Сонет 162

Повертаю свої старі роботи із поміткою “Світ ловив мене, та не спіймав” с:

Проблема Міші в тому, що він все тримає в собі.

Я знаю, що робота лягає на його плечі залізним хрестом, і, що б він там не казав, це сильно на нього впливає.

В душі він дуже тонка і чутлива людина. Його напускна твердість здатна обдурити багатьох, але не мене. Я-то знаю його по-справжньому. Оточуючі не розуміють який він складний.

Щоб знати Мішу, його треба любити, і я, звичайно, знаю його.

Я знаю, наприклад, яке враження Міша справляє на жінок. Знаю, що вони вважають його привабливим. Я бачу це, бо й сам справляю таке враження на них.

Якщо ви сексуальні, то завжди усвідомлюєте, як ваша сексуальність діє на інших. Я назвав би це сексуальною аурою. Вона стає чимось на зразок загальної валюти, якимось кодом, мовчазною мовою. Таке світло оточує і нас.

Я витрачаю на себе купу часу, тому що мені подобається завжди добре виглядати – і в його очах, і у своїх.

З нижньої шухляди шафи я дістаю сині, з оксамитовим відливом туфлі з невисоким каблуком.

Деякі жінки кажуть, що не можна одягатися заради чоловіка, але коли когось любиш, то його задоволення стає і твоїм задоволенням, і ти ніби впиваєшся їм.

Так, є за мною такий гріх і нікуди від цього не дінешся.

Я стою перед дзеркалом і дивлюся на своє оголене тіло.

Так, дівчинко, в тобі це є.

Одягаю бюстгальтер, застібаю його попереду, потім повертаю і натягую чашечки на гладко вибритих грудях.

Міша хоче мене. Я бачу його бажання у відображенні дзеркала.

Уважно слідкує за моїми пальцями, коли я натягую на виголену ногу капронову панчоху.

Дивиться удавано спокійно, але я помічаю нервове постукування по підлокітнику крісла і я знаю причину. Адже це я довів його до цього стану – як завжди.

Звичайно, в нього немає шансу залишитися байдужим, коли я трохи схиляюся, щоб зачіпити застібки від мереживного поясу.

Дістаю з пакунка шовкову кремову блузку, надягаю, застібаю гудзики. Мені подобається дотик саме цієї блузи. До неї дуже личить темно-синя спідниця. Одягаю її і дивлюся в дзеркало.

У мене широке чоло, але його легко заховати за пасмами світлої перуки. Мені подобається мій великий рот із красивими повними губами.

Він хоче мене. Хоче сильно.

– Давай, Льош. Тобі ж і самому кортить, щоб я тебе трахнув, – так він каже, коли підходить зі спини і стискає пальцями світлі пасма перуки.

Волосся лоскоче шию і плечі.

Я не буду зважати на його дотики, бо знаю, що йому це сподобається. Він любить мою маленьку гру в неприступність.

Вишневим бальзамом кілька разів проводжу по губах і посміхаюсь своєму відображенню. Мені це подобається і я вже давно не вважаю це дивним.

Міша прикусує шию, виводячи пальцями візерунки на стегнах.

Гарячий шепіт шумить в голові як море, а тверді широкі долоні вже розсовують мої вузькі стегна.

Він грається з підкладкою спідниці, але не дозволяє собі більшого. Міша справжній джентльмен і дуже ґречний навіть у питаннях сексу. Він ніколи не бере мене силою, хоч я і бачу як йому кортить. Завжди чекає, поки я переступлю цю межу. Поки сам на нього накинусь.

І ми обидва знаємо, що так воно й буде. Бо наш зв’язок саме такий.

Я завжди уступаю йому, адже він дуже переконливий, коли хоче досягти свого.

Міша вміє тиснути, вміє спокушати.

Можливо саме ці якості забезпечують йому місце в переговорній групі. І, напевне, вони ж змушують мене стояти перед ним.

Він ніколи не примушує мене, не грозить, не просить. Міша радше облітає собою як змій-спокусник в Едемському саду та зводить з розуму вмілим ротом.

Цей рот здатен на чудеса. Він може казати те, що я хочу чути, поки неймовірні руки роблять те, що я хочу відчувати.

Він вміє переконувати.

А я вмію грати з ним. Наші стосунки це суцільна гра. Я знаю, що сказати, щоб він божеволів.

Часто я спеціально виводжу його з себе.

Бо можу.

Бо знаю, що потім він грубо стискатиме і розпинатиме на ліжку.

Я вже й не пам’ятаю як думав би про когось, хто не він. Бо навіть в моєї гри є правила і я знаю, що Міші б це не сподобалось. Нащо його злити і засмучувати, коли його гарячі пальці так палко розтягують мене зсередини, а губи виціловують шию та вуха?

Міша прекрасний коханець з тонким відчуттям партнера. Я точно знаю, що він не був таким чуйним до усіх, бо наш зв’язок абсолютно унікальний. незвичний і прекрасний. Так, в нас були пасії досі і ми їх по-своєму любили, але те, що відбувається зараз… Це попадання прямісінько в яблучко.

Міша красень з підтягнутим тілом, мрія кожної дівчини. Його посмішка сьогодні в кожному другому ролику в тіктоці, але дівчатка не знають кому належить цей чоловік.

Не знають кого він цілує, по кому блукають його руки.

Вони нічого не знають про нас. І це теж гра. Гра в приховування, завуальовані натяки та випадкові дотики під столом.

Михайло Подоляк – назва для явища, коли підгинаються коліна і неконтрольовано розсуваються стегна.

Міша водить пальцями по внутрішній частині мого стегна. Його тіло тепле, а подих обпалює. Я повільно киваю і трохи відвожу голову в сторону, щоб дати йому більше простору. Прикриваючи очі я встигаю помітити, що моя шия ще зовсім не зажила і на контрасті з молочним шовком, дуже добре видно усі синці, подряпини та багряні контури укусів. Що ж, я повністю належу йому і немає нічого поганого в тому, щоб всі про це знали.

Я належу Михайлові Подолякові.

Моє тіло належить йому. І він любить про це заявляти.

Ноги неконтрольовано тремтять і підкошуються, коли Міша торкається моєї спини. Він пробігається подушечками пальців по шовку і схвалююче хмикає.

Йому подобається як я виглядаю. І мені подобається йому подобатись. Моє сьогоднішнє вбрання звертається до його темних начал. Всі ці обережні доторки оманливі, бо я знаю, що він любить жорстко. І моя спідниця має його розпалити. Шовк моєї блузи має його розбудити.

Я стараюсь не видавати звуків, бо знаю, що він хотів би протилежного. Він хотів би, щоб я кричав і стогнав. Але вся ця темна енергія в ньому, змушує  мене затихнути. Міша дає зрозуміти хто тут володар ситуації.

І я дозволяю йому це.

Дихаю тихо-тихо, а він майже гарчить від збудження крізь зуби, стискаючи моє горло в долоні.

Він кусає загривок, задираючи юбку догори та відводячи мереживну білизну трохи в сторону. Я намагаюся відсторонитися. Мені треба всього лиш кілька міліметрів, бо я не хочу справді від нього відійти. Це всього лиш сигнали про мою гру.

Він має мене добитись.

Я – його трофей після важкого дня.

Я – його нагорода.

Наманікюреними пальчиками я навіть намагаюсь поправити спідницю, але чую як Міша криво видихає і зовсім шаленіє. Мене мурашить від того, що з ним робить моя непокора.

Однак йому начхати на мої ігри. Він важко дихає, впираючись носом  мені між лопаток і розтягує мене пальцями. Я з останніх сил намагаюсь думати про щось далеке і відсторонене, але стримати задоволений стогін просто неможливо.

Мій член стоїть, притискаючись до живота. Білизна натирає. Міша рухає пальцями і змушує пошепки повторювати його ім’я.

Я люблю отак кінчати на його пальцях. Думаю, що це чудесно. Це найвищий прояв любові, на який я здатен. Віддатися йому і кінчити без доторків від одного лише розуміння, що він зі мною, його пальці в мені і я йому потрібен  – чарівно.

Оргазм змушує мене глянути на нас в дзеркало знову. Ми маємо ідеальний вигляд.

Коли він заходить в мене одним різким поштовхом, то змушений відразу затуляти мені рота долонями, аби мої стогони не розліталися по усій столиці.

Я люблю коли усе так.

Люблю секс після оргазму.

Люблю, коли до оргазму доводить мене Міша.

Я можу й сам розважити себе пальцями, але є особливе збочене задоволення в тому, щоб стискатися довкола нього і схлипувати від кожного поштовху.

Міша потрібен мені, мене тягне до нього.

Я дивлюсь на нас в дзеркалі, поки він рухається в мені і знаю, що так буде завжди.

Тому що ніщо – ні простір, ні час – не в змозі зруйнувати наш чудесний союз.