Соколиця
від Mari YeshchenkoСоколиця
Виривайся, пташе, на волю!
Не жалiйся на біди свої,
Не молися вікну, як іконі –
Ти зумієш крізь нього пройти!
Не очікуй на поміч небесну,
Небо робить ітак своє діло:
Воно манить Тебе весною,
Щоб Ти знову літати схотіла!
Розкривай величезні крила,
Не тримайся за землю й клітку.
Не тримайся людей, що стогнуть
“Взимку холодно, жарко влітку”.
Ти була із другого тіста,
Тебе ліплено з вітру та променю!
Вже нема у багнюці місця
Щоб зросли Твої крила сокола.
Лише вгору, за поле! Вільною
Ти природжена жити. Мрією.
Але хто Тебе може вмовити?
Ти сама маєш скло те вибити.
* * *
(31.03.21//28)
0 Коментарів