Слухняний хлопчик

…– Будь ласка, Хва! – Хонджун лежить на ліжку, на великому готельному ліжку, з наручниками, що міцно стискають його руки. Капітан ще ніколи не відчував себе таким сильним і слабким одночасно, бо він знає, що Хва хоче його, хоче його тіло, повністю. Але Хва також любить знущатися. І дивитися на такого слабкого Хонджуна.

– Що таке, Джуні? – Сонхва спеціально підвищує силу вібрації, змушуючи Хонджуна вже вкотре за сьогодні вскрикнути і закусити червону м’яку губу. Пак сідає ближче на ліжку, ривком розставляє в боки ноги коханця і дивиться прямо йому в очі. Хонджун тремтить весь від збудження і задоволення, що змішалося з болем, бо він вже фізично не може триматися. Пак цілує внутрішню сторону його стегна, обережно, міцно тримає Хона, щоб той не вирвався.

– Блять, Пак Сонхва, я не можу! – Кричить Кім, і тоді Сонхва знижує темп вібрації, нахиляється і впивається губами в губи Хонджуна. Він цілує жадібно, але ніжно, відчуває збудження Кіма і треться своїм пахом о його, від чого Хонджун кусає його за губу.

– Що таке, сонечко? Тобі не подобається? Тоді я можу зупинитися. – Сонхва вимикає іграшку взагалі, відсідає трохи назад і дивиться на втомленого, такого гарячого Хонджуна.

– Ні, будь ласка, ні… – У Хонджуна в горлі все пересохло і він втрачає сили на те, щоб гратися з Сонхва далі. Він просто хоче вже нарешті відчути його в собі, хоче дійти до такої довгоочікуваної розрядки. Кім готовий благати, просити Хва, аби тільки той не зупинявся.

– Що ти хочеш, сонечко, щоб я дав тобі кінчити? – Пак вмикає дуже легку вібрацію, зкидає з себе халат, в якому сидів весь цей час, оголюючи свої красиві ключиці, груди. Він обережно веде однією рукою по собі, вниз, обхватує пальцями збуджений член. Хонджун навпроти нього затамовує подих і завмирає на пару секунд. Він як зачарований дивиться на Пака, боїться відвести погляд, наче Сонхва може зникнути, наче він – найкраща антична скульптура.

– Будь ласка, Хва… – Хонджун вже не може стогнати, не може просити, він просто тихо скавчить, крутиться на ліжку, зминаючи під собою простирадла. Перед ним його коханець робить собі приємно, поки сам знущається над ним, а кімната заповнена криками і тихими подихами, що ехом лунають в його голові.

– Ти впевнений, Джуні? – Хва знову підвищує рівень вібрації і з усмішкою дивиться на Хонджуна. Той киває головою, різко зводить ноги і закусує губу, він скавчить, а з його очей починають текти солоні дорожки сліз. Хонджун дикий, він благає Пака зробити хоч щось, бо так занадто боляче і від цього занадто добре. Сонхва нарешті ривком роздвигає його ноги і витягує той клятий рожевенький вібратор, відкидаючи його кудись в сторону.

– Ти такий милий, коли плачеш… – Шепоче Хва прямо в губи Кіму і різко входить, затикаючи його поцілунком. Вони обидва занадто довго сьогодні цього чекали, вони занадто сильно хотіли бути настільки близько. Від кожного дотику, по шкірі пробігають мурахи і вони обидва вже зовсім не стримуються, голосно викрикучи імена один одного в унісон.

Хонджун кінчає перший, він стискає руки в кулаки і притискає Сонхва до себе ногами ближче, дивиться на нього затуманеним, закоханим поглядом. Слідом за ним доходить піку і Хва. Він цілує Хонджуна ще раз, ніжно, поки знімає наручники і обережно витирає з обличчя сльози.

– Ти сьогодні молодець, сонечко. – Шепоче він, поки несе Хонджуна в гарячу ванну, де вони обидва ледь не засинають.

А вже наступного дня вони знову сваряться на роботі, бо Хонджун взагалі-то головний, а Сонхва все ніяк не хоче прислухатися до слів лідера.

– Пак Сонхва, допоки я лідер, ти будеш слухати мене і робити те, що сказав я! – Хонджун різко вдаряє кулаком по журнальному столику, за яким сидить, чим привертає увагу всіх інших. Сонхва встає з диванчика з посмішкою на губах, він падає на стільчик біля Хонджуна, нахиляється до його вуха і шепоче:

– Згадай як вчора ти плакав і робив все те, що казав я, бо ти занадто слабкий, Кім Хонджун.