Смертежер

Фік для Осіннього Фікрайтерського З’їзду 2021, ключ: Какао і шкарпетки.

– Ти тут! – широко посміхається Поттер. Драко втомлено киває і стримує порив підкотити очі. Звісно, він тут, куди ж йому подітися? Сидить посеред маґлів в парку за три квартали від Лікарні святого Мунґо. Його тіло розбите битвою, хоча минув вже з місяць. Мелфой ледве ходить, усім його родичам загрожує Азкабан, а Поттер бігає навколо нього і посміхається.

Мелфой мовчить. Він дозволяє Гаррі взяти себе під руку і йде слідки, слухаючи потік слів. Національний герой говорить про все і про ніщо відразу. Драко не питає про сім’ю (бо і так знає їхню долю), не питає про власне ув’язнення (бо Гаррі твердо сказав, що цього не допустить), не питає про померлих (бо про них говорити гірко).

Вони кволим кроком доходять до будиночка, який Гаррі винайняв спеціально, щоб Драко не довелося стирчати в палаті. І Мелфой думає, коли все встигло стати таким складним і простим одночасно.

Він думає про поцілунки з ґрифіндорцем на п’ятому курсі. Згадує про шостий курс: Гаррі, розбитий смертю хрещеного, і він сам, Драко, гнеться під тягарем Мітки, а потім майже помирає посеред шкільного туалету.

Згадує спотворене обличчя Поттера, божевільну Белатрису та свою паличку, віддану добровільно.

Згадує, як публічно відмовився переходити на бік Волдеморта, за що кожен зі Смертежерів прагнув вбити його з особливою рвучкістю. Саме тому після битви Мелфой поселився у лікарні.

Поттер спочатку не з’являвся зовсім, лише на перших шпальтах «Віщуна». І коли одного ранку він таки прийшов, Драко страшенно розізлився.

– Ось ми і вдома, – озивається Гаррі, відчиняючи старенькі двері. – Поїмо?

Драко лише киває. Вони майже не розмовляють. Що Мелфою сказати? Він колишній Смертежер. У нього більше немає сім’ї, майбутнього, здоров’я. Поттер бігає навкруги, піклується. А Драко не знає, як його сприймати, бо вони навіть не зустрічалися ніколи. Їхні розмови між поцілунками повнились сарказмом, а потім війна розкидала їх по різні боки і стало не до розмов.

– Гм… Драко, – знову перериває тишу Поттер. Вони опиняються серед вітальні, і Гаррі вмикає балакучий ящик, вмовляє подивитись якусь комедію.

– Ось, тримай, це какао. Такий напій із…

– Я знаю, що це, – перериває Драко і морщиться. – Ти залишишся сьогодні?

– Якщо ти не проти, – Гаррі ніяковіє, завмирає на секунду, а потім ніби щось згадує, і кидається до шафи. – Я дещо приніс.

Драко дивиться на теплий плед і великі в’язані шкарпетки.

– Стає холодніше, – пояснює Гаррі нервово, – а цілитель відклав виписку ще на тиждень. Як тільки випишешся, одразу перевезу тебе в теплий дім.

– У Менорі зараз однак холодно, тому буде непогано звикнути, – Драко не подобається, що Поттер звучить так, ніби вибачається, тому він бовкає про свій дім. І одразу шкодує. Спогади про це місце гіркі, і Малфой навіть не знає, чи досі маєток належить його сім’ї.

– Ти хочеш повернутися в Менор? – питає Гаррі ошелешено. Він на секунду завмирає, схиляє голову, концентрується на шкарпетці, яку натягає Мелфою на ногу.

– Мені більше нікуди іти? – він тисне плечами і ховає обличчя. Така турбота змушує ніяковіти.

– Я купив будиночок у Гоґсміді, – скоромовкою говорить Поттер і ховає обличчя. Сідає поруч під здивованим поглядом. І Мелфой завмирає від неозвученого запрошення, знову мовчить, лише вдячно стискає руку Гаррі через ковдру. Колись вони поговорять. Колись він зможе подякувати.