Світ мисливців

– Чи не задовго Сем бесіду з нею проводить? – подивившись у бік дверей, янгол повернув свій погляд до чоловіка, що сидів у кріслі. – Та й тихо якось стало, як для розмови з людиною емоційною.

Минуло півгодини, а Сем досі не подавав ознак успішних переговорів з їх новою знайомою.

– Нагнітати – це моє хобі, Касе.

Обхопивши передпліччя, Дін розфокусовано дивився на журнальний столик навпроти дивана. І так був напружений, а озвучені Кастіелем думки не надто допомагали заспокоїтися.

– З якого часу нагнітанням правда стала вважатися? – Кастіель справді не розумів, що зі сказаного ним не припало до душі Вінчестеру.

– З того самого, коли людям перестало подобатися її чути, – відчувши на собі погляд друга, мисливець, піднявся зі свого місця, – піду перевірю, чого вони так довго.

І пішов, не бажаючи наговорити зайвого. В такому нервовому стані його демони прогризають грудну клітку і вириваються назовні. У такі миті Дін сам не знає, чого від себе чекати і в яку секунду він злетить з котушок.

Увійшовши до вітальні, Дін через дерев’яну перегородку перил побачив брата і дівчину, що сидіди на сходах Вони про щось говорили, не звертаючи на нього уваги.

– Тобто через те, що Роберт був крутим мисливцем, мене намагатимуться вбити всі, кому не лінь?

Закривши обличчя руками, Хізер не могла до кінця усвідомити весь масштаб того, що відбувалось, як би вона не намагалася.

– Так. Думаю, насамперед демони. Один уже спробував, хоч і невдало, – підбадьорив її Сем.

– Їм він насолив найбільше? – здогадалася дівчина.

– Можна і так сказати.

Вирішивши відкласти розповідь про розкопані кістки Короля Пекла, Сем намагався не виводити шатенку зі стану відносного спокою.

— Загалом, він насолив їхньому королю.

Сидячи на сходах, вони повернули голови у бік сусідньої кімнати, звідки долинув голос старшого брата. Вони не помітили його появи.

– Самому Люциферу? – Впевнено, але до кінця не вірячи в сказане, ставить питання Хізер, нарешті опанувавши себе.

– Кроулі.

Відповідь слідує з такими ж дрібними нотками сарказму. Наче все це якийсь зворотний жарт.

– Диявола звати Кроулі? – зі ще більшою іронією хмикає Сінгер.

– Він швидше заступник диявола, – спокійно констатував Дін, примруживши очі, – Справжній Сатана, замкнений на віки вічні у чарівному ящику.

Переконавшись, що з дівчиною все гаразд, Дін зміг трохи втихомирити свої хвилювання. Демони знову ненадовго зачаїлися. Шкода, що, на відміну від справжніх чорнооких тварюк, цих не можна вбити або відправити в Пекло.

– Хах, чудово.

Вона примружила очі, так само, як це зробив Дін і кілька секунд вони дивилися одне на одного. Якщо чесно, Сем чекав, а разом з тим і побоювався трохи іншої реакції на історію про те, як Боббі перейшов дорогу Королю Пекла, виходячи зі спектру емоцій, що накрив дівчину, коли вона дізналася про надприродне.

– Що ж, якщо ви вже закінчили, то дехто все ще чекає на твою аудієнцію, – перебив битву поглядів молодший Вінчестер і крикнув, – Гей, Касе!

У приміщенні звідкілясь з’явився той дивний чоловік у плащі. Мисливець хотів переконатися, що для янголів, як каже його друг, дівчисько не є небезпечним.

– Він … – Не змогла до кінця сформулювати Хізер. Та й не треба було.

– Янгол я Божий, Кастіель.

Дивний чоловік у плащі, який виявився янголом, з особливою увагою і моторошною незворушністю почав розглядати дівчину.

– А німб та білі крильця де загубив? – їй, певно, потрібно було більше часу, аби повірити в «янгольство» Кастіеля.

– Це хибне уявлення, людьми нав’язане. Нема у небесних вартових атрибутів подібних.

Чому б і ні? Усіляка погань, монстри, демони… У світі має знайтися місце і для янголів.

– Ясно. Мені треба випити.

Занадто багато за останні дві доби з нею сталося.

– Та будь ласка, – схвалив її бажання Дін. Йому й самому не завадило б осушити кілька банок пива.

• ***

– Усе це його речі?

В одній кімнаті була зібрана різноманітна зброя, стоси книг, якісь сувої, пергамент з ієрогліфами та старі журнали. Приміщення під сходами виявилося не просто коморою, а справжнісіньким таємним сховищем.

– Для мисливців Боббі був живою енциклопедією – пояснив Сем, теж охоплюючи поглядом полиці з книгами, цілий стіл та стіну, куди було складено і повішено зброю – від невеликих ножів до блискучих мечів, що зараз лежали, припадаючи шаром пилу.

– Це мачете?

Хізер помітила в купі зброї від монстрів невеликий товстий меч із напівдугою на кінці.

– Так. Цим убивають вампірів, зносячи їм голови, – розповів їй про призначення цієї зброї молодший Вінчестер.

– Ага, тобто якщо звичайній людині знести голову мачете – вона лишиться цілою й неушкоджегою? – іронічно хмикнула дівчина.

– Не думаю,. – підтримав гумор мисливець.

– Варто якось перевірити. Гаразд, поки подивлюся колекцію для боротьби з нечистю. Зважаючи на все, я тут надовго.

Пройшовши вперед, Хізер не знала на що дивитися. Очі розбігалися від одного високого стосу книг до іншого, від іржавого клинка з синім каменем на руків’ї до монстуозних загострених баранячих рогів. Сем лишився стояти у проході.

– Еммм … розважайся. Ми з Діном повернемось увечері.

Він нервував, оскільки Вінчестери вирушали на полювання, Хізер же залишалась одна.

– Без проблем. – Дівчина не до кінця усвідомлювала, яка небезпека їй може загрожувати.

Справу їм учора ввечері підкинув Гарт. Братів занесло до Ґранд-Айленду, Небраски, чотири години їзди. Для них це означало витрачені на поїздку пів дня й півночі, зате у Хізер буде цілий день, аби вивчити справу її батька. У будь-якому випадку Вінчестери намагатимуться закінчити швидше.

***

Сонце починало сідати за обрій. Поки Дін і Сем закопували тіло вбитого ними вервольфа, Хізер знайшла щось цікаве в зошиті, що був вкладений у книгу, нвписану невідомою дівчині мовою. Заголовок блокноту кидався в очі: «Відьомські мішечки». Вклеєні аркуші надрукованого тексту та нотатки Боббі зацікавили дівчину. Особливо підзаголовок «Захист».

“Зцілити, закляття, захист… маскування.”

Дещо нижче були роздруковані списки компонентів для збору мішечків. Другий список був доповнений записом кульковою ручкою та підписаний як «Допоможе сховатися». За червоним полем така сама позначка зі словами «янголи, демони, люди, монстри».

“Що ж, подивимося.”

Спалена кров. Перший пункт, а поруч додано нотатку “не того, кому призначено амулет”. Йдемо далі. Сушене око і кіготь яструба. Тут усе зрозуміло. Освячена сіль. У голові дівчини одразу виникло питання: як освятити сіль? Череп горобця. З цим буде складно, але дістати реально.

П’ятий пункт. Квітка нічного пустельника. Наступні письмена, мабуть, доповнювалися неодноразово. Наприклад, “дохлий кактус” – перекреслено і згодом виправлено на «квіти, що розпускаються вночі». Через ще якийсь час додано «нічний жасмин».

Мишача кров. Поруч ручкою «тварини, до якої хочеш прив’язати свій слід».

Північна петля. У замітках: «зав’язана опівночі петля з нитки.

Полин. Зрозуміло. Лляна тканина. Теж зрозумілт. Кінець інгредієнтів. У нижньому кутку сторінки, після закінчення списку, шатенка помітила фотографію дивного символу. Під нею в дужках – (намалювати свіжою кров’ю на внутрішній стороні).

Хід думок Сінгер можна було вловити в синіх очах, що спалахнули вогнем осяяня.