Спектрум та Телепат

Останніми героями команди Надзвичайних стали друзі Джеймс Стівенс і Майкл Чакнс. Вони дружили з 8 років, познайомились в дитбудинку. Одного разу, коли їм було по 17 років і вони закінчували школу, вони прийшли до кабінету хімії.
Д – М-да.. Проклятуще місце..
М2 – Хвала богу, ми його бачимо востаннє..
Д – Це радує.. – Джеймс доторкнувся до якогось дроту і обох хлопців вдарило струмом, так як Майкл тримався за стіну. Вони знепритомніли. Отямиашись:
Д – Хей, бро. Що це, нафіг?!
М2 – Нас вдарило струмом. Ай, голова!
Д – О боже! В тебе вся електрична енергія спрямувалася в голову.
М2 – Не жалій мене!
Д – Я тебе не жалію!
М2 – Я знаю, що жалієш! З твоєї голови доноситься інший голос! Твій, але тихіший і схвильованіший!
Д – Ти що читаєш думки?!
М2 – Не знаю, мабуть. А ти?
Д – Я бачу енергію. А чому це з нами сталося? Це ж просто електричний струм!
М2 – Джеймс, ми в кабінеті хімії. Тут що завгодно може статися.
Д – Це точно..
Хлопці вийшли на вулицю..
Д – Оце так фігня.. О!
М2 – Ти чого кричиш?
Д – Є ідея! Давай почитаємо думки інших! Смішно буде!
М2 – Це не виховано..
Д – Пофіг.. Давай!
М2 – О боже.. Ну давай.
Майклові не дуже подобалася ця ідея, адже він знає, що люди такі створіння, що постійно думають про звірства. Хлопці вийшли надвір.
Д – Про що думає зазнайка Бред?
М2 – Його внутрішній голос каже, як він хоче в туалет. Каже, якщо не сходить на протязі п’яти хвилин, побіжить за школу, де він колись застав.. мгмг.. шури-мури коротше Брайана і Мері.
Д – Мері?!
М2 – Тихо…
Д – Добре, а про що думає Кріс?
М2 – Внутрішній голос каже, що він не знає, як зізнатися в коханні Джеймсу…
Д – Що?!
М2 – Він несамовито хоче тебе. Хоче кусати твої гарячі губи, гладити тебе по пресу, по накачаним рукам…
Д – Досить! О боже, треба тікати, а то ще застане.
Біля воріт хлопців зустрів директор Робертс.
Н – Пройдімо зі мною. Ви надзвичайні…
Д – Чекайте, мені вистачить компліментів. Ви не хочете нас гладити по м’язах, руках?…
Н – Що?! Не дай Боже! Я директор відділу Охорони Населення Землі. Скоро прибуде зло і ви нам потрібні для співпраці.
Д – Хвала Богу! Стоп, що?