Сонце

…

В голові відразу сплив її образ, в глибині душі заржевіла та, часом стерта надія. Струсивши головою, ніби звільняючись від нав’язливих думок про дівчину, він рівним твердим голосом відповів чоловіку.

– Нехай заходить.

Серце почало битись в шаленому ритмі коли в проході з’явилась постать знайомої дівчини в червоній сукні, яка добре підкреслювала її тендітні, витончені плечі.

Він намагався робити байдужий вигляд, що було не так легко. Адже її яскрава усмішка нагадувала йому те літо з нею, нагадувала, що він не байдужий до неї.

– Навіщо ти повернулася – уникаючи погляду з нею, різко і наче необережно викинув ці слова.

Очевидно, вона не була готова до такого. Її сяючу усмішку на обличчі змінила розгубленість, яка чітко читалася в її очах.

– Я.. – невпевнено почала вона, зробила невеличку паузу, у вигляді стомленого видиху – я зробила велику помилку і я..

Перебиваючи дівчину, він зневажливо пирхнув і випалив.

– Ти прийшла просити вибачення. Як жалюгідно..

Такі слова мали вибити з колії Кійомі, та в її очах загорівся вогник, а на обличчі розпливлась затята посмішка. Неквапливим кроком вона почала наближатись до свого колишнього хлопця. Максимально наблизившись до його обличчя вона промовила як ніколи, ніжним голосом.

– Подивись на мене, сонце

Він в свою чергу робив вигляд ніби не чує її прохання, та серце вже виривалось з його грудей від її незначного – “сонце”, а кров підступала до обличчя, вимальовуючи на ньому дитячий рум’янець.

Не дочекавшись конкретної реакції на свої слова, Кійомі обережно підняла його підборіддя, аби зустрітись з поглядом чоловіка. Погляд Сонхва був розгублений та наляканий, як в маленького ягняти, навіть знаходячись на рівні з нею він намагався відводити погляд, куди небудь, тільки би не зустрітись з її палаючими очима.

– Моє ж ти сонце… Ти не змінився, твої намагання здаватися серйозним такі ж невдалі як і раніше. – з лагідною посмішкою сказала вона.

Він намагався пропустити ці слова повз вуха, але вони все ж таки зостануться в його пам’яті, ці слова він буде згадувати ще не один раз.

– Невже, скажи мені, ти не радий мене бачити? Невже ти забув як звучить мій сміх? Як моє обличчя сяє невимовною радістю? – задала риторичне питання вона.

Вже перевівши погляд і дивлячись їй прямо у вічі, Хва одразу хотів заперечити такі різкі слова, які вилетіли з уст його коханої, та не давши сказати ні слова, вона продовжила.

-Тсс.. – дівчина приклала свій вказівний палець до його сухих губ – я знаю, за тебе все вже сказали твої очі. – прошепотіла вона задоволено, нарешті зіткнувшись з його поглядом.

‼️В коментарі‼️