сльози,холодна підлога,троянди

я так тебе любив,твої гарні блакитні очі,сильні руки я яких я був схожим на котеня,ти дарував мені все що тільки є,і я тобі дарував частину себе.ти не любив коли я палив,тому я заради тебе став менше курити.ти був моїм сонцем,яке я любив до болі,та тільки тепер,я не знаю хто я.може я примара,а може людина,а може я незначиме створіння для тебе?

ти проливаєш сльози на холодну підлогу,даруєш мені троянди,та тільки,немає з них толку,ні з чого немає.моя могила вже холодна й промокла сльозами та дощами.я любив тебе до смерті,та от тільки,закінчилась та любов.казав я тобі 

-спартак,сонце,я люблю тебе до смерті,і буду любити до кінця життя!-на це ти тільки сміявся і цілував мене.та тепер марно все.

не плач сонце,я любив тебе,і квіти твої,і обійми твої,та й всього тебе,любив я тебе,любив як останнє в житті.

ти сумуєш за мною,правда?я знаю,мене рве душа,я плачу за тобою,та от тільки відчуття пропали,я бачу як ти плачеш,ти впав на коліна й кричиш за мною “де Женя?де сонце моє!”.та от тільки,потухло сонце твоє,воно стало місяцем у небі,яке дивиться і оберігає тебе по ночах.

любив я тебе,любив моє серденько…

мене потягнуло на щось сумненьке(((

наступне буде краще,і не віршоване<3