сліпий дощ

Кудлата чорна хмаринка схожа на бешкетну дворняжку, і саме вона навесні веде сліпий дощ туди, куди треба.

Він тримається за повідець і слухняно крокує за нею, так, нехай він не бачить ані кольорів, ані відтінків, але!

За запахом може визначити, в яку країну, в яке місто та навіть на яку вулицю завела його вірна хмаринка.

Мокрий асфальт у Парижі та мокрий асфальт у Вашингтоні пахнуть зовсім по-різному, по-різному пахнуть Мадрид і Вільнюс.

Відрізняються запах роси в Філадельфії та Дніпрі, відрізняється запах вологого піску в Токіо та Варшаві.

Запах мостової в Ялті нагадує підвіконня з північної частини Провансу, підвіконня північної частини Провансу, в свою чергу –

один в один столи кав’ярень у Глазго, столи кав’ярень у Глазго ж пахнуть так само, як дах університету в Чернівцях,

а дах університету в Чернівцях…

Сліпий дощ завжди певен: він гуляє зі своєю хмаринкою-поводирем там, де має.

Він не має уявлення про форму й розмір предметів: його дощових рук всі чомусь цураються, бояться та уникають.

Навіть те, яка його улюблена хмаринка він не знає, він добре знає лише розміри та форми парасольок,

а ще дощових черв’яків.

Йому здається, наприклад, що хмаринка – розміром дійсно як собаця, а галасливі дворняги – всі розміром з хмари.

Також йому здається, наприклад, що домівки в равликів як і в людей: бувають котеджі, пентхауси та розкішні віли, бувають у п’ять, у дев’ять й шістнадцять поверхів,

хрущьовкі та студії, орендовані кімнати й мансарди.

Сліпий дощ постійно питає про те, що не може побачити, але хмаринка йому відповісти не може.

Вона перебирає лапками по небу й веде сліпий дощ за собою.

Як кудлата хмаринка приводить за собою сліпий дощ – так сліпий дощ за собою приводить весну.

Сліпий дощ зі своєю бешкетною хмаринкою-поводирем роблять зупинку кілометрах в двадцяти від міста: саме тут вони почекають на весну.

Б’ють краплі по травинкам та по панциру маленького равлика, який розміром десь з одноповерховий заміський будинок.