Сонячна

Ще один закритий захід. Оля зайшла у ресторан, тримаючи у правій руці букет.

– Сонь, вітаю! Люблю тебе! – Вигукнула вона, віддаючи прекрасні квіти, іменинниці.

Полякова пройшла до зали і почала шукати силуети, знайомі їй.

Дві брюнетки. Одна висока, худорлява та з ідеальними, для Олі, пропорціями. Інша з прекрасними формами, в сукні, що облягає, кольору темної фуксії. Та, що вище, тримала в руці келих вина, інтенсивно жестикулюючи, розповідаючи щось, на думку співачки, дуже цікаве. Бо інакше не може бути. Її монологи зацікавлять будь-кого, хто в темі не дуже обізнаний.

Помітивши, що її оглядають із ніг до голови, Маша підійшла до дівчини.

– Чудово виглядаєш, – тихо сказала вона, щоб її фразу почуло якнайменше людей.

– Дякую, моє кохання! – відповіла Оля і приобійняла подругу за талію, стискаючи пальцями сукню, – Марійко! Весь одяг висить на тобі. У тебе прекрасна фігура, яка повинна бути підкреслена вбраннями, що облягають.

– У дитячому світі такого немає, – голосно засміялася вона.

Дівчат покликали за стіл. Після вступної промови Плакидюк принесли гаряче та розлили міцні напої. Була абсолютно некомфортна обстановка для подруг. І, сидячи з різних боків, вони час від часу переглядалися закочуючи очі, показуючи, наскільки нестерпне суспільство оточує їх з усіх сторін.

Із кожним келихом, язики все більше розв’язувалися і напружена атмосфера розрядилася жартами Полякової, від чого Марійці стало трохи легше. Не дивлячись на те, що відстань між ними була кілька метрів, вона намагалася розчути кожне слово.

Минула година, дві, а нічого не змінюється. І навіть кількість випитого алкоголю не дозволяє Єфросиніній, розкутіше заговорити зі співрозмовниками, які сидять поруч.

Раптом на телефон приходить повідомлення: «На другому поверсі, тераса. Чекаю на тебе)))»

Вона кинула погляд на порожнє місце Полякової і миттю підскочила зі стільця, стурбувавши колег. Але це хвилювало її найменше. Пролетіли буквально секунди, як вона опинилася на свіжому повітрі.

Біля скляної огорожі стояла довговолоса білявка. Однією рукою вона трималася за бортик, а іншою підносила сигарету до рота, вдихаючи дим. Незручність серед колег змусила відчути стрес. Ну, можливо, вона просто хотіла курити. Цей варіант, як завжди, залишається незмінно на першому місці.

– Ти пішла…

– Як і ти! Погодься, сидіти з тими нудними аристократами не приносить ніякого задоволення, – махнула рукою, попросивши підійти ближче. – Смачно пахнеш.

Вона уткнулася носом у її шию. Волосся брюнетки спало на обличчя Олі і вона поспіхом прибрала їх за свою шию, перекинувши на ліве плече. Старша погасила тліючу сигарету і поцілувала дівчину в тремтяче плече, піднімаючись вище до шиї.

– Що ти робиш? – Маша відсунулуся і здивовано подивилася на Олю.

– Вибач-вибач! Я думала… А втім, байдуже. Із тобою все добре?

– Я, – кинула погляд на губи і продовжила, – думаю так.

– Я можу чимось підняти тобі настрій?

Єфросиніна підійшла і обійняла подругу. Оля простояла кілька секунд і відповіла взаємністю. Вона заплющила очі і насолоджувалася теплом тіла Марійки. Аромат її парфуму змішався з перегаром від нещодавно випитого вина.

Ставало все прохолодніше і пальці на руках посиніли від морозного вітру. Подруги відсторонилися і подивилися одна однїй в очі. Машу трохи похитнуло і вона схопилася за лікоть співачки, який та встигнула зігнути під час падіння молодшої.

– Дякую, – ведуча трохи відкинула голову, щоб зібрати волосся назад і краще розглянути обличчя Олі.

Вона посміхнулася і допомогла стати на ноги.

– Я можу запитати? – подивилася на дівчину, що стоїть поруч і продовжила. – Той поцілунок, він багато значить для мене, але ти, жодного разу про нього не обмовилася. Наче я тобі зовсім байдужа.

Маша повернула подругу до себе обличчям і притиснула до бортика, розставивши руки по обидва боки її стегон. Їхні губи ось-ось торкнуться. Молодша відчула важке, уривчасте дихання колеги. Вона розуміла, що шалено закохана у свою подругу. І поцілунок означав для неї набагато більше, ніж можна було собі уявити.

– Я хочу поцілувати тебе, але не тут… На нас дивляться!

– Я їх помітила ще давно, тільки ось вони зайняті своїми справами, не парься, – вона доторкнулася руками до щік Марійки і вп’ялася в її теплі, м’які губи.

«Цілуватися при свідках – не найкраща ідея», – прослизнуло в голові дівчини і вона розчинилася у ніжному поцілунку з Олею.

Її губи страшенно смачні. Маша впустила язик, одразу отримавши відповідь.

Дихання майже закінчилось і вони відсторонились, вхопила трохи повітря і продовжила знову. Пристрасніше, розкутіше.

Полякова поклала руку на сідниці Маші, та закинула її ногу за свою, притиснувши міцніше до себе. Сукня Єфросиніної підскочила догори, оголивши ліву сторону тіла до стегон так, що виглядали чорні, мереживні трусики.

Поцілунок, міг би продовжитися, якби старшій не подзвонили.

– Вадік, як ти невчасно! – викрикнула вона, та взяла слухавку.

Коротка розмова закінчилася і Оля подивилася на чекаючу Машу. Її тіло охололо і вона почала трястися. На губах зникла червона помада, а волосся стало більш розкуйовджене.

На вулиці темрява, тільки ліхтарі тьмяно освітлювали тіла дівчат.

– Прохолодно, ходімо у приміщення? – взяла молодшу за руку.

– Як я виглядаю? – повернулася до неї та з усмішкою запитала.

– Дівчинко моя, ти виглядаєш приголомшливо! Тільки спочатку припудримо носик.

Дівчата зайшли у вбиральню та Оля почала витирати розмазану помаду навколо губ Єфросиніної. Вона з-під лоба дивилася на обличчя Полякової, переводячи погляд з очей на губи, розглядаючи кожен міліметр. Помічаючи ледь-ледь помітні веснянки. Оля ніжно взяла її за руку. Вони стояли обіймаючись. Перебирали пальцями, зчепляючи їх у замок.

– Сонячна, – Маша подивилася на подругу, через дзеркало, повернула до неї голову та поцілувала у тремтливі вуста.

Вони проведуть цю ніч разом. В одному номері, в одному ліжку та в теплих обіймах. Вимкнувши телефони, зневажаючи на заплановані зустрічі наступного дня.

Двох закоханих дівчат хвилює лише нескінченний всесвіт почуттів. Момент! На який вони чекали, можливо, все своє життя.