” Шкарпетка. “

Зачинені мої вікна і світло давно погасло.
Так багато речей які хочу сказати,
Але місто вже давно заснуло.
Хоча, зараз ще навіть не ніч.

Я сховала свої почуття в великій шкарпетці.
Стиснула її на нозі, і все добре.
Ви повірите мені?
Я трошки втомилася, і їм овочі.

Завтра день може не прийти,
Серед цього бруду і страждань,
І я ніби вдома, але сильно хочу повернутись,
В дім, в якому все гаразд.

В моєму серці апокаліпсис,
І апокаліпсис сама я, чуєте?
Це кричить моє горло від болю,
Бо апокаліпсис і ви.

Всі ліхтарі заснули і попрощались.
Колись і їх, я поверну назад.
Завтра – може і не статись,
Я втомилась і ховаю це в шкарпетку.

І почують крик ті зорі,
Що вперше так не покохали і мене,
Я хочу завтра розплющити зелені очі,
Серед апокаліпсису і повернення додому.