Смертна гра

!!Попередження!!

Це моя перша спроба написання фанфіку, то ж  я буду помилятися багато в чому.

Я прошу щоб ви написали мені якісь поради до цього, та поправляти мене у помилках
❤Дякую за читання❤

Пролог

Це був звичайний день для двох сестер, та обидві ми були чимось роздратовані. Вища, та старша сестра, мала довге блакитне волосся із заколкою рожевої квітки із зеленим листям. Її очі були блакитні, та спокійно із суворістю дивилися на другу сестру. Її шкіра була світлого кольору, а губи були нафарбовані ніжно синім кольором, а щоки мали блідо червоний відтінок. Вбрана була у вишукану сукню до колін. Рукава були закочені. Та сама сукня мала дві великі кишені, що важко було помітити. Також на руках у неї був браслет з квітів, схожими на заколку. Намисто на її шиї було яскраво рожевим, а мереживо вище голубого відтінку. Та останнє були її білі каблуки, що вона носила майже постійно.
Цю жінку було звати Рін Велес, та це я. З мого ім’я було важко казати що я з України. Та мене знають як абсолютного дизайнера одягу.

Мою сестру звали Ліза Велес. Її волосся було синім та дуже вже кучерявим. Її шкіра була світленькою, та от  очі були синіми і насупленими, та трохи поглядали на сестру. Вона також мала заколку, та вже іншу, рожевого метелика на квітці. Одягнена вона була у синю футболку, та поверх неї жовтий комбінезон із трбома кишенями, та короткими рукавами. Її черевики були схожими на маленьких темненьких ведмедиків, що зацікавлено споглядали за світом.

Ліза порушила довгу тишу та промовила
Ліза-Я не винна що він зачіпився за мене як ріп’ях якийсь.
На відповідь, я їй відповіла
Рін-Так. Але ти не мала б починати через це бійку.
Ліза- А що б я тоді зробила б?
Рін- Підійшла б до мене, я б усе вирішила.
Ліза- Ні. Цей паскудник і тебе б вибісив.
Заперечувала Ліза. Та мені не хотілося визнавати те, що я була не правою.
Рін- Не зміг би. То ти б скоріше мене роздратувала би ніж той гімнюк.
Ліза не могла із цим ніяк посперечатись.
Ліза- І що? Але я все рівно не винна в тому що я його побила.

Я роздратовано поглянула на Лізу, та вже змирилася із тим фактом, що Ліза не зрозуміє своєї помилки.

Рін- Все, забули про це.
Ліза- Мгм. Та я права.
Рін- Ні.
Ліза- То ми полишили цю сварку чи ні?
Рін- Так. Але ти не права.
Ліза- Для тебе ні, для мене так.

Так ми і полишили цю розмову. Та зненацька, світ для мене почав розпливатись у різні боки, та я знепритомніла.

Наступне що я бачила, це дивний шкільний клас.

(Що я тут роблю?)

Подумала я, розглядавши кімнату. Помітивши свою сестру, я трохи заспокоїлась, та все рівно паніка не покидала мою голову. Я підійшла до Лізи та поглянувши на неї, мені стало більш лячно. Тепер Ліза була вдягнена взагалі в інший одяг. У білу кофтинку, та поверх накинуту легку курточку. Темно сині штани із багатьма кишенями та поясом нижче. Я швиденько потрусила Лізу.

Ліза- Га? Чого я в класі?
Рін- Ліза, ти звідки цей одяг взяла?

Ліза швиденько глянула на себе та похитала головою.

Ліза- І гадки не маю.
Рін- Ти взагалі гаразд?
Ліза- Ну я в обморок впала. Не дуже гаразд. Ще й голова трохи болить..
Рін- Те ж саме. Нам треба якось звідси втікати.
Ліза- А чого?
Рін- Бо ти в іншому одязі, та ми в хто зна якій школі.

Після цих слів, у кабінет увійшла людина. Їхнє волосся було довгим та зеленим. Очі мали рожевий колір, та виглядали з-за їх чубчика. Їх шкіра була ніжно бежевою. Одягнені вони були у голубенький топік із такого ж самого кольору нарукавники. Темно сірі шорти із білим поясом, біленькі тапочки для дому та носки. На голові в них були пурпурові навушники із жовтенькими зірочками, а на обличчі, тоненькі окуляри із сердечками на них.

Ця людина поглянула на нас та промовила.

???- Дивна ситуація, та я не ті хто нас викрав.

Вони просунули руки вперед, та трошечки підійшли до нас.

Рін- А звідки нам знати що ти не брешеш?
???- Не знаю.
Ліза- То точно не вони. Поглянь на КА.

Прошепотіла Ліза до мене.

???- Я абсолютний стрімер. До мене звертатися як КА, та я використовую їх/їхнє.
Рін- Аа, то я чула про вас від моєї сестри. Я Рін Велес, абсолютний дизайнер одягу.
КА- А дівчинка коло тебе то?..

Вони вказали на Лізу, та отримавши кивок від мене, посміхнулися до Лізи.

КА- Не сподівалися побачити тут когось хто б мене дивився.
Ліза- Таа! Я Ліза, та дивлюся тебе вже дуже довго! Ніколи не уявляла цієї зустрічі!
КА- Мгм. Гадаю що ти дуже схвильована? Емоції просто переповнюють мене зараз!
Рін- Перепрошую що я вас так перебиваю. Та я думаю що нам треба якось звідси піти.
КА- Це не можливо.

Ми обидві поглянули на КА здивовано.

Рін- Чекай, що ти маєш на увазі?
КА- Нас закрили у цій школі, чи щось типу того. Та ми троє не одні. Там ще є люди. Нам треба піти в спортивну залу, та подумати всім разом про те все.
Рін- Чому ви одразу не сказали?
КА- Не знаю. Та давайте вже, нам треба йти.

КА вийшли з кімнати, залишивши двері відкритими. Я, разом із Лізою, вийшли, та побачили коридор, що вів в обидві сторони. КА показали нам дорогу, та в яку сторону йти перед тим, як почати розповідати трохи про це місце.

КА- Люба сторона веде в одне місце. Та цим шляхом швидше. Це місце просто квадрат із купою кімнат. Також хотіли помітити те що усі ми маємо якийсь абсолютний талант. Крім Лізи.
Ліза- Тобто я зустріну всіх найкращих?
КА- Не всіх, та щось ще 13.
Рін- Дивно що зібрали усіх ‘талановитих’.
КА- Мені це не подобається в багатьох критеріях. Дещо нагадує..

Усі притихли, та все рівно продовжували йти. До моєї уваги припали різні кімнати із піксельними обличчями. Та я не хотіла навіть про це питати.
Через довгу паузу в розмові та довгий коридор, нарешті ми прийшли до великих дверей. КА відчинили їх та ввійшли всередину. Запрошуючи нас до зали.

Ліза- Ваауу яка велика зала. Та ще й багато людей.. старших.
КА- А так. Тут усі повнолітні. Крім тебе.

Ліза увійшла в залу, а заді неї пройшла я. Та як тільки ми ввійшли, до нас підбіг чоловік. Його волосся було пофарбоване у рожевий колір та було дуже коротким, закриваючи більшість його обличчя. Його колір шкіри був світлим. Попре важкість побачити його очі, їх все рівно вийшло побачити. Вони були буро-малинові, та виглядали трохи змученими. А одяг складався із чорної спортивної футболки, чорними нарукавниками, білими штанами із двома поясами із сумкою на них та білими чобітками.

???- Це вже останні?
КА- Так. Більше нікого немає. Кожну кімнатку перевіряли.
???- Зрозуміло.

Він обернувся до Рін, та привітався із нею.

???- Мене звати Елліс Форд. Я абсолютний футболіст.
Рін- Приємно познайомитися із вами. Я Рін Велес, абсолютний дизайнер одягу.
Елліс- Я тобі так скажу, тебе тут всі знають. То ж можеш не казати іншим хто ти така.

(То я тут сама відома?)

Рін- Зрозуміло.
Ліза- Я тут із КА залишусь, а ти йди із ними знайомся.
Рін- Добре. Ну то я довірю вам свою сестру.
КА- Мгм.

Рін відійшла від цієї компанії, та підійшла до двох інших людей.

Рін- Привіт. Можете сказати хто ви такі?

Першою відповіла жінка із темно синім волоссям зібраним у пучок, та залишеним чубчиком. Її очі були великими та зеленими, та брови її мали маленькі сердечка на кінці. Її шкіра була трохи темнішою, наче загоріла на сонці. Її одягом була голуба сукня, що мала великий прорізь на плечах. На шиї в неї було ніжне біле мереживо, а капці її були великими із зірочками. На коліні в неї був пластир, що був новеньким.

???- Привіт Рін! Ніколи тебе не бачила, та я обожнюю твої дизайни. Мене звати Міра Вапас, та я абсолютна повітряна гімнастка. Це спорт на полотнах.
Рін- Ніколи таке не чула. Але мені було б цікаво побачити як це.
Міра- Обов’язково побачиш.

Поруч із Мірою ще стояла одна. Її волосся було темно зеленим із коротеньким хвостиком, що не забирало більшість волосся. Його шкіра була коричневою, та очі її були закритими. Губи її були нафарбовані помаранчевою помадою, що дуже підходило до її одягу. На рахунок одягу, він був вдягнений у чорний топ, а поверх нього була оранжева жакетка, що мала чорні рукава що починалися з її ліктів. Знизу були дві різні спідниці. Перша була чорною та короткою, а друга оранжевою, та не мала передньої частини. Його капці були маленькими та чорними, та її носки зливалися із ними, то ж це виглядало ніби вона була лише в носках. На голові в неї були дві ніжно жовті заколки сердець із крилами.

???- Мене звати Альбіна Ґарал, я абсолютний косплеєр, і я просто обожнюю твої роботи Рін! А ще до мене можна звертатися як вона/він, не має значення.
Рін- Привіт. Я постараюся так і робити.
Міра- Ой, та я не думаю що ти зможеш якось помилитися.
Альбіна- Мгм. Та все рівно дякую що будеш старатися.
Рін- Не треба дякувати.
Міра- До речі Рін. А ти знаєш тут когось? Бо я та Альбіна вже давно одне одного знаєм.
Рін- Ну, лише мою сестру.
Альбіна- Гм? А хто твоя сестра?

Альбіна трохи зменшила дистанцію із Рін.

Рін- Ліза Велес. Вона має бути із КА та Еллісом.

Альбіна трохи подивилася навколо зали та потім повернулася назад до Рін.

Альбіна- Та що з рожево заколкою?
Рін- Так. Ти її легко помітила.
Альбіна- Я помічаю все.
Міра- Не все. Та я промовчу за цю деталь.

Міра тихенько посміялася, та перед тим як сказати щось ще, вона була перервана чиїмось голосом.

???- Дівчатка! Дайте ще мені трохи поговорити із знаменитістю!

Всі троє обернулися та подивилися на жінку, що бігла до них. Її шкіра була темною із світлими плямами. Волосся було на пів коричневе, та друга половина була пофарбованою у більш світлий відтінок. Воно було зібране у коротенький хвостик, а з боків було рівненьким. Її очі були зеленими, великими та походили на половину кола. На її обличчі були делікатні білі окуляри, що підходили до її іншого вбрання, що складалося із білої кофтинки із спідницею, що мали грубі голубі стрічки на них. На її капцях були зроблені пухнасті зайці, та ніжні біло-сірі носки.
Ця жінка із позитивом влетіла у розмову, та почала трохи віддихуватися після бігу.

???- Фух.. Ніколи так не бігла до когось щоб побачити як до тебе. Мене звати Арія Венґ, та я абсолютна письменниця.

Побачивши Арію, я посвітлішала як тільки впізнала цей одяг.

Рін- Приємно познайомитися Арія! Я цей дизайн пам’ятаю. Це один із моїх найстаріших!
Арія- Реально? Перше про це впізнала. Та мені приємно бачити тебе такою позитивною. І ще питаннячко, як до тебе звертатися? Він/вона/воно/вони/бу-?
Рін- Вона/Її. А як щодо тебе?
Арія- Таке саме. Та я помітила таку штуку: більшість з нас жінки. Є парочку що виділяються. Але вони, я думаю, якось пов’язані із “жіночністю”. Одразу перепрошую якщо це звучало не дуже.
Альбіна- Гм? Що ти маєш на увазі?
Арія- Ну наприклад ти, Альбіна, використовуєш вона/він. Не жінка, та все рівно використовуєш вона/їх. Елліс та Хару використовують вони/його, вони/її. Та Елліс транс, та був жінкою. А от КА та Таня використовують вони/їх, та з першого погляду виглядають ніби жінки. Вибачаюсь якщо погано пояснила.
Міра- Так до речі. Не думала що нас щось могло б поєднювати.. Крім викрадення.
Альбіна- Оце твоє ‘був жінкою’ трохи дивно звучало.
Арія- Перепрошую.

Я, на подив для мене самої, задумалася чому це так.

(Може ми всі тут через цю саму ‘жіночність’? Можливо вони просто ліниві та не хотіли чоловіків? Що якщо ми тут всі поєднюємось чимось і ще? А що як-)

Та через пару секунд, мене до реальності повертає Міра, помахавши своєю рукою перед моїм облччям.

Міра- Агоов. Земля викликає дизайнера!
Рін- Чую чую. Що таке?
Міра- Глуха чи не слухала? Хтіла тебе попередити за одну паскуду тут.
Рін- Га? Чого ти так грубо про них?
Міра- Тому що вона мене вже заїбала.
Альбіна- Коротше кажучи, та жіночка у формі касира вже ну дуже зла на ніщо. То вона може щось тобі наказати, а потім піти ніби нічого не було.
Рін- Ага. Думаю я зрозуміла.
Міра- Не раджу до неї підходити зараз. Може до неї останньої підійдеш, але не зараз.
Рін- Ти мені лише більше бажання з нею заговорити даєш.
Айві- Ну то твоє діло.
Рін- Окей. Ну тоді я до інших.

Я помахала групі на прощання і пішла до інших двох людей.
Перша людина мала світлу шкіру, та волосся було темно коричневим до плечей. Її очі були синіми та трохи прикритими. Одягнена вона у кофту безрукавку оливкового кольору. На руках були оливкові нарукавники, а під ними рукавиці, що також були оливкового кольору. Її штани були чорними, та із грубим поясом навколо її талії. Її чоботи були чорними із ядерно зеленим ротом та очима зображених на них. А під ними були яскраві носки, що виглядали з під чоботів. Останньою краплею цього образу був обруч на її голові. Він був яскраво м’ятним, із пірамідною формою на ньому, що всередині мало якусь цікаву рідину.

Поруч із нею стояла жінка коротким, яскраво червоним волоссям. Її очі були смарагдового кольору, та брови були насуплені, ніби роздратована вона була. У неї був пірсинг в її носі. Вдягнена вона була у білу кофту та чорні штани, а поверх них рожевий фартух, що прикривав половину її тіла. Її капці були білими, а з прикрас був кашкет на її голові із цукерками на ньому.

Як тільки я підійшла до них, жінка у фартусі закотила очі та промовила:

???2- Знову якесь йобнуте прийшло.
???1- Ти можеш хоча б не ображати якусь людину?
???2- Точно не тут, і не тебе.
Рін-… Ви можете, хоча б, сказати своє ім’я?
???1- Нуу, мене звати Лаура шавко, та я абсолютна хакерша. Я думаю це так кажеться.
???2- Я Кайла Патерсон, абсолютна касирша. Вали від мене тепер, знаменитість.
Рін- Залюбки.

Промовила я перед тим як обернутися від касирши та піти від неї.

(Як можна бути настільки сукою? Знаю, вона скоріш за все злякана від ситуації, та це не дає їй право бути таким куском гівна)

???- Перепрошую!

Почулося заді мене, і я повернулася до людини що мене викрикнула.
Людиною була приваблива жіночка. Її шкіра була коричневою, а волосся блондинистим та коротким, закриваючи праве око. Її очі були блакитними, а губи нафарбовані темно червоною помадою. Вбрана вона була у коротке чорне плаття, із напів-прозорими короткими рукавами. На руці у неї був золотавий годинник, а капці її були маленькими чорними каблуками.
Ця жінка підійшла до Рін та просунула руку для привітання.

???- Привіт. Мене Звати Аріана Клам. Я абсолютний професіонал у стосунках.
Рін- Привіт.
Аріана- А ти тоді Рін Велес? Я не дуже вже про тебе знаю, та твої дизайни ну вже дуже прекрасні.
Рін- Не треба так казати. Я це вже і так знаю. Але дякую.
Аріана- Ой, та не треба мені дякувати. До речі, то Ліза твоя сестра, так? Чому ти її залишила із незнайомцями?
Рін- Ну, Ліза знає КА, та довіряє їм. Та й я не думаю що вони не могли б нас викрасти.
Аріана- Я б все рівно не лишала б її з ними.
Рін- Так так. Та в мене було якесь дивне відчуття що до них..
Аріана- Хм? Яке то?
Рін- Ну, те що вони добрі, ніби якісь знайомі.
Аріана- То ти їх взагалі не знаєш.. А мені здалося по іншому.
Рін- З чого ти це взяла?
Аріана- Твій браслет.

Аріана вказала на ліву руку Рін. Як тільки Рін глянула на неї, одразу ж здивувалася. На її лівій руці був білий браслет із сердечком посередині.

Рін- Звідки це в мене?
Аріана- Я не знаю. Та в КА такий самий. Та не переживай, цей браслет личить твоїй сукні.
Рін- Це мене не заспокоює..
Аріана- Вибач. Я тоді іду до інших, а ти з другими вітайся.
Рін- Добре.

Аріана відійшла від мене. А я у той час знайшла групу з чотирьох. Двоє з яких були майже ідентичні. Їх шкіра була більше вже такого оранжево кольору, та риже волосся у два бантики заді. Брови були у вигляді стислого трикутника, а очі їхні голубі та примружені. На цьому їхні подібності закінчилися.
У першої була червона сукня, темного відтінку знизу, а зверху світлішою. На верхній частині сукні був великий прорізь на грудній клітці та плечах, та рукава плаття були довгими, та майже прикривали її руки. Поверх цього всього була червона накидка що зав’язувалася на шиї, разом із намистом у формі зірки. Її каблуки були темно сірі із голками. На голові в неї була заколка у вигляді ока.(1.1)
А у другої був біло-фіолетовий бодік, а поверх нього куртка із сіткою на плечах. На шиї було таке ж саме намисто, лише фіолетового кольору. Її низ був вбраний у сині мішкуваті джинси із поясом, що мав великий темний бант на лівому боці. Капці її були сірими із парочками гострими кутами, що випиралися із них.(1.2)

???1.1- Давай! Нам так цікаво про це впізнати!
???1.2- Мгм! Це ж не так вже й погано! Чому ти цього уникаєш?

Дівчина на котру вони разом настрибували на жінку із світлого відтінку шкіри та довгим блондинистим волоссям. На її правому оці був великий шрам на пів лиця, тим часом як очі були яскраво рожевими. Їх одяг складався з червоної кофти, та поверх неї був темно сірий фартух із зображенням метелика посередині. Їх джинси були світло синіми, а чоботи білі майже до колін.

???2- Дівчатка. Давайте закругляйтесь.
???1.1+1.2- Ніі!
???3- Вас ввічливо попросили. Лишіть її в спокої.

До цієї купки людей підійшли ще одна людина. Їх волосся було довгим та заплутаним блондинистим. Їх шкіра була світло берживою, що майже походило на білий колір. Їхні очі були голубими, а поверх обличчя були вдягнені чорні окуляри, а у вухах великі кульчики із білою хмаркою та зіркою. Їх одяг складався із довгої коричневої сукні, а поверх довга чорна кофта із коротенькими рукавами. Їхні чоботи були світло сірими, та з них виглядали біло-коричневі носки у вигляді кота.
Ця жінка підійшла до близнючок та встала перед ними ніби злісна мати перед дітьми. Та я втрутилася у цей балаган.

Рін- Привіт. Ем.. Можете мені сказати ваші імена та таланти?

Усі вони поглянули на мене, та мені стало трохи лячно із їх поглядів.

(Блять, ну чому вони мовчать)

???1.2+1.1- Привітик! Ти ж у нас дизайнер? А чи зможеш ти нас розпізнати якщо ми перевдягнемось одна в одну?
Рін-…А до чого тут  це?
???1.1-Ми просто з тобою бавимось! Мене звати Катерина Накі.
???1.2- А я Маря Накі!
Марія+Катерина- Що робить нас абсолютними близнюками! Що схожі майже за усім, що  і робить нас найкращими у цьому.

Ці двоє взялися за руки та притулилися одна до одної.

(Правда такий талант? Важко вірится)

???2- То я скажу за себе. Мене звати Хару, та я абсолютна перукарка… Якщо це так кажеться.
???3- Правильно кажеш Хару. Мене звати Татьяна Лейс, абсолютні вчителі старших класів.

(Хоча б ці нормальні)

Рін- Мені приємно з вами познайомитись. А ти, як я розумію, небінарна людина?
Татяна- Так. Я використовую вони/їх.
Хару- А точно. Я демідівчина, тож використовую вона/їх.
Марія- Пані чи не пані Хару. А яке твоє прізвище?
Катерина- Мгм. Ім’я ми твоє знаєм, а от прізище.
Хару- А це мій секрет. А ще ви набридливі.
Марія+Катерина- Ми знаєм!
Рін- І вам це взагалі нормально?
Катерина- Скільки б нам не казали, ми ні за що не поміняємось!
Марія- То ж міс “хочу вам сказати” можеш не казати.

До нас підійшли і ще двоє дівчат.
Одна з котрих була світлою та із темно бірюзовим волоссям що було заплетене у малий пучок. Її очі були зеленими та сплюснутими, дивлячись у різні сторони. Сама вона була вдягнена у білу футболку з малюнком краплі посередині, а поверх накинута синя коротенька куртка. Її шорти були чорними із темнішим поясом, а босоніжки були сірого відтінку.
Інша дівчина мала світлого кольору шкіру та довге риже волосся. Її очі були зеленими, а обличчя вкрите легкими прищами. Вдягнена вона була у білу кофту із світло коричневою курткою поверх. Чорними штанами та сірими чоботами.
Першою заговорила руда жінка.

???- Привіт. Мене звати Руслана Яніна, та я абсолютна кравчиня. Це пошиття одягу. Я найкраща у цьому.

Друга жінка мовчала поки Руслана її не підштовхнула.

???- Мене звати Саша Стю, і я абсолютна садівниця? Я не знаю чи так кажеться.
Рін- не переживай, я і так зрозуміла.
Татьяна- Все правильно кажеш.
Саша- ..Чому ви такі спокійні?

Почувши ці слова, мені одразу ж пройшли мурашки по шкірі від різних жахливих думок у моїй голові.

Хару- Слухай, ми стараємось не переживати. Ситуація жопа, але я не хочу зробити все гірше із панікою.
Саша- Але ви поводитесь ніби нас всіх не викрали!
Катерина- Ой, та не переживай. Якщо нас і викрали, то їм настане пиздець від нас. Типу, у нас є футболіст та гімнастка. Обидва ахуєть які сильні. Ми в безпеці.
???- Я б так не сказало!

Із нізвідки з’явилося якесь іграшкове лисеня. Лише його тіло було напів буле, а друга частина із дивним червоним оком. Воно було вдягнене у біло оранжевий із дивними стрічками позаду. Воно побігло на середину зали та оглянуло навколо себе перед тим як продовжити.

???- Аха! Всі тут. То ж я можу себе представити! Мене звати Монолис, та я той хто вас викрав!
КА- Хуйова пародія

Вони сказали із малою тривожністю у їх голосі. Я розуміла що КА певно знала що коїться.

Кайла-  Сучара ти йобаний! Нахуя ти нас викрало?
Монолис- Заткнись.
Міра- Нє нє нє блять. То ти закрий свою тупорилу мордяку та пусти нас звідси.
Хару – Погоджуюсь. Бігом відпусти нас собако.

Більшість з них накинулись на лиса, та я втримала Лізу перед тим як вона почала б якусь фігню. Та ще троє стояли осторонь. Ка, Саша та Татьяна не лізли на Монолиса.

(Я сумніваюся що нас випустять таким чином-)

Мої думки були зупинені криком Монолиса.

Монолис- Заткнулися! Вас ніхто ніяк ніколи і нізащо не випустить звідси!

Багато хто відійшов від нього, та пару ще таки стояли на своєму.

Елліс- Кажи нам тоді нахуя ми тут!
Монолис- Щоб ви тут жили до кінця своїх днів!
Альбіна -Та ми тут швидше поздихаємо ніж житимемо. Особливо знаючи одну сучару.

Альбіна поглянула на Кайлу, котра навіть і не відреагувала на це.

Кайла- Очевидно що тут щось не те! Розказуй усю хуйню що знаєш.
Монолис- Еее, то ви хочете знати все. Окей!

Ті хто стояли близько до Монолиса різко поковзли від нього. Ніби їх щось змусило перед тим як Монолис продовжив говорити.

Монолис- Авжеж вас тримати у цьому місці це занадто нудно. То-ж я вирішило дати вам один єдиний шанс на втечу! Але це не двері і ніякий не пазл. Все що вам треба зробити- це вбити іншу людину!

Усі були шоковані цією новиною. Було чутно багато знервованих голосів довкола, та я не приділяла ним уваги. Я не розуміла про що хто говорив. Навіть моя сестра, котру я тримала коло себе, була не чутна для мене. Мій мозок був поглинутий панікою та страхом. Та Ліза повернула мене до реальності, стараючись вибратися із моїх рук, вона кричала на все горло. Було багато чого на купу, я не розуміла про що вона говорила. Я постаралася себе трохи заспокоїти, робивши повільні вдихи та видихи. Ліза відчула як я заспокоїлась, та почала робити те ж саме. Я не знаю скільки часу пройшло перед тим як всі притихли, та як тьлики це сталося, Монолис почав говорити. Знову.

Монолис- Та як ви вже заспокоїлися, я хочу продовжити. Перше, мене не можна бити, ламати чи кусати бо ви самі вмрете. Це попередження. Друге, для всіх вас я маю маленькі пристрої які ні в якому випадку не під’єднані до зовнішнього світу, та мають багато цікавих функцій. Як правила, мапа цього приміщення, камера разом із альбомом на всякий та інформація про кожного з вас! Але та як не у всіх вас є величезні кишені, я вам роздам різні сумки!

Воно звідкись дістало багато сумок, і з погляду на них я зрозуміла яка кому йшла.

Монолис- Я б вам порекомендувало завжди мати цей девайс із собою. То ж тепер читайте правила мої любі!

Як і з’явилося так і зникло. Усі пішли взяти свої сумки крім кількох людей, та мене. Я поглянула у свої кишені та знайшла не тільки якийсь телефон, а ще й ключ, що був зроблений із золота.

(За ключ воно навіть нічого і не згадувало. Певно забуло)

Ліза- Ви тоже маєте ключі?
КА- Так. Воно певно забуло про них розказати.

Я помітила як більшість вже були поглинуті у їх телефони, та я зробила те ж саме.
Мене зустрів невеличкий та гарний інтерфейс. Перше що я хотіла перевірити це була програма “Правила”. Я натиснула на неї та почала читати.

№1: ВИКРАДЕНІ НЕ МОЖУТЬ ВИЙТИ ІЗ БУДІВЛІ, ТА МАЮТЬ ЗАЛИШАТИСЯ У НІЙ ПОКИ НЕ ВБ’ЮТЬ КОГОСЬ ТА ВИЙДУТЬ ЧИСТИМИ.
№2: БИТИ КУСАТИ ТА ЛАМАТИ МОНОЛИСА ЗАБОРОНЕНО!
№3: НІЧ ПОЧИНАЄТЬСЯ З 10 ВЕЧОРА ПО 7 РАНКУ. З ЦІЄЇ ГОДИНИ ДЕЯКІ КІМНАТИ БУДУТЬ ЗАКРИТІ.
№4: СПАТИ МОЖНА ЛИШЕ У СПАЛЬНЯХ(НЕ ПИТАЙТЕ ЧОМУ).
№5: ПРАВИЛА МОЖУТЬ БУТИ ДОДАНІ

(Не багато правил. Це не важ-)

Мені припало до ока друга вкладка, що була підписана “Персональне правило для Рін”. Я натиснула на цю вкладку перед тим як закрити програму.

РІН.
ТА ЯК Я ЗНАЮ ЩО ТИ МОЖЕШ БУТИ ЛИШЕ ІЗ СВОЄЮ СЕСТРОЮ, ЩО ДАЄ ТОБІ БІЛЬШ БЕЗПЕКИ. ТО Ж ТВОЇМ ПРАВИЛОМ БУДЕ ТЕ, ЩО ТИ МАЄШ ОБОВ’ЯЗКОВО ПРОВОДИТИ СВІЙ ДЕНЬ ІЗ РІЗНИМИ ЛЮДЬМИ, І ЛИШЕ ОДИН РАЗ В ДЕНЬ ТИ МОЖЕШ ПРОВЕСТИ СВІЙ ДЕНЬ ІЗ ЛІЗОЮ.

(..Ну тоді я не буду. А ідея була гарна)

Я закрила цю програму та перейшла на карту. Там була, як не дивно, карта цієї будівлі. Посередині був куб, що складався із чотирьох різних кімнат. З одного боку були спальні, з іншого їдальня, а з третьої був зал в якому ми всі були зараз. Вирішивши нажати на кімнати, мені показало чи закриваються вони о десятій. “Зручно” подумала я перед тим як закрити і цю програму. Я от хотіла відкрити програму “Інформація”, та була зупинена однією людиною.

Татьяна- Чи можна мені вашої уваги?

Усі поглянули на них перед тим як вони продовжили.

Татьяна- Дякую. Я помітили, що у програмі “Правила” було персональне правило для мене. Та як це важливе, я хотіли б що б усі сказали свої правила. Це потрібно аби уникнути проблем у майбутьньому.
КА- Скажу все як є. Я не можу розказати нічого про цю “гру”, та як я знаю що станеться потім. Маю докази.
Татьяна- Зрозуміло.
Арія- Рифми я казати маю, як без них жити я не знаю!

Ці слова здивували усіх нас, окрім двох.

Руслана- Вона може лише говорити рифмами.
Марія- Я з сестрої не можемо бути вдягнені у щось інше крім того що ми зараз носимо, та піжам які нам надали в спальні.
Катерина- А я так хотіла перевірити чи змогла б Рін нас розрізнити!
Альбіна- Схоже правило. Я не можу перевдягнутись в когось тут.
Лаура- Ну, я не можу взламуватись у цю всю систему. Сильне правило.
Кайла- Я то думала що ти хоча б раз будеш корисною.
Міра- Заїби свою пельку. Або кажи правило, або йди нахуй звідси.
Кайла- Не хочеш слухати то й не скажу.

(Чесне слово я хочу їй зараз врізати)

Ліза- В мене взагалі саме розумне правило. Я не можу вбивати. Серйозно!
КА- Гарне алібі.
Рін- Ну, моє правило це те що я не можу проводити весь день із моєю сестрою. Лише раз в день.
Міра- Моє правило це те, що коли я займаюся/тренуюся мені треба мати когось зі мною.
Хару-  Я можу розмовляти лише з одною людиною на раз.
Саша- Я можу лише вбивати предметами які якось поєднуються з садівництвом.
Татьяна- Мені треба кожного дня вчити когось чогось нового. Дуже креативно.

Це була остання людина що сказала б їх правило. Усі інші мовчали. Побачивши що ніякої іншої інформації я не отримаю, я взяла Лізу за руку та повела на вихід. Вона промовчавши пішла за мною. Як тільки ми вийшли на коридор, вона відкрила рота та почала говорити.

Ліза- Це повний пиздець. Ти ще як блять така спокійна!?
Рін- Я не знаю. Я зараз хочу себе застрелити якщо чесно.
Ліза- Ніколи не думала що я погоджусь з тобою на ТАКУ тему.

Ми почали йти до спалень. Я одразу ж пригадала двері на котрих були намальовані піксельні зображення наших облич.

Рін- Я ще швидше помітила що на якихось дверях були піксельні малюнки облич.
Ліза- Те саме! Та я подумала що це якийсь гуртожиток.
Рін- Я ніколи не чула про гуртожиток з класами.
Ліза- Треба буде колись в націй країні побудувати.
Рін- І ти потім будеш швидше приходити до коледжу в майбутьньому?
Ліза- Хоча я не думаю що це гарна ідея.

Я засміялася від її слів. Невдовзі ми прийшли до тих двох кімнат. Я дістала ключ з своєї кишені та відкрила двері. Зайшовши туди, було одразу ж помітно що кімната була зроблена спеціально для мене. Ніжні кольори та небагато прикрас. Маленький столик та пуфік під ним, ліжко збоку та пару рослин. На столі стояло багато паперів, та частина з них була прикріплена до стелі. Єдину проблемі котру я мала це було простирадло ліжка.

(Хто з здоровим глуздом зробить синю ковдру з рожевими плямами?)

Я вирішали поглянути на той прилад ще раз. Щось мені цікаво за час стало. Була лише 5 дня. “Чудово”, подумала я перед тим як вийти з кімнати.

(Перший день в цьому пеклі. Мені треба впевнитись що я тут не помру)

 

Кінець пролога!
АААААААА як довго це в мене зайняло?😭
Дякую всім хто прочитав до цього моменту! Писати цю штуку важко песець. Єдине за що я преживаю- це те чи не вийшло це крінжою.
Не сподівайтесь на скоре продовження^^

Для людей кому потрібно!:
Рін Велес/абсолютна дизайнерша- Вона/її, 30, пансексуал.
Ліза Велес/АХАХАХ лошара без таланту- Вона/її, 15, аромантик+асексуал.
КА/абсолютні стрімери- Вони/їх, 28, лезбіянка.
Елліс Форд/абсолютний футболіст- Він/вони, 27, ???
Міра Вапас/Абсолютна тренерша повітряної гімнастики- Вона/її, 29, бісексуал.
Альбіна Ґарал/абсолютний косплеєр- Вона/він, 28, лезбіянка.
Арія Венґ/абсолютна поетесса- Вона/її, 27, гетеросексуал.
Лаура Шавко/Абсолютна хакерша- Вона/її, 25, гетеро+асексауал.
Кайла Патерсон/абсолютна касирша- Вона/її, 30, аромантик.
Аріана Клам/абсолютний професіонал в стосунках- Вона/її, 27, бісексуал.
Катерина Накі+Марія Накі/Абсолютні близнючки- Вона/її, 20, гетеро(Вони обидві такі)
Хару/абсолютна перукарша- Вона/їх, 27, гетеро.
Татьяна Лейс(Чіпсики:3)/абсолюстні вчителі- Вони/їх, 38, лезбіянка(Які ж вони старі)
Руслана Яніна/абсолютна кравчиня- Вона/її, 33, ???
Саша Стю/абсолютна садівниця- Вона/її, 32, пансексуал.

АААХАХХААХ я вас любаю<3