Я тебе завжди врятую

Коли Кирило прибіг додому, було вже 11 годин ночі.
-О, привіт Кирило, а чого ти так рано? Ти ж із дівчиною у клубі був?
-Мам, по-перше не з дівчиною, а з хлопцем! Та я б. А по-друге, у мене більше нікого немає! Всі! Відчепіться від мене!!!-Кирилл був настільки злий на світ, що йому було все одно на всіх. Він хотів побути один і щоб до нього ніхто не чіплявся з питаннями
-ЩО?!-Зустрів батько
-Так почекай … Так я все таки тоді, 2 роки тому мала рацію щодо “Ігоря”? -Якого Ігоря? Чому я не в курсі?-намагається зрозуміти, що відбувається отець Кирила
-Так, мам. У мене тоді був хлопець. Що ви зробите мені? Сварите? Виженете? -Ні! Ні! Ти що? Я ж тоді сказала, що прийму тебе будь-яким! Мені все одно на твою орієнтацію! А чому хоч розлучилися?
-Я теж не гомофоб!-Спробував також взяти участь батько
-Це … це дуже маячне історія … – Майже заспокоївся Кирило
-Ну розкажи, я підтримаю
-Ти не зрозумієш
-Розумію
-І я
-Він брехав мені, що він домовик
-Добре не зрозумію
-Так так, я теж
-Тому просто будь ласка можете мене не чіпати! Я пішов до своєї кімнати! Двері зачинилися і Кирило залишився сам у своїй кімнаті. Він просто дивився на неї і розумів, що абсолютно стороння, на той момент людина, включала його комп’ютер, лежала під його ліжком. З цими думками ставало моторошно. Він не стримався, стрибнув на ліжко обличчям униз і заридав. Він ридав і думав… думав про Ігоря. Цей наркоман… Боже! Це така маячня, що нікому й не снилося! Але з іншого боку, людина була під дією наркоти і як говорилося в тому серіалі, мовляв, як можна судити вчинки людини, в той момент, коли вона перебуватиме під дією алкоголю чи наркотиків. Адже в цей момент вони зовсім інші люди, зовсім не розуміють, що роблять. Наркоман якийсь! Хоча, якби він був у депресії і його так само вигнали батьки, то він би теж курив, була б можливість… І все ж таки, яка це маячне, дивна, наркоманська історія!!!!
-Так, треба виспатися-крізь сльози, сказав собі хлопець і ліг спати прямо в тому одязі якого прийшов
Вночі Кирилу снився дуже дивний і страшний сон.
Кирило знаходить у тій самій куртці Ігоря, яку забув віддати, обручку. І раптом він розуміє, як його любив Ігор. Незважаючи на своїх батьків, незважаючи на погляди оточуючих, незважаючи на все, він хотів зробити йому пропозицію. При чому вони знаходяться не в якійсь Франції, де всім все одно на ЛГБТ, а в Україні, де не все ще можуть прийняти, що деякі люди не такі як усі, але Ігореві начхати на оточуючих, які думають, що світ має танцювати лише під одну дудку. Кирилові стало сумно, бо хоче повернути Ігоря, але не знає де він. Він міг би подзвонити йому, але чомусь не додумався (але ж це сон)
Нині його чомусь тягне на море. Він не знає чому, але щось йому підказує, що він має зараз прогулятися там. Раптом картинка змінюється, і Кирило виявляється вже не вдома, а на морі. Він не знає як опинився тут, адже секунду тому був удома, хоча це його не турбує (ну як це зазвичай буває у снах). Перед собою він бачить пляж, той пляж, де вони з Ігорем веселилися, купалися, але зараз тут немає людей, похмуро, хмари, ось ось піде дощ. Кирило бачить пірс, з якого вони з Ігорем любили стрибати, а на кінці пірсу стоїть людина. Пірс досить довгий, а Кирило стоїть досить далеко, тому не вдається розглянути хто це, тому хлопець підходить все ближче і ближче до пірса і незабаром він стоїть поряд, позаду тієї людини. -Вибачте, ви хто?-навіщось запитав Кирило. Але той просто мовчки обернувся – Ігор? – Після цих слів, той самий Ігор падає з пірсу у воду
-ІГОР, НІІІІ!!!