Світанок

Сьогодні особливий звичайний світанок…День мого народження.. За ці 38 років у мене вони були різні ці світанки – і з видом на яскраві повітряні кулі у Туреччині, і  на лікарняне ліжко у Німеччині… Холодні світанки морозного Сибіру у дитинстві – і теплі з запахом океану у мої 25.. Насичені студентським ароматом гуртожитку та рідними пахощами бабусиної хати у Карпатах..

Та останні 4 роки у мене з’явилася нова традиція зустрічати світанки у цей січневий день – у Твоїх обіймах..

Неначе справжній чарівник Ти завжди прокидаєшся трохи раніше та встигаєш принести мені тортик з великим прошарком крему і однією свічкою..

– Happy birthday, darling…

Свічка мерехтить, відкидає тінь на стіну, бореться з ранковим сонячним промінням у можливості заволодіти моєю уявою.. Але уявою володіє лише твій низький голос, що заповнює кожну мою клітинку.. Голос, що надає сенсу цьому звичайному дню..

– 1..2…3..Давай!

… Загадала..

Та моє основне бажання, здається вже збулося…МійСвій мене знайшов… Все інше я зможу.. Лише тримай і цілуй мене міцно… І дивися на мене тим поглядом, що наповнить будь який світанок щастям.. Можливо я тоді остаточно полюблю цей звичайний особливий день..