секс, наркотики і рок-н-рол ч.2

ремуса відправляють в школу-пансіон «гоґворст», де його сусідом стає шумний хлопець з проблемною сім’єю.

аж раптом його втягують в підозріле братство «мародерів»

 

1

 

Оскільки алкоголю вони вже не мають, то виходити можуть навіть трохи раніше. Якщо що, то вони йдуть досліджувати якісь нічні пташки в їхньому звичайному середовищі. Хтось та повірить в це.

Джеймсу вдалось випросити у шкільного кухара Доббі зварити глінтвейну, щоб вже точно не з пустими руками йти, тому печиво, яке назбирав Пітер, можна буде запити.

Блек йде із гітарою, як зі своїм оберегом чи святинею; піднявши її високо, він міцно її тримає обома руками, щоб точно не вронити. Ремус просто несе старі зошити і подарунок Блеку від батьків, щоб розтопити багаття, та якісь ковдри, аби не відморозити жопи. На вулиці вже листопад, зимна погода розростається дорогами та лісами, а дні стають все коротшими. Нічого нового, якщо розібратися.

На Сіріусі зараз той самий светр Люпина, який він йому дав на одній з найперших прогулянок, і зараз він має абсолютно інший вигляд. Адже тоді він був просто друг, якому Ремус вирішив подарувати найулюбленіший светр, а тепер він хлопець з його найулюбленішим светром.

Ледве Блек, який ішов одним з найперших, заходить, як звідти вилітає ціла купа людей з криками «з днем народження», і тільки спритність рук Люпина зберігає гітару від падіння.

На них дивляться веселі обличчя хлопців (Френка) і дівчат, які майже незнайомі для Ремуса. Він не дуже спілкується поза їхнім колом чотирьох, але коли Поттер запропонував запросити якомога більше людей для їхньої тусовки, Люпин погодився. Сіріус любить бути серед такого натовпу людей, коли шумно та людно, що аж дихати важко, і Ремус просто не міг забрати це через його нелюбов до такого виду вечірок. До того ж, туди мала прийти ще і та сама невідома Лілі (головна гостя) з її подругами, тому це плюс не тільки для самого Сіріуса.

Багаття вже горить, а над головами висить плакат «з днем народження» разом з якимись прапорцями.

Блек кидає здивований погляд на друзів, після чого вуста розпливаються в посмішці. Його рука на мить торкається руки Люпина.

– Ми ж знаємо, як ти любиш такого виду зібрання.

Коли Ремус сканує кожну з гостей, то помічає, що вже бачив одну з них. Дівчина з яскраво рижим волосся тримає маленьку коробочку в руках і широко посміхається, хоч і ігнорує Джеймса, який тільки те і робить, що випирає груди вперед. Жалюгідна картина, якщо хтось запитає Люпина.

– Я тебе звісно не знаю, але нас запросили …

– Напитися, — вставляє свою репліку дівчина з темним довгим волоссям.

– Дор, не заважай, — перериває її Лілі, — тому от подарунок від усіх нас.

Вона протягує ту саму коробку, яку Блек із зацікавленим обличчям приймає, віддаючи гітару Ремусу повністю. Інша дівчина зі світлим коротким волоссям в цей час підходить до Френка ближче та кладе йому руку на плече. Оу, невже Френкі має дівчину, але він не вирішив розказати про неї? Не те, щоб вони дуже тісно спілкувались, але друзями, якими не якими, їх назвати можна було. Дівчина, яку Лілі назвала Дор, підходить до іншої світловолосої та опирається трохи на неї, поки сама Лілі все чекає на реакцію іменинника.

Ремус і сам на неї чекає, якщо він буде чесним сам з собою хоча б в голові.

Коли ж хлопець відкриває подарунок, то усмішка розпливається йому на обличчі. Всередині знаходиться зошит з нотами на гітару. Ремус не може роздивитися ім’я композитора, або хоча б які твори так зібрані в ньому, але за радістю на обличчі хлопця можна сказати, що подарунок не розчарував точно. Люпину, якщо чесно, більше і не треба. Він все одно не дуже і розбирається в цьому.

Блек іде обнімати дівчат по черзі, але вони більше для виду, а не справжні обійми, і всі це, здається, розуміють. Якби там не виглядало, а Блек не дуже любить торкатися і проявляти якісь емоції до незнайомих людей. Хоча до Ремуса він почав підкатувати в перший же день. Або ж Ремус може почуватися особливим, або ж проблема в обіймах конкретно дівчат.

– Так, заходимо-заходимо, поки той скнара не пішов вигулювати свою шавку, — Джеймс відштовхує всіх іти всередину, і всі слухняно йдуть.

– Хто такий «скнара»? — питає дівчина з довгим русим волоссям, і Ремус вже заплутався у всіх цих дівчатах, які прийшли до них у будку поміж каменю.

Замість відповіді до неї підходить Пітер і щось тихо каже на вухо, адже в такому натовпі важко почути хоча б щось. За сміхом, який чується з їхнього боку, Петіґру сказав все у всіх фарбах, на які тільки заслуговує Філч. Не те, щоб він реально міг прийти до них сюди, адже дід зі своєю кішечкою не ходять так далеко, але все може бути. Якщо він пронюхав про алкоголь, то міг би і про схованку дізнатися. Хто його знає.

Ремус кидає подарунок батьків Блека в куток, готуючись до того, що вони його спалять, як тільки закінчяться дрова у багаття. Ковдри полетіли на каміння майже одразу, щоб не забулися десь біля набору для писання.

До Блека підійшла якась дівчина, і Люпин вже навіть хоче давати їм якісь прізвиська, адже на обличчя його пам’ять завжди була слабкою. Особливо коли їхні імена не були представлені. Вона трохи проводить по светру і оцінює його вигляд. Щось туге закручується Люпину в животі, але він пропускає те мимо себе, адже на нього саме в цей момент дивиться Лілі.

– Ми бачились, здається. Ти в місті був з тим маленьким хлопцем, так? — показує на Піта, який все так і продовжує щось обговорювати з тою ж дівчиною.

Він підходить ближче, і останнє, що вдається зловити з розмови Сіріуса, то його горда відповідь, що светр йому віддав Ремус. Тоді його просканувала інша пара очей. Коли він підходить, то перше, що кидається в очі окрім яскравого волосся, то зелені очі. Вони не такі, як зазвичай – ніжні та трохи болотного відтінку – навпроти, в Лілі вони немов смарагди. Чимось на відьму схожа, але в гарному сенсі.

– Так, обирав подарунок Сіріусу.

Зелені очі переходить з нього на Блека трохи позаду, і на її губах розквітає посмішка. Така, немов вона щось знає, і це трохи лякає в якомусь сенсі. Але потім вона згадує про щось, і протягує руку вперед:

– До речі, я Лілі Еванс.

Ремус усміхається, але руку приймає.

– Так, я знаю, — на обличчі навпроти вираз, повний нерозуміння, і Люпин може її зрозуміти, — Джеймс розказував про тебе.

Вони майже одразу повертаються до Поттера, який в цей момент сміється разом з Френком і його дівчиною. Ремусу на мить здається, що погляд Лілі трохи теплішає при погляді на нього. Але то може бути гра світла від багаття. Чи ні?

– А, я Ремус Люпин, до речі, — і вони тиснуть одне одному руки в знак знайомства.

Можливо, не все буде так і погано. Зрештою, малоймовірно, що Джеймс погодився б запросити когось, хто був би схожим на Снейпа. А це якраз той тип людей, які його дратують.

Глінтвейн та інші ласощі вони поклали на камінь, який був достатньо плоским, щоб не розлити все до бісової матері. На додачу до їхніх знахідок, нові члени групи принесли ще багацько різних тістечок та інших снеків (і ще трохи алкоголю), тому голодувати їм не доведеться.

Коли вони вже всі сидять у колі та майже затихли від обговорень неважливих тем, то встає Поттер, як тамада на сьогоднішньому зібранні:

– Отже, пропоную трохи познайомитися, бо вас тут багато, і всі якось не відомі, і все таке. Я б вас представив, але, на жаль, не знаю імена всіх панянок.

– А сьогодні вдень він не так розмовляв, — собі під носа каже Ремус, і Сіріус, який сидить поряд, видає нетихий смішок.

А ось смішок чують всі. Хоча воно не буде дивним, якщо в коментар Люпина всі почули, бо він не сильно і знижував голос.

– Давай, іменинник, розказуй про себе.

Сіріус, віддзеркалюючи посмішку Ремуса, встає та розглядає всіх у їхньому місці. Багацько. Але тут не така атмосфера, як на традиційних снобських вечорах Блеків. Тут спокійно та легко.

– Отже, я Сіріус Блек, від мене відмовилась сім’я і я найкращий гітарист, якого ви могли зустріти. Рем може підтвердити.

Рем тільки підкочує очі.

– От не треба і мене в свої казки вплутувати.

– Але ти завжди будеш в моїх казках, зоре моя.

Френк, не дуже звиклий до таких відвертих зізнань друзів, трохи ніяково кашляє, але Поттер тільки підкочує очі та кидає швидкий погляд на Лілі. Лілі в цей момент дивиться на двох його друзів та своїх подруг, немов вона щось намагається з’ясувати. Атмосфера, як би там Сіріус не думав, не є такою ж і легкою. Певна напруга висить, вона майже непомітна, але її не можна ігнорувати.

– І знов язиком тільки патякаєш, — немов сам собі каже Ремус та відвертається до кола, — я Ремус Люпин, новий в цій школі та сусід цієї біди.

Блек робить вигляд, що його це дійсно вдаряє по його серцю. Гра одного актора. Проте дві пари очей слідкують за ними, і воно іноді занадто сильно відчувається.

– Окей, я Пітер Петіґру, живу з цим оленем та ненавиджу котів.

– Це все тому, що ти наш хвостик, — улюлюкає Ремус і відчуває, як поряд сміється Сіріус. Їхні боки єднаються в одному місці, і вони там майже печуть.

В цей час Джеймс, ледь не падаючи від злості на обличчі Піта, намагається сказати хоч щось, але від цього сміється ще більше. Русоволоса дівчина, яка питала про персону Скнари, обіймає Петіґру за плечі, як матір.

– Не хвилюйся, хлопчику, вони тебе не будуть ображати.

Пітер розслабляється, а Поттер сміється ще гучніше.

– Мене звуть Мері Макдональд, — голосно представляє себе та русоволоса, — і тепер я всиновлюю Піта собі.

Пітер сміється та притискається до неї. Ремус на мить думає, чи не закохалась в нього Мері, але швидко відкидає цю думку. Погляд у неї не закоханий, а просто дружній.

– Я Френк Лонґботом, і я підтримую твою ініціативу, — Френкі встає десь з іншого боку отримує фак від Пітера.

Він на це тільки широко посміхається і закохано дивиться, як дівчина поряд з ним встає:

– Я Аліса, і моя мама вважає, що я маю бути найкращою у всьому.

Блек ледь не хрюкає Ремусу в бік від сміху. Знайома ситуація.

Темноволоса дівчина, як має дещо загрозливий вигляд, встає та широко посміхається на подругу поряд. Якась здогадка поселяється в голові Люпину, але він її відкидає. Чи його то справа?

– Доркас Медоуз, і я не настільки страшна, якою можу здаватися.

Щось Ремусу підказує, що настільки. Але потім встає світловолоса дівчина, і він тільки розуміє, як мізинець Блека торкається його. Відчуваючи, що щоки трохи нагріваються дві того, що зараз їх може помітити не тільки Джеймс чи Пітер, Люпин переплітає їхні пальці. Доркас кидає в їхніх бік косий погляд, але потім піднімає його на подругу (та чи подругу?).

– Марлін Маккіннон. Люблю волейбол та змушую займатися спортом цю пані, — показує на Доркас, яка трохи червоніє від такої уваги.

Підозри Ремуса мають все більше і більше прав бути правдою. Але знову ж таки, в такій компанії важко встежити за певною думкою, адже на арену виходить Поттер.

– Всі вже знають, що я Джеймс Поттер, всиновив мого Сіріуса, вибач Рем, і дивлюсь, щоб вони не вбились випадково.

Блек грає бровами на словах про «його Сіріуса», і Люпин просто закриває його обличчя рукою. Хлопець кінчиком язику проводить по долоні, і Ремус з розчарованим стогоном її прибирає, щоб знов натикнутися на гру бровами. Жах.

– Ну а я Лілі Еванс, і всяким сталкерам я не казатиму нічого про себе, — вони підморгує Джеймсу, і він через це хапається за серце. Хоча, знаючи Поттера, Ремус думає, що реакція була більше, ніж щирою.

Пітер сміється з якогось жарку Мері, і Аліса, що сидить поряд з ними, починає реготати теж. Ось так вони і познайомились.

 

2

 

 

– Чим будемо займатися?

Це було непоганим питанням, адже після того, як вони випили весь глінтвейн та втримали Сіріуса від походу за другою порцією, ця проблема стала нагальною та навіть більше. Напитися вони до безпам’яті вони не можуть, бо, по-перше, Ремус і Лілі проти, а, по-друге, у них немає чим напиватися. Хоча це мала б бути першою причиною, мабуть.

– Ну, у нас є пляшка, — починає Марлін, і всі сили всесвіту тримаються Ремуса від того, щоб не запропонувати посадити на неї Снейпа. Але він згадує, що Лілі, наче дружила з ним, а сам Люпин має бути здоровим ґлуздом в їхній компанії.

Цього ніхто не помічає, тому вони тільки вибухають радісними викриками про те, що це геніально. Звісно, ідея не є геніальною сама по собі, але той алкоголь в тілі каже саме це. Зрештою, їм тільки по сімнадцять, коли, як не зараз, займатися таким?

– Отже, граємо! — голосно кричить Джеймс та хапає пляшку.

Набір для писання, який вони принесли із собою, вже на половину лежить у багатті та приносить хоч якусь користь. Звичайно, він міг би ще принести користь, якби їм можна було б когось вдарити, але це, на жаль, не дуже легально. Тому тільки в багаття.

Доводиться зміститися трошки вбік, щоб точно не підпалитися під час гри. Правила прості та абсолютно легкі: той, хто крутить, задає «правду або дію» тому, хто випав. Легко, тупо та цікаво. Непоганий спосіб пізнати людей навколо.

Першою крутить Мері, і пляшка, через кілька поворотів, зупиняється на Алісі.

– Правда чи дія?

– Правда, — вони навіть не замислюється.

– Секрет, який ти нікому не відкривала.

Тепер дівчина замислюється, і Френк на якусь мить застигає, наче боїться, що вона зараз просто скаже, що вона його кидає.

– Я думаю, що моя мама любить Френка більше, ніж мене.

Сіріус сміється десь під боком, і Люпин розуміє, про що він думає. Реґулус. Про кого він ще може думати в ці моменти, як не власного брата, тому Ремус просто мовчки стискає йому руку, щоб підтримати. Просто без слів, не кажучи нічого та не зобов’язуючи ні до чого.

Френк крутить, і горло показує на Лілі, від чого хлопець широко посміхається:

– Правда чи дія?

– Правда.

– Які ми всі нудні, — бубнить Марлін, але коли на неї дивиться Еванс, вона широко і фальшиво посміхається.

Лонґботом на мить замислюється, як би то запитати, але алкоголь в крові хоч і не змушує їх танцювати на каміні голяка та йти таки пити в кабінеті Філча, але прибирає деякі кордони, тому він питає тільки:

– Як ти по-справжньому ставишся до Джеймса?

Поттер в цей момент ледь не світитися починає. Дівчина застигає на певний час, і Ремус благає всіх богів і всі сили небесні, щоб вона не сказала щось типу «він мене бісить» або «я його ненавиджу», адже це просто розіб’є серце другу. Мародери його так легко не зліплять назад.

Але Лілі тільки розпливається у посмішці та трохи п’яно зізнається:

– А він мені подобається, — Джеймс ледь не стукається головою об камінь, і Еванс сміється, — тільки коли він не поводить себе, як довбень.

Але всі насправді розуміють, що навіть тоді її почуття не надто і змінюються.

Гра продовжується, пляшка то показує на Джеймса, і його змушують процитувати Вальда, і він, запинаючись через слово через регіт, ледь закінчує якийсь уривок, що вчив на спір раніше. Пітеру доводиться зімітувати Філча, а Марлін зізнається, що насправді ненавидить вчитися і робить це тільки для підтримання репутації.

Черга крутити Доркас, яка розказала покроковий план, як вони викрадали той алкоголь, що вони таємно пронесли. Майже в цілковитій тиші горличко, зробивши кілька кіл, зупиняється на Сіріусі. Вперше за вечір.

– Давай правду.

Але Доркас тільки сміється та трохи розправляє плечі.

– Вже було дві правді. В тебе тільки дія.

Ах так, ще одне правило, щоб не всі викривали свої і чужі секрети. Допоки Люпину не доводилось виконувати якусь дурну дію, йому правила навіть подобаються. Дивитися, як ганьбляться інші, – то його друге гобі.

– Поцілуй Ремуса.

Лайно. Отже, його таки вплели в це. Не те, щоб він так проти поцілувати свого хлопця, просто зараз навколо них не тільки Джеймс і Пітер, але й інші люди, і Люпин не знає, як вони на те відреагують. Одна справа просто фліртувати, а інша – зізнатися у стосунках.

Пара очей чорноволосої дівчини уважно стежить за ними, і Ремус відчуває ком у горлі. Проте в той самий момент Сіріус, який сидить поряд з ним весь вечір, повертається з щасливою усмішкою та питанням в очах.

Ремусу доводиться здатися – переживе.

– Довго дивитися будеш?

– На тебе – хоч все життя.

І не встигає Ремус зашарітися від такого зізнання, як Блек впивається в його губи, майже одразу ж обплітаючи руками навколо тіла. Восьминіг. Люпин нікому не зізнається (окрім самого Сіріуса, мабуть), що то йому насправді подобається. Йому взагалі Сіріуса подобається, і коли він так обіймає, і коли хмуриться від якоїсь невдачі.

Мабуть, Доркас мала на увазі просто чмокнутися в губи і все, адже зараз навіть вона вже відвела свій гострий погляд, а Джеймс втомлено стогне, від чого Ремус не може втриматися і сміється прямо в губи хлопцю.

– Наступного разу задавай щось, що не включає їхню взаємодію.

Марлін трохи помітно шаріється і бере Доркас за руку з широкою посмішкою.

Блек зупиняє поцілунок та відсовується на таку відстань, щоб його слова були чутні тільки одній людині, яка трохи п’яно дивиться на його вуста, облизуючи свої.

– Поттер просто заздрить.

– Поттер хотів тебе поцілувати?

Блек дзвінко сміється та притискає Ремуса до себе одною рукою, поки сам Ремус, який ще не відійшов від поцілунку та алкоголю, не може зрозуміти, чого Джеймс хоче його хлопця, коли в нього є дівчина.

– А кажеш, що я дурний, — і клює кудись у скроню.

Напруга спадає. Немов Доркас просто намагалась зрозуміти, прощупати, чи безпечно їй тут знаходитись з її дівчиною і навіть казати про це голосно. Воно і не дивно, Люпин теж боявся б на її місці.

Сіріус крутить, горло спочатку попадає знов на нього, і він задає самому собі завдання знов крутити. Наступного разу воно показує на Ремуса, і Блек ледь стримується, щоб не задати знов поцілувати його знов. Так не цікаво.

– Правда чи дія?

– Правда.

До того ж, Ремус не обире дію сам.

Якщо бути чесним, то Люпин якоюсь частиною себе очікує якесь питання на кшталт як сильно ти мене любиш чи на скільки ти готовий заради мене. Але знову ж таки, Блек не був би Блеком, якби питав таке. Тому …

– Чого Філч був таким злий сьогодні?

Ну звичайно, Філч.

Френкі, якого так безцеремонно підставили, зацікавлено дивиться в їхній бік, поки Пітер знов починає задихатися від сміху.

– Та нічого такого, — Джеймс припіднімає брову, — ну Піт викрав велосипеди у нього, поки я відволікав, а вдруге він не повівся би. Тому ми знайшли другий план, як його відволікти, поки ми повертаємо велосипеди.

Від духоти він кашляє, відчуваючи, як Френк вже пропалює в ньому дірку. Якщо чесно, він зробив би так само.

– Ну ми і закрили його в туалеті, — коли Блек з недовірою дивиться на нього, бо Люпин завжди був острівцем адекватності, то Ремус підкочує очі, — а шо ви хотіли? Він ходив зі своєю шавкою і заважав нам жити.

– Та він мене ледь не вбив! — кричить Лонґботон з іншого боку.

– Теоретично, ти сам винен, що вирішив його відкрити.

Сіріус мало не вмирає від сміху поряд, притискаючи хлопця до себе. Люпин відчуває, як вібрації сміху проходять крізь його тіло, і на мить він закриває очі. От би залишитися в цьому моменті. Трохи довше. Коли він їх відкриває, то бачить, як Лілі легко посміхається до нього і підходить до Джеймса. Поттер замовкає та червоніє від ніяковіння.

Наступне питання йде до Мері, і вона зізнається, що вона, може, і не дуже  і гетеро. Люпин тільки всміхається: оце компанія зібралась. Всі інші ходи почали переплітатися в голові, і, здається, Ремус навіть заснув на плечі Блека, поки той тихо миготів та гладив його по плечу. Звісно, сам Ремус у цьому не зізнається, але за посмішкою на обличчі Сіріуса все і так зрозуміло.

Під кінець вечора (ночі? бо було вже давно за північ) майже ніхто не грав, тільки Мері все намагалась змусити Пітера запхнути до рота все печиво за раз, але він вдавився, тому план провалився. Люпин із сонним поглядом знайшов Джеймса, який жаливо закохано сміявся з такою самою Лілі; Доркас, яка роздивлялась печеру з Марлін, а Френк підтримував багаття на пару з Алісою.

– У нас тут є озеро.

Тільки Сіріус сказав це, як всі радісно повернулись в його бік. Отже, на озеро.

 

3

 

 

Воно велике. То тільки один берег омивав землю якраз біля пансіону, а більша частина захована десь у лісах та кущах, що їх іноді навіть важко знайти. Проте мародери знали, вони тут часто бували. Де їм взагалі бути, як не по пищикам бігати?

Майже все вони полишили в тій печері з ідеєю прийти наступного дня і все забрати. Якщо вони встануть, звичайно.

По парам розібравши ковдри, вони повільно плетуться один за одним на пляж, який якось знайшов Джеймс, але не встиг сказати про нього. Лілі йде з ним під боком, прямо за ними чимчикує Блек з гітарою та з Люпином, якому доводиться занадто низько нахилятися, за що отримує ображені погляди від Сіріуса.

– Знаєш, — зрештою, він забуває про власну образу та присувається до вуха Ремуса, — Доркас сказала, що їй подобається мій светр.

– Тобто, мій светр?

– Ні, якраз мій. Твій нікому не подобався.

Люпин тільки фиркає та йде вперед. Ось про що вони тоді розмовляли, коли він намагався проаналізувати кожного в компанії. Мило.

Коли вони всі доходять до місця призначення, то стає зрозумілим, нащо Поттер вів їх в такі хащі. Пляж … дійсно зачаровує. Місяць, хоча і не повний, висить високо в небі над водою, утворюючи доріжку до них, під якою плавають риби.

Жаби вже не квакають, і немає інших комах, які завжди намагались їх з’їсти. Тут тільки вони та теплі ковдри. Нічого більшого.

На піску лежить старе повалене дерево, яке навіть не згнило від дощів та туманів Англії. Неймовірна удача, тому вони всідаються якраз на нього. Спокійно.

Сіріус нахиляється до плеча Люпина та кладе руку в його руку. Ніхто того не бачить, бо картина прихована ковдрою, та і те, як більшість просто перемовляються між собою, дає зрозуміти, що всім абсолютно все одно. Воно і на краще.

– Сірі! — раптом відмирає Джеймс. — Ти ж приніс гітару. Давай, зіграй щось.

Ремус на мить шкодує, що не розбив її десь по дорозі. Але ця думка пролітає майже одразу, бо Блек не встає від нього, а тільки трохи рухається в бік, щоб сісти зручніше для гри. Немов він тільки того і чекав, щоб його попросили зіграти. Місяць ніжно світить йому на обличчя, і стає так світло, немов удень, тільки без дратівливого жовтого відтінку.

– Тільки давай без твого шаленого року, — просить Френк, якому не пощастило бути частим гостем на його репетиціях.

Сіріус тільки сміється і грає перші акорди. Це абсолютно точно не його улюблене божевільне музло, яке хлопець звик грати.

 

stairway to heaven – led zeppelin

 

Він не співає, а тільки грає мелодію, яка віддалено знайома. Проте Люпин не хоче розбиратися, хто це і що це, а просто дивиться на Сіріуса, який від зосередження ледь кінчик язика висовує, як мала дитина. Срібне світло місяця вигідно підкреслює його аристократичні риси обличчя. Вони чіткі та граціозні, але не холодні, як у його матері, яку йому вдалось побачити одним оком першого дня.

Ремус бачить, як Лілі притискається до Поттера, який в цей час з абсолютно закоханий виразом обличчя обіймає її за плечі. Вони дивляться на небо і місяць, а Ремус – на Сіріуса, на його пальці, які перебирають струни.

І як він не міг бачити, наскільки він жахливо закоханий? Так само, як і Джеймс, просто в своєму оці він не бачив колоди, бо в його очах був тільки Блек. Хоч в голові він може собі те визнати. За тим, як загадково посміхається Сіріус, все він знає. Просто продовжує перебирати струни та дивиться вперед.

– Чуєш, Сіріус, — тихо кличе Марлін, коли починає грати повільніше, — ти міг би взяти участь в конкурсі.

Він відкладає гітару, що музика припиняє литися, і дивиться на дівчину:

– А що за конкурс?

– Нічого серйозного. Просто в місті буде щорічний конкурс талантів, запрошені усі. Ось я і подумала, що …

Блек майже миттєво загоряється цією ідеєю, і це видно по його очах. Вони майже горять від збудження та бажання спробувати.

– Це точно збісить маміньку.

Ремус підкочую очі на цю ідею, адже добром воно не скінчиться точно. Але допоки Блек буде таким веселим, то най робить, що хоче. Зрештою, то тільки одна гра на гітарі, нічого серйозного.

Поттер в цей час забирає в нього сам інструмент та намагається згадати все те, чого його вчив друг на репетиціях. Після його партії йде більше весела, тому Джеймс посміхається та робить перші акорди. Атмосфера міняється майже одразу.

– Як думаєш, мені варто піти? — Сіріус дивиться на нього знизу, немов не він вже все вирішив та розпланував. Він хоче схвалення, а не рішення.

– Звичайно. Ти гарно граєш.

З тихим смішком Блек витирає носа об плече Ремуса, і він відчуває, що це просто відплата за той самий ранок.

– Звісно, що гарно. Чи не ти це слину пускав, коли я грав?

Ремус трохи червоніє, але навіть світло місяця не дає цього побачити. Хоч щось приємне від темряви.

– А чого б не пускати, у мене такий хлопець.

Тепер черга Сіріуса червоніти. Але, знову ж таки, ніхто нічого не коментує з цього приводу. Музика продовжує звучати десь на фоні, і сміх Пітера розноситься все більше пляжем. Ось так гарно сидіти. Особливо, коли Блек притискається збоку та бездумно грається з його долонею.

Мері щось викрикує, а Аліса продовжує розмовляти, але алкоголь в голові, хоч він і виходить з тіла з часом на вулиці, все одно кличе прикривати очі та забувати, що вони сидять біля озера. Тільки легенький вітерець з прохолодою не дає забути про це.

– Знаєш, — тихо шепоче Сіріус, змушуючи Ремуса привідкрити очі, — місяць сьогодні гарний.

Хлопець посміхається та кидає погляд на коло над озером. Дійсно зачаровує.

– А ти схожий на нього.

Блек каже це між іншим, граючи його пальцями під ковдрою, але Люпин розуміє, що це тільки для заспокоєння. Йому важливо знати відповідь хлопця. Саме тому Ремус тільки натягає ковдру вільною рукою, щоб бути трохи ближче до Сіріуса.

– І чим же?

Він сміється.

– Бо ти блідий та існуєш вночі, — сірі очі дивляться зараз тільки на нього, — і ти один такий у світі.

Місяць і зоря. Гарно звучить.

Ремус переплітає їхні пальці та кладе голову на чужу голову. Місяць висить високо в небі, світить та прокладає доріжку через ліс.

– Прямо таки один.

– Один-однісінький, — замовкає та треться скронею по плечу, замріяно дивлячись вперед, — Муні.

Муні і Гультяй.

 

---

від авторки:

так-так, ніякого сексу та наркотиків, це був клікбейт

хахах