про Енджела, Чарлі подумала:-“скільки ж вона пережила до смерті, переживає зараз і переживатиме разом зі мною, доки щось не розлучить нас..”. Це “щось” могло стати і наступною зачисткою, якщо вони не зроблять все можливе зараз, щоб дати опір ангелам. Білявці хотілось би подарувати шанс кожній пропадшій душі на каяття, вона хотіла врятувати і вберегти усіх, але Веггі найбільше. Чарлі почала хвилюватися де вона так довго в місті ходить, раптом щось сталося ? Вона просунула руку в кишеню своїх брюків, що складали частину уніформи готелю й дістала телефон щоб розблокувати його. Після чого натиснула на кнопку виклику й почулися гудки. Серцебиття Шарлотти, здавалося гучнішим за них, після чого заговорив оператор:-” абонент поза зоною досяжності, залиште повідомлення після сигналу”- і знову гудки.

Чарлі це ще більше збентежило, але вона намагалась переконати себе, що усе гаразд, і що Веггі повернеться хоча б до першої, а зараз, просто зайнята. Аби відволіктися, дівчина вийшла з номеру намагаючись чим тихіше зачинити за собою двері й знайти Енджела. Довго шукати не довелося, він стояв, впершись об перила другого поверху й покурював свою цигарку. Червоний дим із його рота вилітав у повітря, частково огортаючи шию, здіймаючись до стелі та набував вигляд загадкових фігур і обличь, які  нагадували Дастового сутинера, після чого ,просто розчинялися. Сам же хлопець, ніби нічого не помічаючи, струшував цигарковий попіл на підлогу і похуїстично спостерігав за тим, як спритна Ніфті його підмітає на першому поверсі.

Чарлі сперлась поруч із ним. Кілька хвилин вони просто мовчали втупивши свої погляди вниз. Раптом Енджеловий голос порушив мовчанку

– знаєш, ніколи не думав що це скажу, але я щиро радий у вас жити- курець струсив попіл і знову затягнувся, видихнувши після напівпрозорий дим, що вийшов з проміжутків його гострих, ідеально білих і одним золотим зубів- якби ти тоді з Веггі не під’їхала до мене на вулиці і не запропонувала номер, я б уже мабуть потрапив у подвійне пекло- з посмішкою мовив блондин.

Чарлі також всміхнулась- мені здалося, що ти дуже шкодуєш про своє минуле життя і хочеш виправитись.

Павучок засміявся- виправитись? Ніні, я вже казав тобі, і зараз кажу, тоді я про це не думав ,і взагалі не вірив в твою ідею ,ми разом з Нагетсом насміхались над нею.

Дівчина почервоніла й опустила погляд знову вниз, ці слова для неї звучали як зрада

– в сенсі,я не це мав на увазі, тоді я про це не думав, зараз я зовсім по-іншому до цього ставлюся- Енджел подивився на Чарлі та уважно стежив за її реакцією

– отже, ти хотів би покаятися?- все з таким де опущеним поглядом сказала принцеса

– ну, емм..я не обіцяю що в мене все з першого разу вийде, сьогодні, коли я бачився з Черрі, ми трохи попустували там…

– не переймайся, сонце, кожен має право на те щоб допускати помилки і на покаяння, я завжди знала, що ти хороша людина, тобі просто потрібен час, я тобі пробачаю навіть сьогоднішню п’янку- білявка поклала руку на плече блондину й повернулася до нього корпусом – наш готель завжди тебе підтримає, якщо що

– дякую…

Чарліні вуста знову розійшлися в її фірмовій широкій щирій посмішці, а в очах запалала іскра надії

– що ж, я піду знову спробую додзвонитися до Веггі, бо щось вона затрималась, а тобі вже час спати

– добре, я до себе тоді- павук викинув окурок на перший поверх, коли Чарлі розвернулась й пішла до свого номеру і не побачила цього нахабства. Після цього, Енджел прийшов назад до своєї кімнати й каменем повалився на ліжко, перед тим передягнувшись в свою улюблену піжаму. У хлопця зовсім не було ані сил, ані настрою на соцмережі, тому навіть не діставши телефона, як він це зазвичай робить, намагався заснути.

“Я тобі пробачаю сьогоднішню п’янку, еге ж”- думав Даст- “знала б ти що це за п’янка була.. мені пів смерті від неї відчищатись святою водою доведеться”

Ще кілька подібних принцесових фраз крутилось у нього в голові перед тим, як провалитися в сон.  А над “кожен має право на те щоб допускати помилки і покаяння” він узагалі серйозно задумався, а чи вийшло б в нього спокутати свої гріхи, якщо б він сам цього захотів ? І чи врятувало б його це від ангельського геноциду ?

З такими думами, Енджел будучи вже зовсім виснаженим, поринув у глибокий сон. Тільки сопіння п’ятачка порушувало тишу у цих чотирьох стінах.

Стінах, що давали надію.