Сон

-Сьогодні прибудуть з різних кланів хлопці і дівчата!
-Я так на це довго чекала.Думаю усі прийдуть з ними познайомитися!
-Думаєш?Навіть ота забула як там її звати,теж прийде?
-А що?Може нарешті собі друга знайде або подругу.
-Точно не друга,у неї з хлопцями все дуже погано.
-Ідемо вже нарешті з відси.
Це вони про мене казали?Ну звичайно ж,що так.Ех,я так мрію знайти собі справжнього друга,який буде захищати мене від тих не нормальних хлопців.Напевно я прийду і подивлюся хто там прибуде.
-Якщо я не помиляюся то це буде зовсім скоро!Потрібно вже іти.
-Куди ти це ідеш,га?Невже подивитися хто приїде чи не так?Можеш не хвилюватися,з такою як ти ніхто з них не захоче подружитися!
-Хахаха,яка ж ти все ж таки бездарна,навіть себе захистити не можеш!Сьогодні у нас хороший настрій,тому зачепати тебе не будемо.
Я мовчки побігла,щоб більше їх не бачити.Ці хлопці скоро доведуть мене.Чому в Гусу навчаються такі як вони,хіба тут не мають бути тільки хороші учні.Які нікому нічого не зроблять поганого?
Я нарешті прибігла до входу в Гусу,де вже зібралося багато народу.
Будь ласка не хай там буде хлопець,з яким я зможу подружитися!
-Прибули з різних кланів нові учні,розійдіться!
-Ура,нарешті!
-Не терпиться подивитися на них!
В Гусу прибуло багато хлопців і трохи меньше дівчат.Усі хлопці були дуже красиві та високі,я навіть не знала з ким мені подружитися і кого вибрати.Мене ніхто не помічав.Усіх нових учнів затиснули дівчата.
-Моя мрія,провалилася.
Але тут зі всієї тропи вийшов ще один хлопець.Він був досить високим,одягнений у чорно-червоне ханьфу.Він був дуже красивий,між тими хлопцями,цей був найкрасивіший.Усі дівчата так і замовчали не відриваючи погляд від нього.Раптом той хлопець подивився на мене,ту на кого ніхто ніколи не звертає уваги.Він усміхнувся мені і пішов з кимось в іншу сторону.Мені ще ніхто ніколи так не усміхався,його усмішка була дуже ніжна і щира.У моїх очах з’явилася іскра і надія на те,що ми з ним подружимося.Весь вечір я думала тільки про нього,поки не заснула.На наступний день я з веселим настроєм направилася на уроки.Моє місце було на першому ряді третя парта,я була дуже щаслива коли в середньому ряді третя парта була того хлопця!Весь урок я сиділа і інколи дивилася на хлопця милуючись,який він красивий.Наші погляди зустрілися,я занервувалася,а він знову посміхнувся мені,тою самою усмішкою.Після уроків я спокійно ішла з веселим настроєм до кімнати,поки мене не зустріли вони…
-Куди ідемо?Вчора ми тебе не зачепали,але це не означає,що сьогодні теж не будемо!
-Хлопці,я вас прошу,відстаньте нарешті від мене.Що я вам зробила поганого,що ви мене мучаєте?
-Ти нас одним своїм поглядом дратуєш.На тебе подивишся і зразу зрозумієш,яка ти слабка.
-Як вас досі не вигнали з Гусу?
-Ми просто дуже розумні,а не як деякі.
Один з них просто пихнув мене на траву.звичайно ж я впала,але мені не було боляче.Я до такого вже привикла .Якби я була в іншому клані,то все б розуміла Але,я ніяк не очікувала,що в Гусу мене будуть ображати.Асі кажуть,що це дуже сильний клан,де один одному допомагають і нікого не ображають.Тоді,чому мене ні хто не захищає,а навпаки?Якщо не ображають то насміхаються з мене.Але чому?Мої батьки пішли на полювання не повернувшись.З п’яти років я все сама дізнавалась,звичайно мене гляділи,але не так як батьки.Я досі віру,що вони повернуться,мені просто потрібно дочекатися і все.А поки що я буду це все терпіти.Напевне у мене така доля і від неї на жаль не втечеш.
-Чого ти мовчиш,га? Страх втратила,що нам не відповідаєш? Може тебе треба провчити і тоді ти будеш нас поважати?
-Ей,що це ви тут робите?
-Це ще хто?
-Біжімо звідси,це той хлопець з Юн Мену,який вчора прибув на навчання.
-Ми ще тебе провчимо не забувай!
-Зі тобою усе гаразд?
-А?Так,дякую,що прогнав їх.
-Не дякуй мені,давай руку.
Його руки були теплими,а мої холодними,він допоміг мені встати.І знову почав усміхатися.
-Мене звати Вей Вусянь,а тебе?
-Лань Мен.
-О,я тебе вже бачив вчора і сьогодні на уроках.
-Справді?
-Так ти ще на мене дивилася.
-Пробач
-За,що ти вибачаєшся?
-За те що дивилася на тебе на уроках
-Дурниця,на віщо за це вибачатися.Давай я тебе проведу до твоєї кімнати,а то ще можуть знову ті хлопці з’явитися.Як вони досі в Гусу навчаються? Їх потрібно вигнати звідси.Завтра я пожаліюся на них.
-Будь ласка не роби цього.
-Чому?
-Просто…
-Ти їх ще жалієш?Вони хотіли тебе побити,а ти не хочеш це розповісти главі?
-Так.Але я хочу у тебе щось попросити,можна?
-Звичайно,питай.
-Вей Вусянь,давай будемо друзями?
-Звичайно,я ще тут не з ким з дівчат не подружився,тому ти перша.
-Це круто.
-Звичайно,а як у тебе з техніками?
-Я слабка.Не вмію битися,мене ще ні разу не посилали на нічне полювання.
-Нічого,якщо хочеш я навчу тебе битися і паро прийомів.
-Я буду дуже вдячна тобі.
Вей Вусянь знову усміхнувся мені,я не витримала і теж усміхнулася йому.Як давно я не була щасливою?Напевне було б круто якби я народилася в Юн Мені.Думаю там мене б не ображали,тим більше там живе Вей Вусянь.
З того дня я почала дружити з Вей Вусяньом.Він мене навчав різних технік,ми навіть з ним билися.Нам було дуже весело.Але Вей Вусянь ще любив з іншими дівчатами розмовляти.Він їм теж так само усміхався як і мені.Я через це ображалася і мені робилося боляче,що він не тільки зі мною так розмовляє,але і з іншими.Всі дівчата закохалися у нього і хотіли привернути його увагу.Я теж як і інші закохалася в Вей Вусяня.Але не наважувалася йому це сказати.
Пройшло два місяці як ми навчаємося в Гусу.Наші стосунки з Вей Вусяньом не змінилися,він так само проводив час з іншими дівчатами і з хлопцями.А я тільки спостерігала і мучилася.А одного разу його взяла і поцілувала щічку дівчина і він їй просто посміхнувся,нічого не сказавши.Я відчула як моє серце починало скажено битися,злість охопила мене повністю.Раптом Вей Вусянь мене замітив.Він просто підійшов до мене.
-Лань Мен,ідемо погуляємо,сьогодні гарна погода.
-Давай.
Ми з ним мовчки гуляли,але для мене було це як справжнє побачення.Я не питала у нього про ту дівчину,просто не хотіла.
-Лань Мен.
-Що?
-Називай мене Вей Їн.
-Добре,а ти мене називай…
-Сонечко,я буду тебе називати сонечко!
-Але чому саме сонечко?
-Тому що ти завжди сіяєш і даруєш тепло.
-Справді,а мені здавалося,що я дарую тільки холод.
-Ні
-Я рада це чути.Вей Їн я…
-Що ти?
Можливо я йому зараз признаюся,але що я зроблю хорошого?А якщо це не взаємно?Ні,краще не буду.
-Я дуже рада,що в той день запропонувала тобі дружити зі мною,ти дуже хороша людина.Якби таких як ти було більше.
-Сонце вже сідає,ідемо по своїх кімнатах,тебе провезти?
-Ні не потрібно,я сама,до завтра.
-Бувай
Я була дуже щасливою,мені здавалося,що скоро я признаюся йому у своїх почуттях до нього.
-Подивіться хто йде!
-Це ж подружка Ве Вусяня!
-Ніколи не з ким не хотіла дружити,а коли приїхав красивий,сильний,крутий хлопець то зразу побігла до нього,чи не так?
-Самого найкрасивішого хлопця собі забрала!
-Навіть не думай,що він закохається в таку як ти!
Я не хотіла нікого слухати тому швидко побігла у свою кімнату.Усі вони дуже зіпсували мені настрій і тепер я не знала чи правильно я все роблю? Я кохаю Вей Їна,але я не одна така.Всі дівчата хочуть з ним подружитися та він тільки з ними спілкується і не більше.Тому вони всі мені заздрять.Але я не винна,що він не хоче з ними дружити.
Минав час.У нас було усе добре,кожного дня Вей Вусянь навчав мене новим технікам.Ми з ним гарно проводили час.Він завжди мене називав Сонечко,а я його Осел.Вей Їн коли почув,що я його так називаю сміявся весь день.Але він був не проти.Звичайно я не забувала про Лань Фень.Ми з нею кожний день проводили час,а тільки потім з Вей Їном.Я навіть почала ходити на полювання з ним і Дзян Ченом.Можу сказати,що я стала набагато сильнішою ніж тоді.
-Який сьогодні чудовий день,правда Лань Мен?
-Лань Фень,бачу у тебе дуже хороший настрій сьогодні.
-Так,тому що завтра у тебе День народження!
-Справді?Чому я тільки зараз це дізнаюся?
-Вей їн,ти сам винен.Чому не запитав в Лань Мен коли у неї День народження!?
-Дзян Чен!
-Хлопці,не сваріться!
-Давайте забудемо це,завтра найзвичайніший день.
-О ні,Лань Мен,вони як хочуть,а я не забуду.
-Вей Їн,ти вже переписав правила!
-Так,вчора нарешті закінчив.Це так було важко!
-А хто тебе просив всяку дурість робити на уроці?
-Дзян Чен,я не винен,що мені було нудно на уроці.
-Що зараз будете робити?
-Хм,я піду у свою кімнату,буду зайнята.
-Ми з Дзян Ченом,теж будемо зайняті.
-Ну тоді я теж піду до себе,погуляємо завтра?
-Можливо,бувай Лань Мен.
-До зустрічі.