Смачного.

Рейгар спокійно лежав на ліжку нікого не чіпаючи, та в мене сьогодні був загружений день, тому мене це дуже бісило.

— може ти хоча б вечерю приготуєш? — я сидячи на стільці, відсунувся назад.

— хм.. — він ліниво перевернувся — мені лінь, приготуй сам.

Здається у мене на голові з’явились вени..

💭Що ж подивимось хто кого..

— гаразд.. тільки ти повинен з’їсти все, що я з готую.

— та, та..

Я вийшов з кімнати, але пішов не на кухню, а у ванну кімнату.

Діставши з невеликої шафи смаску, я повернувся назад.

Рей продовжував ніжитися в ліжечку, він навідь не поворохнувся коли я увійшов, тому я тихенько підійшов ближче, і ось.. між нами декілька кроків, здається мій гнів переріз у збудження адже в голові була тільки одна думка…

💭Хочу його…

Он якась мить і я вже сиджу на ньому, а він дивиться на мене своїми здивованими рубінами.

— Резе… — наші погляди зустрічаються, я нагинаюсь ближче.

— ти ж з’їж все що я приготую.. — моя рука скользить по його грудях — так он, на вечерю буду я..

А зараз я цілую його, як-то кажуть «першим почав вечеряти»…

Його руки опускаються мені на талію, повільно глядячи, моє тіло здригається, і я видаю тихенький стон в його губи.

— настільки подобається? — Рейгард починає посміхатись, і мене ци бісить, єдине що приходить мені в голову це спуститись нижче, так я і роблю.

Поставивши ліву руку на його штани я відчуваю що він теж доволі збуджений.

💭Цікаво це через мене і той поцілунок?

— Резеф.. — його погляд робиться суворішим — ти першим почав. — він сильніше стискає мою талію і просуває моє тіло ближче. — не побажаєш смачної вечері? — коли він так дивиться на мене, я стаю занадто слухняним.

— Смачного.. — це все що я встиг промовити перед тим як він закрив мій рот поцілунком.

Його поцілунок був ніжним та водночас жадібним, здавалося якщо я прирву його то зникну. Ці поцілунки які він робить ще більше збуджували. Та повітря не вічне, тому нам довелося припинити цілуватись, але здається Рею цього було замало, адже він через декілька секунд вступився в мою шию вкриваючи її поцілунками і засосами.

— Рей… — важко дихаючи сказав я — зараз літо… давай ти не будеш залишати стільки слідів… — нащо він просто подивився на мене, та знову затяг у поцілунок.

💭Господи… це так приємно, що здається я готовий кінчити тільки від цого поцілунків…

Цілуючи мене, він повільно забрав руки з талії і перемістився до ременя на моїх штанах, знімаючи його, він невільно торкнувся мого паха, від чого я знову простонав в його губи.

— Ай! — цей бовдур вкусив мене за губу — ти що зовсім!? — те що він мовчав бісило мене ще більше — Як я з будинку вийду!? А… — тут я відчув дискомфорт біля свого заднього проходу.

— М? — Рейгард посміхався — так тиж моя вечеря хіба ні?

Правою рукою він потягнувся за смазкою, а я в цей момент нервово ковтнув свою слюну.

Рейгард піднявся, і остаточно сів, завів руки за мою спину, я чув як він відкручує кришку, від мазі.

А потім відчуття холодного у себе між булок, в цей момент я хотів возмутитись, що він так тягне, та не встиг, його вказівний палець повільно увійшов у мене, від чого я відчув дискомфорт.

Потім ще один палець, ці відчуття змусили мене нахилитись і прилинути чолом до білосніжного плеча.

— Подобається? — з нібито сміхом сказав Рей.

— Заткнися… — я охнув коли він, добавив третій палець.

Я не міг зосередитись ні на чому, лише на трьох пальцях, які приносили не лише дискомфорт а і легкий біль.

— Розслабся.. — тихий шепіт почувся біля мого вуха.

— Ти так кажеш ніби то, в тобі зараз три чужі нальці — я підняв голову, і мене зустріла тільки кокетлива посмішка — і взагалі ми довго цим… — та завершити фразу мені не вдалося, малинові губи заткнули мене поцілунком.

Чомусь коли губи цього телепня, накрили мої, і затагнули мене в глибоким поцілунок, я мимоволі розслабився, а в голові пустіло..

Коли його довгі білосніжні пальці, знайшли в мені, той клубок нервів, до яких міг діставали лише він, мій не стриманий стон був прямо в губи, на що мені здалося його посмішка стала ще ширшою.

Як шкода що легкі не тримають в собі більше повітря, я зовсім не хотів переставати цілувати його, але якщо я не припиню то почну задихатись…

Коли Рейгарт відпустив мої губи, я болюче вкусив його нижню губу, і почав віддихуватись, від чогось захотілось посміхатись, і я піддався цьому.

— А хто ж це, говорив про не залишення слідів? — він витяг свої пальці, які були всі покриті маз‘ю, — Ти хочеш щоб я розсердився? — білі брови трішки напружилися.

Та мені було начхати, що він там каже, здається я навіть не слухав його слів, пустота всередині, була надто відчутною. Мене бісив факт, що зараз я хотів бути заповненим, хотів щоб Рей був в мені… Та чорт, я хотів його член!

Він був поряд, так близько, та все ще одягнутий, на що я тільки цикнув і сердито гляну на його одяг, я звичайно теж був у футболці, та моя нижня частина була нагою.

💭І чого це він розлігся? — я сердито глянув в червоні наче кров очі — Він не збирається роздягатись?

— Що дивишся, невже такий нетерплячий? — він об лизнув пошкоджену губу, — Я прискорюсь якщо сам попросиш.. — Рейгар вже шепта десь біля моєї шиї, залишаючи новий яскравий засос.

💭Що? — я спочатку думав що, мені всього навсього почулось, — Цей телепень, взагалі переходить все що тільки можна! Що б я, і просив!.. — важкий подих знову зірвався з моїх губ, коли він вкусив моє плече, а між сідниць опинився його стоячий колом член, подих перехопило, здавалося мить і він буде в мені та…

Цей білокурлик просто спустився нижче, цілуючи вже мою грудну клітку…

Ці тортури, були такими солодкими, та мені все ж було мало, мало, я хотів більшого.. але я мовчав, бачив що йому теж нелегко, та він тримався так довго, занадто довго щоб я міг витримати, тому схопивши чорну майку яка була на ньому, я прохрипів прямо в голову свого коханого.

— Досить, увійди… в мене… — вся злість та гордість розсипались ма маленькі кусочки.

— М? — а він тільки підняв на мене свій, хитрий погляд — Ти щось казав? — посмішка була такою широкою що захотілось йому врізати, та я стримався…

— Ти. зараз же. входиш. в мене! — я вже не розумів хто веде, чи я чи він… кого це взагалі хвилює?

— Думав, що ти вже ніколи не попросиш — Рейгард знову спустився до моєї шиї, та поцілунки були якісь інші, ніжні ледь відчутні — розслабся, я не хочу завдавати тобі болю..

Різкий штовх, і мій порядний стон, захопив кімнату.

💭Так… — я прикусив свої обсохлі губи, що б бути тихіше, та здається моєму партнеру це не дуже сподобалось..

Невеликий штовх але вже всім тілом, і я лежу вже на ліжку, а моя голова спадає вниз.

— Ти геть здурів!? — я сильніше схопився за його руки — Я міг впасти!

— Але ж не впав,~ — темп змінився на більш швидший, то тихі, то гучні стони заповнювали кімнату.

Ще трішки я відчував.. і от знову сильний штовх і не втримуюсь кінчаю прямо на свій живіт, на що Рейгард лише посміхається, і продовжує нарощувати темп розмазуючи ґльоґ по животу. Я важко дихаю, і знову протяжно стону, коли він з останім ривком зупиняється і кінчає. Тиша заполоняє кімнату, поки ми переводимо подих..

— Ти.. — ледь чутно кажу я, — Ми, повинні піти у ванну, я не хочу бути липким.

— А я тут до чого? — він знову нахиляється до моєї шиї, цілуючи її.

— Ти сам знаєш… — моє обличчя починає горіти..

— Дійсно?

— Кхм — я кашляю ніби приводячи голос в норму, — Рей… — я зустрічаюсь з його червоними очами — Я хочу прийняти з тобою ванну…

— … — він дивиться на мене, а потім починає посміхатись, — Ти такий хитрий Резе..

Я відчуваю як він виходить з мене, всередині знову стає пусто, хочеться трохи більше… але я мовчу.

💭Я страшенно хочу помитись. — Я спокійно лежу на ліжку, опускаючи голову звисати — ця липкість мені не подобається..

Чутно тихе скрипіння ліжка, сильні білосніжні руки підіймають мене, а я ліниво ловлюсю за білосніжну шию.

— Але все ж, знаєш, давай закажемо піцу — спокійним кроком, Рейгард виходить з кімнати в коридор.

— Я не проти… — не було сил з ним сперечатись — Але заплатиш її ти.

— Ну Резе…

— Пф… — сміх зривається з моїх губ, на що Реф посміхається і ніжно цілує мене в щоку.

______________________

//Ну он і все, дякую за прочитання, поставте реакцію.^*