Смерть Енід

Аддамс не хотілось розповідати друзям про свої стосунки із Ксав’є, та доведеться. Він правий, ховатися – повний ідіотизм. Вони ж не малі діти, які червоніють від поцілунку в щічку. З нею такого б ніколи не трапилось. Однак, їхні стосунки серйозні, як би їй не хотілось заперечувати. Диво, що й досі про це не знає вся школа, особливо, якщо згадати їхні сексуальні експерименти.

Якби ще рік тому хтось сказав їй, що в неї будуть друзі й хлопець, то вона б убила його, попередньо добре помучивши. До чого дівчина дійшла? Чому вона повинна слухатися Торпа й розповідати друзям про їхні стосунки? Невже це через магічний зв’язок чи хороший секс? Невже, їй так страшно втратити хлопця, що Венздей дозволяє йому собою керувати?

Вона задумалась. Чи зможе знову відмежуватися від нього й стати знову вільною, приймати рішення самостійно, не узгоджувати свої дії з іншими, не йти на компроміси. Письменниця уявила як знову уникає його, поринає в розслідування і повертає все назад. Бажана свобода, від якої вона так необачно відмовилась. І чому? Бо боялася втратити його?

Аддамс згадала своє минуле життя й те, яке не збулось. Адже все була як вона планувала. Незалежність, свобода, цікаве й різноманітне життя, письменницька слава. Але цього виявилось недостатньо. Вона згадала їхні моменти із Ксав’є. Їх поєднували не тільки секс і магія. В них були спільні інтереси, він їй часто допомагав, намагався зайвий раз не заважати. І просив не так вже й багато.

Вона звикла до нього, проклятий Торп поволі проникав до неї під шкіру, в саму кров, єство… Він потроху відвойовував своє місце поруч із нею. Так, дівчина і так вже багато, на її думку, поступилась, та ця ситуація може вирішитись лише двома шляхами: або вона з ним погодиться, або вони розійдуться. Така малість супроти розірвання магічного зв’язку й почуття, від якого письменниця більше не може відмовитись.

Та й секс. Від їхньої близькості Венздей буквально втрачала голову. Він не тільки терпів її експерименти, залюбки приєднуючись, а й мав схожий темперамент. Так, юнак правий, останнім часом вона, і справді, скоріше відбувала секс як повинність, ніж розслаблялась по-справжньому. І він це показав їй.

Коли Аддамс увійшла до кімнати, Енід там не було. Лише Річ, який відпочивав. Жестами він показав, що Аякс заспокоїв кохану й повів її на побачення до теплиць. Чомусь, це не сподобалось самопроголошеному детективу. Можливо, тому що біля теплиць мало народу й це хороше місце для злочину. Погані передчуття поволі заполоняли її душу. Адже вовчиця знаходилась у зоні ризику.

Вона дістала телефон й почала телефонувати подрузі, однак та не відповідала. Венздей охопила паніка, що траплялося з нею не часто. Тільки ще цього не вистачало. Вона відіслала повідомлення Ксав’є, щоб той зв’язався із Аяксом. У відповідь хлопець написав їй через деякий час, повідомивши, що друг не відповідає.

Дівчина сказала, що піде до теплиць, де мала б бути закохана парочка. Повідомлення художника, де він просив її самій не ходити, а дочекатися його, вона не прочитала. Їй необхідно було скоріше бігти, адже в цей момент Енід може знаходитись в небезпеці.

Знову, як із Торпом, Аддамс поспішала й молилася всім богам, щоб із Сінклер було все в порядку і її передчуття виявились марними. Так, гот була заворожена смертю й похоронами, але не у випадку із близькими їй людьми. Вона була готова терпіти нудоту веселки перед очима й тортури для вух, у вигляді попси, тільки б її подруга була живою.

Письменниця картала себе за те, що так і не поділилась з Енід перемінами в своєму житті. Здається, вона насправді боягузка. Що б такого зробила б вовчиця? Максимум кричала з півгодини від радощів, розпитувала подробиці й давала поради. Все це легко можна було проігнорувати. Сінклер ніколи б не розповіла нікому новину без згоди Венздей, хіба що Аяксу.

Тепер і цього не може бути. Ні, вона відмовляється про це думати. Енід же не настільки наївна, щоб заради романтики піддавати своє життя небезпеці. Чи настільки? Хоча, сама Аддамс теж може втнути подібне, тільки заради розслідування. Точніше, вже робить. Але ж то Венздей, яка може за себе постояти. А це Сінклер, яка попри вовчу силу залишалась безпорадною.

До теплиць уже було близько. У дівчини в легенях закінчувався кисень. В грудях палало. Ось уже поруч, де ж вони? За кутком вона побачила знайомий рожевий берет. Зібравши останні зусилля в кулак, дівчина підбігла туди. На землі лежало два тіла. Горгона ще дихав, на ньому майже не було травм, а ось у Енід було перерізане горло й вирізані руни на тілі. Вона була вся в крові. Довкола на землі була кров.

У Аддамс підкосилися ноги. Вона впала на коліна на холодну землю. В голові шуміло. Збулося її передчуття. Знову погане, що трапилося з іншими не викликало в неї радощів. Як і із Ксав’є світ завмер перед нею. Темні відтінки перестали бути привабливими. Втретє в житті вона плакала. І вже вдруге дівчина втратила друга. Річ завмер на її плечі, не знаючи що робити і як підтримати родичку.

Попри аномальну температуру тіла Венздей стало холодно. Мороз скував її тіло. Вона бездумно торкалася до тіла подруги не думаючи про наслідки. Наплювати, що шериф вчепиться за її сліди й відбитки, щоб звинуватити у черговому вбивстві. Наплювати на те, що подумають інші. Її холодне серце знову пом’якшало й розтануло. Впустило неприємний біль.

Як же хотілось повернути все назад. Вчасно опинитися біля Енід, завадити їй піти на цю ідіотську прогулянку з цим йолопом Петрополом, який мало того, що потягнув або не відмовив вовчицю від небезпеки, так ще й не зумів її захистити. Письменниці хотілось його добити, однак заради подруги стрималась. Ця ідіотка любила горгону.

Але надавати йому першу допомогу вона не поспішала. Померти він не помре, максимум щось собі відморозить. Буде йому наукою. Хоча, більшою карою йому, звісно, буде той факт, що через нього загинула кохана дівчина. Тіло можна вилікувати, а ось із душею буде складніше. Він насправді любив Енід. Час лікує, та не настільки швидко.

Час!.. Адже вже один раз Венздей змогла усе змінити!.. Вона зробила помилку і втратила Ксав’є. Так він був живий, але не з нею. Через упертість й гординю дівчина залишилась сама, незважаючи на те, що вони любили одне одного й повинні були залишитися разом. Тоді їхній зв’язок не сформувався, та у них з’явилася донька, яка зуміла перенести її назад до необхідного моменту, щоб усе змінити.

І у них є ця сила. Вона теж могла зробити зміни в часі, повернути все, щоб Сінклер знову жила. Тільки як це зробити? Аддамс не пам’ятала як використати свій дар для повернення і не говорячи вже про об’єднання із Торпом. Цей факт її дратував. Адже сила є, а як нею скористатися, коли знадобилось провидиця не знає. І чому ж вона не цікавилась цим раніше?

Доведеться спробувати зробити як раніше, можливо, щось вийде. Дівчина вдихнула, взяла руку подругу в свою і закрила очі. Перед очима з’явилася картина смерті вовчиці. Енід з Аяксом цілувались (Венздей цього разу не відреагувала), коли вдарили по голові горгону, а Сінклер, яка не встигла й викрикнути, сунули під ніс ганчірку із снодійним. Потім швидко, допоки вона не отямилась, перерізали вовчиці горло.

Четверо підлітків акуратно вирізали символи на її тілі. Одну із них Аддамс впізнала, це була дівчина із тієї ж кав’ярні, що й Тайлер, здається, вона навіть загравала з ним, хоч той і не звертав на неї уваги. Інший хлопець був у банді Лукаса. Чудово, навіть якщо самопроголошений детектив не зуміє скористатися своєю силою, то зуміє знайти їх і помститися.

Двох інших вона не знала, та обов’язково дізнається. Не своїм провидінням, так тортурами. Вони за все заплатять. Картинка завмерла, ніби очікуючи. Чого саме? Всередині Аддамс відчула щось чуже і водночас таке знайоме. Ксав’є. Ніби він був буквально спаяний з нею. Його сила була в її руках, вона могла будь-якої миті скористатися нею.

Завмерла картинка поступилась калейдоскопу інших. Вона проглядала їх, намагаючись віднайти їй необхідну. Вони ішли по порядку відмотуючи назад усі події, які трапились із Енід за останній час. Коли все дійшло до того моменту, коли вони з Петрополом в кімнаті вирішували, що робити й куди іти. Картинка зупинилась перед дівчиною.

Як діяти далі? Провидиця почала говорити Сінклер, щоб та нікуди не йшла і залишалася на місці. Здається, спрацювало, тому що вовчиця здригнулась й сказала, що не піде нікуди. Картинки розчинилися і вона знову опинилася біля теплиці, тільки цього разу тіл закоханої парочки тут не було. Спрацювало? Венсдей відчула легку слабкість.

Зненацька позаду почувся шум. Коли вона обернулась, то побачила непритомного Торпа. Прокляття, що ж це таке? Дівчина підбігла до хлопця й перевірила пульс. Слабкий, але прослуховується. Що робити? Речі не було поруч. Вона взяла його телефон і набрала Аякса, щоб той підійшов до них і допоміг забрати Ксав’є й відвести до госпіталю. Заодно попередила, щоб той ні в якому випадку не брав з собою Енід.

Горгона прибув дуже швидко разом із кількома студентами й викладачкою ботаніки, яка була не на жарт перелякана. Здається, їй не пояснили, що Торп неушкоджений і жінка вирішила, що на нього напали. Хлопці схопили художника й понесли до госпіталю. Аддамс пояснила, що він просто знепритомнів, а не те, що та подумала.

Лікар діагностував у нього перенапруження. Дівчина здогадалась, що це через її дії. Ксав’є просто не звик використовувати такий об’єм магії, це й відобразилося не тільки на його магічному, а й фізичному стані. Вона скористалася нею через їхній зв’язок, щоб врятувати подругу. Добре, що він серйозно не постраждав.

Потрібно якось навчитися це контролювати й використовувати. Тільки вже цього разу без шкоди для них обох. Міс Бруно пересвідчилась, що хлопцеві нічого не загрожує й пішла повідомити директору про інцидент. Більшість учнів також покинули госпіталь, залишився лише Петропол. А через деякий час туди прибігла й занепокоєні Сінклер з Річчю.

Побачивши подругу Аддамс ледве стрималась, щоб не проявити радості від усвідомлення, що та жива й все це було недарма. Тим часом Торп отямився і застогнав. Було видно, що він хотів піднятися, та йому було складно навіть рухатися. Дівчина заборонила йому це робити.

– Що відбулося? – ледь чутно запитав він. – Де я?

– В госпіталі. – пояснила Венздей. – Ти знепритомнів біля теплиць.

– Я пішов за тобою. Ти відправила повідомлення, що Енід й Аякса немає в кімнаті, вони пішли до теплиць…

– Взагалі то ми були в кімнаті… – перервала їх вовчиця.

– …Енід, я потім все поясню… – сказала Аддамс. – Річ, прослідкуй, щоб нас ніхто не підслухав і попередь нас, якщо хтось буде іти. Ксав’є, продовжуй.

– …Я написав тобі, щоб ти сама не йшла і пішов за тобою. Ти там стояла в такому положенні, ніби у тебе було видіння. А потім я відчув як з мене ніби витікає магія, в очах потемніло і я отямився вже тут. – розповів художник.

– У тебе діагностували виснаження. – пояснила провидиця. – Це моя вина, Ксав’є, я використала нашу з тобою силою, щоб врятувати Енід. Вона діє, Ксав’є, ці злочинці вбили Енід і я врятувала її, змінивши минуле.

– Що тут відбувається? – здивувалась солодка парочка.

– Я – маг. – зізнався Торп. – Цей дар у мене від дідуся, він з роду Аверс. Генрі Аверс. Моя мати його позашлюбна донька. Вона не успадкувала ці здібності, максимум оживляла картини. Я приховував свій талант, щоб не мати справ із Ковеном. Але у нас із Венздей трапився магічний зв’язок, який дозволив нам отримати нові можливості. Разом ми можемо змінювати минуле, хоч це вперше, коли ми використали цей дар, правда, ти, Венздей повинна була мене попередити.

– Вибач. – всі здивовано на неї поглянули. Венздей Аддамс, яка вибачається – це щось із розділу фантастики. – Все було так спонтанно, що я й сама не зрозуміла. Більше того, я не думала, що у мене щось вийде.

– Радий, що ти це зрозуміла. – Ксав’є злегка посміхнувся.

– І ви нам нічого не розповіли? – вовчиця була ображена. – Не довіряєте нам?

– Енід, ти ж розумієш, що це знання небезпечне. Ми не хотіли обтяжувати вас. – пояснила Аддамс.

– По-справжньому тобі потрібно ображатися на те, що ми із Венсдей приховали свої стосунки. – посмішка художника стала ширшою, він ледве не сміявся. – Ми зустрічаємося.

– Що?!. – Сінклер витріщилась на них із сумішшю подиву й гніву. Петропол стояв так, ніби побачив себе в дзеркало без шапки. – Ви!.. Я підозрювала, що між вами щось є, але навіть не думала!.. Ми ж подруги, Венздей!.. І Річ теж!.. Зрадники!.. Я зла на вас, Венс!..

– Енід, заспокойся. – спробував її обійняти Аякс, та вона не дозволила йому це зробити.

– Енід, ти знаєш Венздей, їй було складно змиритись із тим, що вона дозволила собі подібну слабкість як стосунки. – сказав Торп. – Тому й не зважувалась зізнатись.

– Ксав’є!.. – загрозливо зашипіла провидиця. Горгона хмикнув, а вовчиця заспокоїлась.

– І як давно ви разом? – поцікавилась Сінклер.

– З канікул. А ще я жив деякий час в домі у Аддамсів буквально по сусідству із Венздей. Вона мене врятувала від власного батька…

– …А ще від самогубства, коли ти не витримав тягаря божевілля й коливання магії. – в’їдливо відмітила Аддамс.

– Тому, що ти відмовила мені, а я не можу жити без тебе.

– Як пафосно.

– Зате ти врятувала мене та погодилася бути зі мною і це того вартує. – чому від його щасливого вигляду їй не захотілось блювати й серце забилось швидше.

– Як це мило. – від радості вовчиця поплескала в долоні. – Ви така прекрасна пара. Я рада за вас, хоч і не пробачила вам те, що ви нас обманювали.

– Не вживай слово «мило» у відношенні до мене. – пробурмотіла письменниця.

– Стривай, Ксав’є, ти сказав, що Венздей врятувала тебе від батька й самогубства. Що це означає? – втрутився Аякс.

– Мій дідусь дуже багатий і коли я приїхав на його похорон, батько вирішив привласнити гроші, накачавши мене наркотиками й виставивши неадекватним. Венздей мене вивела з будинку й допомогла втекти.

– А самогубство?

– У мене сильна магія, а після смерті дідуся збільшилася і стала дещо нестабільною. Зв’язок із Венздей збільшив її нестабільність. Я став божеволіти, а вона мені ще й відмовила. Я поволі божеволів і боявся, що в майбутньому зможу нашкодити їй, тим більше, що в неї були подібні видіння.

– І він не знайшов кращого виходу, ніж вбити себе. – пирхнула Венздей. – Боягузлива стратегія.

– Не менш боягузлива, ніж твоя відмова від почуттів до мене. – повернувся він до неї. – Але ж ти виправила обидві помилки… Я прошу вас нікому не розповідайте про мою магію й наш зв’язок.

– А ще про наші стосунки. – нагадала провидиця.

– Рано чи пізно, все одно всі довідаються. – закотив очі Ксав’є. – Тож я вважаю, що це не обов’язково. Звісно на кожному кроці про це кричати не варто, але якщо хтось помітить, то не будемо заперечувати. Ми і так довго мовчали.

Дівчина промовчала. Він був правий, хоч їй і не хотілось це визнавати. Втім впертість брала своє. Виглядати слабкою письменниці не хотілось. Вона завжди говорила, що їй наплювати на думку інших і, в основному, це було правдою. Однак, останнім часом Аддамс зрозуміла, що її льодяна маска частково ілюзія, яку вона підтримувала.

Справа не в тому, що вона боїться чужої думки, але якщо всі довідаються про їхні стосунки, то це дасть їм офіційного статусу. Їй доведеться поводити себе з ним як з парою і ця думка викликала в неї відразу. Вона не була готова до публічних обіймів й поцілунків, демонстрації почуттів. Її влаштовувало теперішнє положення.

І хоч Торп говорив дівчині, що їм не обов’язково так себе поводити, та вона не вірила. Всі парочки поводять себе як ідіоти, навіть вони із Ксав’є. Наодинці вони також обіймались і цілувались. Правда, часто це переходило в секс і приносило сильне задоволення, заради якого вона могла щось і потерпіти. Хоча терпіти не було чого. Попри нелюбов до тактильного контакту Венсдей хотілось торкатись юнака, вдихати його запах, цілувати…

Прокляття!.. Він так глибоко увірвався до неї й засів там, що не вирвати й не придушити. Їй доведеться або змиритися з цим і спробувати використати це із максимальною користю. Навіть якщо й будуть зміни, все одно вона залишиться самою собою і буде любити його у своєму стилі. В темному, монохромному, в який допустить не так багато кольорів.