Сновидіння

Ми просто заблукали вдвох

Між привидів старих кварталів

Поміж примар шоссе й бульварів

У місті, що забув сам Бог.

Ми тут лишилися одні,

Тут не живе жодна людина.

І тільки тінь в однім вікні

Сміється, мов мала дитина.

Це все наш спільний дивосон,

Ми в нім блукаємо. Разом.