Сморід

Від Рана несе трупний сморід, але відчути його Ханма не може, тому що плутає з власним і сприймає, як сморід нудної людини.

***

Світ перестав здаватися таким самим цікавим, як він був раніше, в ньому не було взагалі нічого, тепер. Він був блідий наче бородавка на обличчі мерця, раніше та була така гидка з волоссям і коричневого кольору, але тепер, на тілі мерця, вона здавалася все бліднішою і бліднішою, на фоні трупних плям.     

Ханма дивився на цю бородавку і не розумів, в який момент вона втратила свій колір, просто перестала навіть своїм виглядом дратувати.   

В квартирі Хаітані скоріше за все тепло, він знає це, як знає, що небо блакитне, він не впевнений насправді там тепло, але це знання не покидає його голови.  

Йому не характерна апатія після смерті Кісакі, у нього немає депресії, чи чогось подібного, у нього тільки огидне відчуття, наче так і повинно було бути, наче Тетта не зміг би розважати його до кінця днів.   

Насправді він не зміг би. Як пише Аганбен, митець вкладає в своє творіння своє життя, Кісакі був творцем, він вклав в розваги Ханми своє життя, принаймні так вважав Шуджі.   

Він ніколи не думав, що буде тратити свій час в домі Рана Хаітані, нудного Короля Раппонгі, він така без емоційна, така нудна, і в той самий час слабка людина. Ханма завжди вважав, що Ран не живе життя, а заживає його.   

В старшого Хаітані воно так і проходило, не жити життя, а заживати. У нього не було ні цілей, ні бажань, він був в край беземоційний, майже повністю закрив собі доступ до почуттів.  

Життя його ніколи не вставляло, воно було для нього нудним і надто простим, його не потрібно було розуміти і сенсу в ньому він не бачив, можливо, це було єдине, що їх з Шуджі об’єднувало, вони обидва не бачили причин жити, уже не бачили.   

Ханма вважав, що сенс в тому, щоб розважатися і завжди бути веселим. Його не приваблював алкоголь, або ще подібні види розваг, йому подобались цікаві люди, але, чим більше людей він зустрічав, тим більше впевнювався, що таких в світі немає, уже немає.  

Життя Шуджі змінилося, коли він зустрів Кісакі і змінилося ще раз, коли він його втратив. Ханма ніколи не очікував від Хаітані, яких небудь досягнень в області цікавої людини, але, коли він побачив його погляд на мертвого Ізану щось змінилось.  

Тоді Шуджі зрозумів, що Ран може бути набагато цікавішою людиною, ніж на перший погляд.  

– В чому сенс життя? – Це питання вилетіло з уст Ханми так само просто, як і: “два плюс два?” 

– Його немає, – говорить Ран, повертаючи до нього голову, погляд хлопця ні про що не говорить, як завжди, Ханма уже зрозумів, що емоції це обличчя відвідують надто рідко. 

В Рана пухлі стовідсотково податливі уста, бліда, і як виявилось досить м’яка шкіра, як у стариганя, або взагалі трупа. Волосся здається довшим, як у будь якої мертвої людини, нігті також довші, його тіло неприємного блідого відтінку, а вчорашні засоси схожі на трупні плями більше, ніж на сліди любові.    

Його очі такі ж мертві, як все в ньому, там немає нічого і навіть рідкий фіолетовий колір не дає їм того життя, яке можна помітити в карих очах, в очах звичайних людей.    

– Ну чому ж немає? Тоді чим займаються філософи? – Ханмі хочеться розважитись, побачити на обличчі Рана ще якісь емоції.  

– Вони витрачають свій і чужий час марнують, – в очах Рана немає навіть грайливості, порожнеча, тупа порожнеча.  

Старший Хаітані завжди беземоційний, принаймні так здається Ханмі, його щирість виражається в тому, як він показує свої відхилення, як він підкреслює майже повну відсутність емоцій.   

Ран не бачив загрози в Ханмі, він розумі, що той йому не нашкодить, навіть якщо буде знати про його патологію.   

Він завжди був таким, нічого не викликало в нього емоцій, або хоч якихось думок, нічого не могло його образити, зачепити чи викликати якісь припущення.     

Раніше на уроках у нього питали: “що ви відчули після прочитання”, його колись також не оминуло це питання і він відповів: “порожнечу”. Вчителька почала розповідати, як порожнеча повинна була його душити і, напевно, це – щось погане ,але Ран її тоді перебив: “ні, ви не зрозуміли, я нічого не відчув, порожнеча”, тоді вона нічого не відповіла.    

Першу емоцію він відкрив, коли став Королем Раппонгі, він вбив людину і це йому сподобалося, другу, коли познайомився з Ізаною і третю, коли той помер.   

Його серце таке ж порожнє, як завжди, і ці три рази було до біса важко пережити. Після йому сказали, що в нього, якась сердечна недостатність, і що йому необхідно менше хвилюватися, а потім психіатр сказав, що це може бути через відсутність підготовки до емоцій, почуттів.  

Звучало, як маячня, тому він не надав цьому уваги, поки не втратив свідомість на сходах, коли задумався про Ізану.  

Хлопці сиділи у світлому залі. Стіл був закиданий різними журналами і книгами. Починався світанок.  

Вони сиділи майже однаково вбрані, обоє в футболках чорного кольору і в штанах, тільки в Шуджі вони були світло-сірі. Волосся в обох розпущене и трохи хвилясте з однаковими кольорами, в обох фіолетові очі і обидва високі.     

Ханма трохи нахилився до Рана і пройшовся пальцями по грудям, відчуваючи через тонку футболку м’яку шкіру.  

– Ну, якщо сенсу немає, – каже Шуджі, намагаючись найти в собі сили на емоції, – тоді відсмокчи мені зараз, – Ран опустив погляд на його член, який навіть ще не стояв.  

– Добре, – він встав з м’якого дивану і сховався в своїй кімнаті, через хвилину він повернувся з макбуком, – яке порно любиш?  

– Ніхуя собі, а щось з твоєю участю є?  

– Ні, – лаконічно відповів Ран, заходячи на сайт.  

– Ну тоді давай щось з лесбіянками, – поки Хаітані шукав, що ж задовільнить Ханму, той вправно зняв з нього футболку і сильно вкусив його за плече.  

Шкіра Рана була така м’яка, що здавалось ніби він або торт, або труп, швидше друге, надто вже вона бліда, як для солодощів. Хаітані ніяк не відреагував на це, а просто сперся на спинку дивану і потягнувся, демонструючи чисті пахви і костисте тіло.     

Ханма звернув останній раз на нього увагу і уявив, як його тіло починає гнити, як легко рветься його шкіра, як з під неї вилазять личинки. Як випадають білосніжні зуби, як опадають нігті, наче осіннє листя.   

Якби Ран був трупом, Ханма був некровілом.    

Порно, яке вибрав Ран було достатньо якісним, дівчата наче не грали на камеру, але їх видавала надто обільна кількість смазки, повна відсутність реалізму і манер притаманних лесбіянкам. Вони були наче дві дівчини натуралки, але цей момент Ханмі сподобався.   

Крики дівчат з ноутбука перебив власний стогін Ханми. Хлопець не зрозумів, коли Ран встиг пристроїтись між його ніг, але на даний момент він уже почав облизувати голівку. Від здивування Ханма заставив Рана поглинути повністю член.  

Ран сидів не в найкомфортнішій позі, між диваном і невеличким столиком було і так мало місця, а там ще нахабно розкинулись довгі ноги Ханми.  

Хаітані неприємно вдавився завдяки партнеру, а потім одразу відсунувся і скривився. Хлопець відчув, як його голову трохи піднімають десь на рівні ноутбука член неприємно терся об щоку. Шуджі дивився прямо в очі.   

– Ну і куди ж ти? У тебе такі прекрасні губи, наче створенні, щоб робити мінет, – він потерся членом об його уста розтираючи по ним витікші краплі сперми, Ран тільки відкрив рот, щоб щось сказати, але в нього одразу ввійшли на всю довжину, притискаючи його голову до паху настільки сильно, що він навіть не міг рухати руками нормально через невеличкий простір між ніг Шуджі.  

Ханма солодко видихнув, відчуваючи свій член в роті Рана. Він запустив руки в волосся Хаітані, насолоджуючись тим, як той набирає темп. Йому подобалос,ь як виглядають губи хлопця охоплюючи його ствол, подобався вираз обличчя, коли він засмоктує сильніше, і як його мертві очі дивляться в сторону.   

Ран важко дихав і трохи стогнав. Він ліниво вів язиком по стволу і зводив брови, коли випадково вдарявся головою об стіл. Хаітані відчував, як його слина в перемішку з витікшими капельками сперми тече йому на шию і на груди.  

Член Ханми був не найбільшого діаметру, але достатньо довгий. Ран раз за разом насаджувався на нього роблячи паузи, доходячи до початку. Член перекривав йому дихання, а він ненавидів дихати.     

Ханму розважала вся ця ситуація, те, як Ран може відчувати себе живим, коли давиться, намагається померти під час сексу. Здавалося б процес, який дає життя, Хаітані перетворював в спосіб самогубства.  

Порно доходило до кінця, як і момент розрядки. З голосним стогоном Ханма кінчив прямо в рот Рана, не даючи йому вронити ні краплини, ті потекли ще нижче майже до живота.    

Хаітані відчувши, що уже нарешті все, розлігся під столом. Йому взагалі не хотілось вставати чи щось робити.  

Під столом було вільно і темно, що дуже сподобалося хлопцю.  

Ханма відвинув стіл і всівся між ногами Рана, проникнувши рукою в його труси.   

– В тебе коли небудь стоїть?  

– Ну, вчора у мене стояв, як бачиш, – Ханма оглянув засоси, поставлені ним минулої ночі.  

Ханма трохи нахилився, цілуючи його.  

Поцілунки Рана були такими ж мертвими, як і все в ньому.   

***

Від автора: мені вельми цікаві ваші думки після прочитання, цікаво, що ви відчули і на, що наштовхнув мій твір, чи хочете бачити ще мої роботи і так дальше. Я буду щиро рада прочитати ваші коментарі і дізнатися враження від прочитаного.

Всім героям, які дочитали це сміття до кінця щира подяка і я прагну дізнатися ваші думки.

Я не знаю чи варто мені взагалі продовжувати творити в такому руслі, тож буду рада, якщо ви поділитеся своїми враженнями і так я зможу зробити певні висновки для себе.

Ще раз дякую за увагу:)

Всім цьомчик…