Спадкоємці Засновників

Ось і настав день, коли Келих вогню мав обрати учасників змагання від трьох шкіл. Школярі смачно пообідали і тепер сиділи в очікуванні дива.

• Шановні друзі, зараз наступила мить, на яку ми всі так очікували із нетерпінням. – звернувся Альбус Дамблдор до всіх присутніх у Великій Залі. – Переможець змагання отримає Тричаклунський кубок і золотими літерами впише своє ім’я у літописі історії.

Синє полум’я Келиха вогню змінило колір на яскраво-червоний і виплюнуло блокнотний аркушик, спритно впійманий Дамблдором.

• Переможець Дурмстренґу – Віктор Крам!

Ігор Каркаров і однокурсники радісно потисли руку болгаринові.

• Переможець Бобатона – Флер Делакур!

Мадам Максим на радощах по-материнськи обійняла блондинку і поцілувала її в чоло.

• Переможець Хогвартсу – Седрік Діггорі!

Всі школярі, від слизеринців до ґрифіндорців захоплено аплодували високому гаффелпафцю.

Раптом Келих вогню вчетверте спалахнув червоним сяйвом і у руки приголомшеного директора школи впав блокнотний аркушик «Гаррі Поттер».

• Гаррі Поттер… – розгубено пробурмотів Дамблдор. – ГАРРІ ПОТТЕР!!!

Зеленоокий ґрифіндорець намагався непомітно сховатися за спинами близнюків Візлі, але Герміона виштовхала його у прохід між факультетськими столами.

• Йди, Гаррі, тебе кличуть!

Похнюпившись, немов злочинець, якого ведуть до шибениці, юнак підійшов до Дамблдора. Старий чарівник мовчки показав вказівним пальцем на потрібні двері і кивнув.

Велика Зала вибухнула свистом і обуреними криками:

• Це нечесно!
• Поттерові ще не виповнилося 17 років!
• Брехун! Шахрай! Фу!

Розлючена Олімпія Максим, неначе торнадо, увірвалася у кімнату для чемпіонів:

• АЛЬБУСЕ!!! ЦЕ СПРАВЖНІСІНЬКЕ ШАХРАЙСТВО!!! ЦЕ НЕЧЕСНО!!! МИ ІЗ КАРКАРОВИМ МОГЛИ Б ВИСЛАТИ ПО 2 УЧАСНИКИ НА ЗМАГАННЯ!!!

Дамблдор підбіг до ошелешеного Гаррі, схопив його за плечі і тряс:

• Це ти вкинув своє ім’я до Келиха вогню чи хтось із старшокурсників, кого ти попросив це зробити?
• Ппппрофесоре Ддддамблдоре, я не вчиняв нічого вище зазначеного! – заперечував схвильований юнак.
• ХЛОПЧИСЬКО БРЕШЕ, ЯК ПЕС!!! – обурилася директорка Бобатона.

До них підійшов Аластор «Дикозор» Муді, чиє штучне око пильно стежило за ґрифіндорцем:

• Шановні, щоб спантеличити настільки сильний магічний артефакт, як Кубок вогню, необхідно вжити закляття «Конфундус», а це точно не під силу переляканому чотирьохкурснику!
• Схоже, що ти обмірковував це! – зауважив директор Дурмстренґу.
• Каркаров, обізнаність про темну магію – це прямий мій обов’язок! Сподіваюся, що ти це пам’ятаєш!
• Годі сперечатися! – вигукнув Дамблдор. – Барті, вирішуй сам: бути чи не бути Поттеру учасником конкурсу.
• Альбусе, правила гри – незламні і чіткі. Вибір Келиха вогню – це обов’язковий магічний контракт. Боюся, що у містера Поттера немає вибору. Від сьогодні він буде четвертим учасником змагання.

Гаррі надокучила заздрісні кпини Рона і він, запхнувши у вуха чарівні навушники із чарівним плеєром із піснями рок-групи «Віщунки», міцно заснув.

Вранці був урок Захисту від темних мистецтв, де Аластор Муді навчав школярів чинити опір закляттю «Імперіус». Єдиному Гаррі значними зусиллями вдалося подолати «Імперіус» і відмовитися виконувати безглузді накази вчителя.

Ввечері юнак отримав листа-відповідь від хрещеного батька. Сиріус просив надалі надсилати йому листи якоюсь непримітною совою, бо Хедвігу знає кожен чарівник. Також Сопун повідомив, що у «Грінготтсі» він про всякий випадок оформив офіційний заповіт, де Гаррі у випадку смерті Сиріуса ставав його спадкоємцем і отримував у спадок титул лорда Блека, сейф Блеків і особняк Блеків на вулиці Грімо, 12. Хлопцеві було необхідно завтра вранці прибути до банку і підписати необхідні документи.

Оскільки чемпіони автоматично звільнялися від відвідування уроків, Гаррі попередив деканку Ґрифіндору, Мінерву Макґонеґел, про свій візит до банку.

Там його зустрів гоблін Кігтедряп, який попросив хлопця крапнути трохи крові на пергамент, щоб перевірити особу відвідувача. Юнак так і вчинив. На телячій шкірі з’явився текст, записаний витіюватими темно-бордовими літерами. Гоблін уважно прочитав документ і здивовано свиснув.

• Містере Поттере, Ви знаєте, що крім спадку вашого роду і роду Блеків, Вам також належить спадок роду … Ґрифіндорів!
• Нічого собі! – вигукнув ошелешений юнак. – Виходить, я – нащадок САМОГО ҐОДРИКА ҐРИФІНДОРА?
• Так, містере Поттере. Я можу виготовити Вам ключі до сейфів Блеків та Ґрифіндорів із значною знижкою. Із Вас лише 20 галеонів.

Зраділий хлопець розрахувався із гобліном і вирушив разом із ним у підземелля банку до сейфів своїх родів.

Гаррі був приємно вражений гігантськими купами золота, самоцвітів і цінних магічних книг у сейфі Ґрифіндорів. Спадок Блеків і Поттерів у порівнянні із цими скарбами здавалися піщинками в океані.

Юний чарівник взяв 2 000 галеонів і записну книгу свого знаменитого предка, де Ґодрик записав власні сильні закляття. Вони точно знадобляться Гаррі для перемоги у надскладному Трьохчаклунському змаганні.

• Містере Поттере, Ви також можете повідомити міс Грейнджер про те, що вона є можливою спадкоємицею Кандиди Рейвенклов. Нехай вона вибере зручний час і підтвердить спорідненість із цим знаменитим родом.
• Гаразд, містере Кігтедряпе. Я неодмінно її повідомлю про це.

Юнак повернувся у школу, зайшов у бібліотеку і почав захоплено читати нотатки Ґодрика Ґрифіндора. Краєм ока він помітив Герміону і кивнув їй.

Дівчина помітила записну книгу із гербом Ґрифіндора і тихо підійшла до хлопця.

• Гаррі, невже це те, про що я думаю? – спитала схвильована ґрифіндорка.
• Так, це нотатки САМОГО ҐОДРИКА ҐРИФІНДОРА.
• Як тобі вдалося здобути ЦЮ БЕЗЦІННУ КНИГУ? – спитала зацікавлена шатенка.
• Герміоно, ти не повіриш: я сьогодні вранці приїхав у «Грінготс» засвідчити заповіт мого хрещеного батька і дізнався, що я нащадок Ґодрика Ґрифіндора.
• Мерлінова борода! – здивувалася дівчина. – Це ж прекрасно!

У радісному пориві Герміона обійняла брюнета і поцілувала його в губи. Однак через мить вона усвідомила, що щойно вчинила і густо зашарілася.

• Що це було, Герміоно?! – спитав спантеличений юнак, поправляючи окуляри.
• Вибач, Гаррі. Це був необачний імпульсивний вчинок. Я не хотіла тебе образити.
• Герміоно, я тобі подобаюся? – лукаво підморгнув хлопець.
• Ні, Гаррі, ми ж друзі… – густо зашарілася дівчина.
• Герміоно, ти ж не вмієш обманювати. Ми обоє про це знаємо. Я також кохаю тебе, моя принцесо.
• Справді?! Яка я щаслива, Гаррі! – шатенка пристрасно обійняла юнака і поцілувала в губи.
• МІСТЕРЕ ПОТТЕРЕ! МІС ГРЕЙНДЖЕР! ПОВОДЬТЕСЯ ПРИСТОЙНО! – до них з-за стелажа підійшла обурена бібліотекарка Ірма Пінс.
• Вибачте, місіс Пінс. – вибачилися закохані.
• Герміоно, мені гоблін сказав, що ти можеш бути можливою спадкоємицею Кандиди Рейвенклов. Принцесо,коли тобі зручно буде відвідати банк?
• Я – спадкоємиця САМОЇ КАНДИДИ РЕЙВЕНКЛОВ? – здивувалася дівчина.
• Так, кохана.
• Тоді я у п’ятницю відпрошуся у місіс Трелоні. Все одно я ненавиджу її уроки.

До пізнього вечора закохані тренували навички із оклюменції, навіть забувши про вечерю. На щастя, Доббі приніс у вітальню Ґрифіндора тацю із сирними бутербродами та скляний графин вишневого соку, якими повечеряли юнак і дівчина.

Кожного дня у вільний час Герміона і Гаррі тренувалися у Кімнаті-на-вимогу, відшліфовуючи навички щодо формування магічних щитів та розбиваючи в друзки навчальні манекени надпотужними закляттями.

У п’ятницю, попередивши місіс Макґонеґел про свій візит до банку, закохані зайшли до кабінету гобліна Гольдбарда, де дівчина за допомогою кількох крапель крові підтвердила спорідненість із Кандидою Рейвенклов.

У листопаді, після завершення уроку догляду за магічними тваринами, Геґрід відвів юнака у хатину і повідомив:

• Гаррі, я дізнався, що буде на першому завданні. Приходь сюди о 20:00 і не забудь із собою взяти мантію-невидимку.
• Дякую, Геґріде, ти справжній друг. От Рон – заздрісний флобберчерв’як, який вважає себе пупом землі.

Ввечері юнак одягнув мантію-невидимку і вирушив слідом за напіввелетнем у Заборонений ліс. Очі ґрифіндорця різко розширилися від подиву.

• Геґріде! Це ж … дракони!
• Милі створіннячка, егеж?
• Геґріде, жюрі збожеволіли! Як школярам вдасться подолати ці живі вогнемети?!

Лісник хотів щось було відповісти своєму другові, але чорна дракониха вивергнула сніп полум’я. Друзі відсахнулися від палачого куща.

• Чесно кажучи, ця рогохвістка – препаскудна тварюка! – зауважив напіввелетень, гасячи тліючу бороду.
• Геґріде! Ти тут? – друзі почули Олімпію Максим, яка наближалася до них.

Юнак закутався у мантію із головою:

• Геґріде, мені пора вже йти у замок. Не буду заважати вам із мадам Максим. На добраніч.
• На добраніч, Гаррі.

По дорозі до школи хлопець чув освідчення француженки і свого друга, а пізніше – і поцілунки.

«Хоч комусь пощастило. – думав юнак. – Дідько! Ця рогохвістка хвостовими колючками легко нашинкує мене на стейки, підсмажить мене і привселюдно зжере! А Рон думає, що я із нудьги обдурив Келих вогню, щоб здобути славу! Як би я хотів зараз помінятися із ним місцями! Нехай він скуштує слави, про яку мріяв, а я б залюбки зіграв у шахи із Невіллом подалі від усіх небезпек!»

У коридорі юнак зустрів Седріка Діггорі і чесно попередив його про драконів. Хогвартсу дуже потрібна перемога у змаганнях. У ґрифіндорській вітальні його зустріла схвильована шатенка.

• Гаррі, чому ти такий блідий? Що трапилося?
• Трапилися дракони, Герміоно. Завтра мені доведеться боротися із одним із них. – важко зітхнув брюнет. – Аластор Муді сьогодні вранці мені натякав на мітлу, але хіба можна подолати таке чудовисько з її допомогою?
• Ось Фред і Джордж передали тобі банку із перуанським порошком темряви. Він допоможе тобі тимчасово засліпити агресивну дракониху і непомітно поцупити золоте яйце із її гнізда.
• Дякую, кохана. – брюнет пристрасно поцілував дівчину у губки. – Передай мою подяку близнюкам, вони – справжні друзі. На добраніч.
• На добраніч, мій принце.

Досхочу поснідавши, юнак вирушив разом із директором школи до шатра учасників змагання. Дамблдор відійшов на кілька хвилин побалакати із Барті Кравчем-старшим. У шатро вбігла заплакана Герміона, пристрасно обійняла і поцілувала хлопця:

• Будь обережним, Гаррі! Я не переживу, якщо із тобою щось трапиться! Я кохаю тебе, мій принце!

Раптом спалах фотоапарата осяяв шатро і закохані почули верескливий голос журналістки Рити Скіттер:

• О, перше кохання! Як це зворушливо!

До журналістки підійшла обурена Флер Делакур:

• Вам ніхто не давав права втручатися у особисте життя учасників змагання! Це шатро призначене лише для журі, учасників та їхніх друзів! Прошу Вас негайно покинути шатро!
• Я вже здобула необхідну мені інформацію. До побачення! – хитро посміхнулася Рита Скіттер і попрямувала до глядацьких місць.

Всередину приміщення увійшли Людо Беґман, Барті Кравч-старший і директори шкіл-учасниць.

• Вітаю всіх учасників змагання! Зараз пройде жеребкування і кожен обере свого дракона. Міс Грейнджер, що Ви тут робите? – поцікавився Альбус Дамблдор.
• Вибачте, професоре Дамблдоре, я вже йду звідси. Гаррі, тримай, це зілля вогнестійкості. Я його приготувала вчора ввечері. Будь обережним, коханий!
• Все буде гаразд, моя королево! – лагідно усміхнувся брюнет, поцілувавши ґрифіндорку в губи.

Дівчина вирушила до глядацьких місць, а директори шкіл із німим запитанням здивовано глянули на Альбуса Дамблдора.

• Ох, молодість, молодість … – лукаво посміхнувся директор Хогвартса.

Олімпія Максим густо зашарілася, згадавши про лісника напіввелетня, а Каркаров діловито прошепотів поради щодо знешкодження драконихи на вухо свого вихованця.

• Шановні учасники, станьте у коло і по черзі дістаньте крихітну версію свого дракона із шовкового мішечка. – запропонував Барті Кравч-старший. – Міс Делакур, Ви перші. На шиї дракона буде Ваш номер у черзі.

Француженка дістала із мішечка валлійського зеленого дракончика під номером 4. Седрік Діггорі дістався китайська вогняна куля під номером 3. Віктор Крам дістав із мішечка шведського короткорилого дракончика під номером 2.

«От дідько! – гарячково думав Гаррі. – Мені таки дістанеться ця лиха угорська рогохвістка!»

• Угорська рогохвістка! – прокоментував Барті Кравч-старший. – Містере Поттере, Ви виходите першим, після гарматного залпу. Ні пуху Вам, ні пера.
• До дідька, містере Кравч.

Юнак відчував шалене серцебиття аж у горлі, він весь тремтів, як осика, а краплі липкого холодного поту неприємно котилися по спині.

«О Боже, чому саме я?!»

Аргус Філч зарядив гармату і вистрелив. Ґрифіндорець міцно стиснув кулаки і вийшов на арену.

Йому згадалися римські гладіатори, про яких він писав реферат для уроку історії у початковій школі. «Ave, Caesar, morituri te salutant!»

У центрі арени Гаррі побачив гніздо із золотим яйцем, а біля нього сиділа люта угорська дракониха. Він судомно ковтнув слину і зробив крок вперед.

• Accio, порошок! Accio, «Блискавка»!

У його руки із шатра прилетіла банка із перуанським порошком та мітла. Хлопець висипав порошок і, скориставшись тимчасовою темрявою, що спустилася на стадіон, непомітно поцупив золоте яйце. Коли дія порошку завершилася, радісний брюнет вже цілувався із Герміоною по дорозі у Хогвартс, а спантеличена дракониха витріщала очі у пошуку нахаби.

• Містер Поттер щойно успішно пройшов перше випробовування. За це він отримує 50 балів. Наступним буде містер Крам. – оголосив Людо Бегман.

Ґрифіндорці зустріли хлопця, як героя. Близнюки Візлі несли його на плечах і звернулися до нього, згораючи від цікавості:

• Гаррі, відчини, будь ласка, яйце. Нам всім дуже кортить довідатися про підказку до другого випробовування.
• Ви впевнені у цьому?
• Так, Гаррі, відчиняй! – зраділи всі ґрифіндорці.

Брюнет відчинив золоте яйце, але замість мелодійного русалчиного співу звідти пролунав пронизливий вереск, від якого закладало у вухах. Хлопець миттю зачинив яйце.

• Що це пекельний вереск? – поморщився Рон, затуляючи вуха.
• Так, розходьтеся, тут не буде нічого цікавого. – оголосили Фред і Джордж.

Наймолодший Візлі підійшов до брюнета і простягнув йому руку:

• Нумо миритися, Гаррі? Я тоді погарячкував і наговорив тобі всякої гидоти. Вибач.
• Роне, – втрутилася обурена шатенка, – на мою думку, ти вчинив дуже негідно, коли робив ставки разом із Шеймусом і Діном проти Гаррі на користь дракона.
• Але ж Гаррі таки переміг…
• Рональде Візлі, не смій більше підходити до мене! – скипів Хлопець-що-вижив. – Справжні друзі так не чинять! Ти проміняв нашу дружбу на шанс виграти чималу суму грошей!
• Гаррі… – почав виправдовуватися рудий юнак, але брюнет вже його не слухав і вирушив разом із шатенкою у бібліотеку.
• Гаррі, – звернувся до ґрифіндорця Седрік Діггорі, – від професорки Спраут я довідався, що через місяць відбудеться Святковий бал. Раджу тобі заздалегідь запросити якусь красуню, поки її не встигли запросити дурмстренгці. Я вже запросив Чжоу Чанг. Ну, мені пора йти на урок Зіллеваріння. Успіхів тобі, друже!
• Дякую, Седріку. Бувай!

Брюнет ласкаво усміхнувся шатенці:

• Герміоно, будь ласка, піди зі мною на Святковий бал.
• Гаррі, заради тебе я готова йти разом із тобою хоч на край світу. – усміхнулася дівчина і пристрасно поцілувала його в губи.
• Тобто ти згідна?
• Авжеж, мій принце.

До брюнета підійшла Джинні, і, соромлячись, спитала:

• Гаррі, я тут випадково почула краєм вуха твою розмову із Седріком про майбутній Святковий бал. Хочеш мене запросити потанцювати із тобою?
• Вибач, Джинні, але я вже запросив Герміону.
• Вибач, Гаррі, що я потурбувала тебе.
• Нічого страшного. – усміхнувся ґрифіндорець.

Наймолодша Візлі міцно стисла кулачки і вибігла із бібліотеки.

• Наполеглива дівчина. – саркастично посміхнувся юнак. – Джинні повинна зрозуміти, що я кохаю тільки тебе, Герміоно.
• Я нікому тебе не віддам, Гаррі. – усміхнулася шатенка. – Ти тільки мій!
• Авжеж, твій, моя королево. – погодився хлопець.

У грудні Мінерва Макґонеґел почала викладати уроки хореографії, щоб її підопічні не осоромили честь школи на Святковому балі.

• Хотів би я побачити Снейпа, який танцює із слизеринським поросям, Пансі Паркінсон. – брюнет жартівливо підморгнув шатенці, спостерігаючи за танцем Рона і деканки.

Герміона ледь втрималася, щоб не розсміятися, уявивши, як високий худорлявий кажан танцює із низькорослим огрядним поросям.

Рон отримав від батьків смішний старовинний костюм із жабо, з якого кепкували всі ґрифіндорці, особливо Фред і Джордж. Рудий хлопчисько спробував запросити Герміону, але вона відповіла, що її вже запросив один ґрифіндорський юнак. Наймолодший Візлі запросив на Святковий бал Лаванду Браун, оскільки на безриб’ї і рак – риба. Невіл, отримавши відмову від Лаванди, запросив Джинні.

Гаррі прийняв душ, одягнув білосніжну сорочку, синю краватку-метелик і темно-синій костюм із золотими застібками із спадку Ґрифіндора, і очікував на Герміону. Дівчина трохи запізнювалася.

• Яка вона красива! – вирвалося у здивованої Парваті Патіл, яка очікувала на Діна Томаса.

Брюнет оглянувся і завмер від здивування: по сходах спускалася Герміона. Шатенка розчесала неслухняні кучері і вони тяжкою хвилею спадали на її плечі. На голові дівчини блищала срібна діадема Рейвенклов із аквамаринами, а у каштанове волосся були вплетені блискучі діамантові ниточки. Герміона була одягнена у розкішну сапфірово-синю сукню, оздоблену топазами і рубінами.

Юнак підвівся і ввічливо подав руку коханій, вводячи її у Великий зал. Він сяяв від щастя, якого б точно вистачило на тисячу патронусів.

У залі Гаррі відчув заздрісний колючий погляд Рона, саркастично посміхнувся своєму колишньому другові і повів кохану дівчину у танець. Наймолодший Візлі спересердя плюнув на підлогу і вийшов разом із Лавандою у сад. Геґрід танцював із Олімпією Максим, а Флер Делакур танцювала із Віктором Крамом.

Ґрифіндорець кружляв у вальсі разом із красунею-шатенкою і насолоджувався прекрасною музикою та поцілунками коханої дівчини. Гаррі відчайдушно мріяв, щоб ця незабутня мить тривала вічно.

Джинні час від часу кидала на юнака ревниві погляди, а потім почала сварити Невіла за його незграбність.

Альбус Дамблдор оголосив, що наступним буде білий танець.

До столика закоханих ґрифіндорців підійшла Флер:

• Мсьє Поттер, я запрошую Вас на один танець.

Юнак спантеличено глянув на Герміону.

• Гаррі, можеш потанцювати із міс Делакур, але тільки один танець. Міс Делакур, навіть не мрійте, що Ваші чари можуть хоч якось вплинути на мого хлопця! Він – мій! – заявила шатенка.
• Герміоно, ти ж знаєш, що я кохаю лише тебе, моя королево! – усміхнувся брюнет.

Ґрифіндорець, танцюючи, відчув прискорення пульсу у зап’ясті чарівної француженки, а також побачив, як Флер густо червоніла кожен раз, коли він перехоплював її захоплені погляди. Гаррі ввічливо подякував за танець і приєднався до шатенки.

• Я кохаю тебе, Герміоно! Ти, неначе сонце, зігріваєш кожен куточок моєї душі. Ти – сенс мого життя.
• Я також кохаю тебе, Гаррі.

Закохані злилися у пристрасному поцілунку, а Джинні та француженка судомно стисли кулачки і покинули Великий зал.

Рон, щоб забути танець двох його колишніх друзів, випив півпляшки вогневіскі і цілувався із Лавандою. Блондинка, лукаво підмогнувши наймолодшому Візлі, поклала його руки на свої груди, але тут, на лихо, немов з-під землі, виник Снейп, вирахував по 20 балів із кожного і призначив парі тижневе відпрацювання у лабораторії.

Брюнет і шатенка вийшли в сад, сіли на різьблену лавочку і ніжно обійнялися.

• Це сузір’я Близнюки. Ці 2 яскраві зірки названі на честь синів Леди – Кастора і Поллукса. Коли помер смертний Кастор, його брат попросив у свого батька Зевса забрати безсмертя, щоб Поллукс ніколи не розлучався із братом. Розчулений громовержець помістив їх обох на небо у вигляді сузір’я Близнюків. Я дуже хочу, щоб у мене були або брат, або сестра… – зітхнув юнак.
• А це що за сузір’я? – поцікавилася дівчина.
• Це сузір’я Великого Пса, а ця яскрава зірка – Сиріус. До речі, потрібно написати листа моєму хрещеному батькові.

Раптом до них підбіг чорний кудлатий пес і лизнув ніс шатенки.

• Привіт, Сопуне! Ти легкий на спомин. – весело розсміявся Гаррі.
• Ой, дідько! Сюди йде Снейп! – застерегла дівчина. – Він не повинен побачити Сиріуса!

Закохані разом із псом вирушили до Чорного озера. Сопун перетворився на людину.

• Гаррі, а я завжди казав, що Герміона ідеально підходить тобі. – лукаво підморгнув чоловік. – Коли плануєте весілля? Як назвете своїх діток?
• Сиріусе, перестань! – густо зашарівся юнак.
• Нам із Гаррі необхідно ще завершити навчання у школі… – густо зашарілася шатенка.
• До речі, Гаррі, спробуй-но опустити золоте яйце у воду і послухай можливу підказку. – запропонував хрещений батько.
• Дякую, Сиріусе, я так і вчиню.
• У 1534 році друге випробовування проходило у річці Сені, тому цього разу також можливе підводне випробовування. Ось, тримай. Це зяброрості. Я взяв їх із родинної колекції рідкісних рослин. Вони дають змогу дихати під водою цілу годину.
• Дякую, Сиріусе. Мені недавно знову снився сон про Хвоста і Волдеморта.
• Звернися до професора Дамблдора, Гаррі, це дуже серйозно. Схоже, що твоє ім’я у Кубок вогню вкинув якийсь Смертежер. Це або Каркаров, або Нюніус. Ти не помічав нічого дивного останнім часом?
• Снейп позавчора причепився до мене із звинуваченнями, що я краду у нього деякі інгредієти для багатозільної настійки. Але це ж безглузді звинувачення! Я нічого не крав із його комори!
• Гаррі, а хто у Вас зараз викладає Захист від темних мистецтв? Настільки я знаю, ця посада проклята.
• Так, у нас кожного року новий викладач Захисту від темних мистецтв. Цього року у нас викладає Аластор Муді, аврор-ветеран.
• Ти нічого дивного не помічав за ним, Гаррі?
• Ніби нічого. Він постійно цмулить вогневіскі із похідної фляги.

«Справжній Аластор не страждає на алкоголізм. Тут щось нечисто.» – думав Сопун. «Треба повідомити Дамблдора, що це може бути Смертежер під багатозільною настійкою. Шкода, що у мене нема достатньо інформації. А Гаррі – ще наївна дитина.»

• Будь обережним, Гаррі.
• До речі, Сиріусе, у «Грінготсі», коли я підписав твій заповіт, вияснилося, що я – спадкоємець САМОГО ҐОДРИКА ҐРИФІНДОРА!
• Гаррі, у мене просто не вистачає слів, щоб висловити мою радість із цього приводу! Це дуже круто! Хотів би я побачити обличчя Нюніуса, коли б той дізнався, що ти нащадок одного із засновників Хогвартса!
• А потім виявилося, що Герміона – спадкоємиця САМОЇ КАНДИДИ РЕЙВЕНКЛОВ!
• Ого! Вітаю, Герміоно! – щиро радів Сопун.
• Сиріусе, нам вже пора повертатися у замок. До побачення.
• До побачення. Будьте обережними. – Сопун по-батьківськи обійняв юнака і дівчину, перетворився на чорного пса і зник у Забороненому лісі.

 

(Далі буде…)