синці

Ніч. П‘яний Стен стоїть навпроти дома Кайла, думаючи, чи дійсно потрібно йому зараз ідти та жальтися рудому. Кайл завжди вислуховує п‘яну бредотину чорнявого, але зараз Стена мучить совість, ніби він йому заважає. Кайл завжди підтримував Стена, коли він розлучився з Венді, коли батьки останнього вирішили знов жити окремо. Кайл завжди його підтримував, не дивлячись ні нащо. Так чого ж зараз у Стенлі такий ступор, чого він не зателефонує рудому та не буде просити його вислухати? Ну що ж таке, Стенлі? Чого ж ти не телефонуеш? Невже все так погано? Ти ж так цього хочеш, так чого не зробиш цього? Що тобі заважає? Стен так би і стояв дивлячись у ці кляті двері, якщо б не вітер, який різко подув йому в обличчя. Холодний, бридкий вітер. Беручи телефон, холодними, червоними від холоду руками, з карману синьої куртки. Хлопчик у синій шапці дивиться на трохи розбитий телефон ще хвилини дві, але все ж таки тремтячими, чи то від холоду, чи то від хвилювання, пальцями набирає такий заповітний номер. Прикладає телефон до вуха та чекає. Один гудок, другий, і ось Стенлі чує щмигання носа.

– Алло? Стен, чувак, що таке? – стурбовано та хриплячи від сну запитує рудий.

– Слухай..тут така справа, можу я до тебе зайти? – хлопчик зараз відкусить собі губу від хвилювання, яке не зрозуміло звідки взялось.

– Так, звичайно можеш, три хвилини і я відкрию тобі.

Чуються гудки, значущі, що дзвінок завершився.

Чорнявий все так і стоїть думаючи про те, що він заважає Кайлу, і думаючи про те, що він зараз буде казати кучерявому. Може йому все тут і зараз сказати? Чи може потім, після запитань Кайла, коли він буде обіймати його кажучи «все буде добре»? Ні, якась маячна. Стен точно скаже це сьогодні, бо якщо він буде тверезий, то буде ходити і робити вигляд ніби нічого не хоче говорити Кайлу.

– Ну що, чувак, пішли вже до хати, а то якось холодно, – каже рудий, але Стен не реагує – агов, Стенлі, все добре? – рудий клацає перед обличчям чорнявого.

– Йой, Кайл, ти вже тут, я і не помітив, хах..

–Я бачу, ти просто дивився у порожнечу, щось трапилось? – кучерявий говорить, знаючи відповідь на своє запитання, але говорить це все так само схвильованно.

– А, є, нічого такого, може підемо до твоеї кімнати? – заходячи до хати каже чорнявий

Кайл лише киває, кажучи «так, ходімо», і підіймається по сходах. Стен вирушає за ним. Роздивляючись напам‘ять вивчені стіни, фотографії на них, та інколи переводячи свій погляд на рудого. О, ось і кімната Кайла, двері були відчинені, порядок завжди був у цій кімнати, все лежало рівно, але одяг у якому сьогодні Кайл ходив до школи лежав на кріслі яке стояло за столом. Стен сідає на ліжко, але одразу підіймається, кучерявий дивиться на нього з нерозумінням.

– Я просто подумав, що ти спиш у цьому ліжку, а я у нього у вуличному одязі саджусь. – Стен говорить це з дурною посмішкою на обличчі.

А Кайл посміхається.

– Та сідай, нічого страшного, якщо ти думаєш що я ніколи «випадково» не сідав у ліжко у вуличному одязі, то ти помиляєшься, – говорить рудий та сідає поряд – так ти розповісиш мені що трапилось? Чи так і будеш загадково на мене дивитися? – Кайл посміхається знову, але він посміхається по доброму.

Стен знімає свою кофту, залишаючись в одній футболці. На його руках були подряпини, синці, ні, навіть гематоми. У Кайла не було слів, він сидів не маючи що сказати. Останній взяв холодну, бліду руку, у свої теплі долоні, дивлячись на скільки все серйозно, видаючи для себе вердикт, кучерявий встає та виходить з кімнати, залишаючи Стенлі одного. Одного зі своїм думками й почуттями. Він знов думає що він почуває до Кайла.

– Кайл милий, добрий, співчутливий, завжди готовий допомогти.. Трясця, я не розумію, він мені подобається, чи то щось дружне? Я впевнений, бажання поцілувати Кайла також є дружнім.. Йой, ну ні, що за маячня?! – Стен починає роздирати ще не загоєнні ранки на пальцях – Я вже не можу, я розповім, сто відсотків розповім…

– От трясця! – рудий стукається ногою о стіл, на який ставить медикаменти.

Стенлі не одразу дивиться на Кайла, але все ж таки дивиться, спочатку з нерозумінням, а потім з вираженням обличчя ніби хоче щось сказати. Останній спостерігає за тим що робить Кайл. Як він обережно бере ватні диски, наносячи на них перекіс, як останній бере руку Стенлі та проводиться по незагоєних ранках. Рудий дивиться в очі Марша-молодшого, та дивиться він з нерозумінням того хто це зробив, тікіно він збирається щось запитати, як його перебивають.

– Пам‘ятаєш мою сестру Шеллі? Так от, це вона зробила..

Біль від ватного диску, яким проводив Кайл по ранах став трохи більше.

– Ти ж розумієш, що те, що вона робить, неправильно? Тобто, вона повинна випліскати свій гнів куди завгодно, окрім тебе. – Кайл говорить це і з ніжністю, і в одночас з дратівливістю у голосі. І це дуже помітно.

– Так, розумію, але ж… Це Шеллі, я не знаю як їй сказати “ні”, до того ж вона не надовго приїхала, вона наче вже після завтра буде їхати. – з посмішкою каже Стен.

– Гаразд, – рудий шумно видихає – але я тебе навчу казати “ні”. – останній каже це вже із більшою добротою, але все ж якась суворість присутня.

– Добре-добре, тільки не сварись.

Кайл посміхається.

Друзі сидять у тиші, але приємній тиші. Немає ніяковості, чи дратівливості. Кожному з хлопців комфортно. Стен може відчувати дотики рудого на собі, та може чути його дихання, воно таке рівномірне, спокійне. Чорнявому подобається що про нього піклуються. Можливо, це і є причина його дивної поведінки. А можливо, йому просто подобається Кайл. Останній, який сидів вже дивлячись на спину Марша-молодшого, спіймав себе на думці, що ця спина дуже гарна, навіть з сінцями, вона неймовірна. Кайл обвиває своїми гарячими руками талію Стена, та дихає тому у шию. Стену ніяково, він такого не очікував, це справді було несподівано, але все ж чорнявий кладе свої холодні руки на такі гарячі, палаючі, руки Кайла. Вони ніби зачаровані, так би і сиділи, якби не сором Стена.

– Слухай, чувак, у тебе не буде попраної футболки? Бо хочу у душ сходити, якщо можна. – запитує чорнявий.

– Так, звісно. – Кайл каже це із соромом, червоніючи.

Рудий підводиться та підходить до шафи, дивлячись у неї він знаходить зелену футболку яку дуже давно шукав, але не міг знайти. Футболка була зім’ята, але попрана. Також він знайшов якісь штани від, наче, піжами, та мовчки віддав їх Стену, той лише подякував і сказав що через п’ять хвилин прийде. Кайл почав міркувати над тим що відбулося, та над своїми діями.

– Хм, і чому ж я це зробив? За для чого? А може.. Та ні, маячня, – чуются приглушені цівки води – але ж, я відчував те саме тепло, що і з дівчатками, з якими цілувався, це було те саме почуття, те саме хвилювання, але ж чому саме зараз? Я ж не можу закохатися у нього.

Кайл сидів на ліжку підібгавши ноги до себе, та перебирав пальці, дивлячись на них. На його руках було багато подряпин, особливо біля нігтів, було забагато невеликих ранок, які він сам роздирав, іноді дивлячись як іде кров. На великому пальці правої руки був пластир, для того щоб не розідрати ще більшу ранку, про яку він буде потім шкодувати, з якої потім буде іти металева на смак рідина.

На руку рудого лягає холодна, й трохи волога рука з нігтями пофарбованими у чорний.

– Про що думаєш? – ніжно запитує Стенлі, від якого ще трохи несе алкоголем.

– Та так, нічого, – рудий тисне плечима – давай лягати спати?

Чорнявий погоджується, кажучи щось на кшталт «давай», і лягає у ліжко, накриваючись ковдрою. Кайл робе теж саме, але він лягає біля вікна, бо йому спокійніше спати саме біля стіни.

Стен лягає на живіт, повернувши голову до рудого, й заплющує очі. Останній лягає на бік, але обличчям до стіни, бо рудому не дуже подобається погана звичка ліпшого друга.

– Слухай, – починає Стенлі – я тут хотів тобі дещо сказати, – Кайл обертається до чорнявого, але той лежить з заплющеними очима – думаю, що ти помітив як я себе поводжу, якось відсторонено, може навіть ти помічав мої дивні погляди на тебе, – рудий дивується, бо він звичайно помітив дивну поведінку друга, але поглядів не бачив – і, розумієш, якщо я не скажу цього зараз, коли у мені ще присутній алкоголь, то я тобі не скажу цього ніколи.., – чорнявий зупинився, думаючи чи варте його зізнання кінця їхньої дружби – я.. Я кохаю тебе, Кайл.