Самопошкоджуюча поведінка

Самопошкоджуюча поведінка

Він знову не витримує та проводить лезом по шкірі руки, ні не глибоко, до появи перших крапель крові, лише, щоб знову мати можливість відчувати. Відчути хоч щось, відчути, що він ще живий, а не ходячий труп, функція якого лише їсти та догоджати іншим…

Женя Яновича – успішний комік та актор, автор та ведучий розважальних шоу на YouTube та телебаченні. За останні кілька років отримав шалену популярність серед глядачів та схвальні відгуки від багатьох критиків. Його обожнюють за його доброту, щирість та влучний гумор. Серед колег ціниться як надійний партнер, серед підлеглих як розумний керівник. Аудиторія його любить та обожнює. Зі сторони здавалось, що Женя щаслива та самодостатня людина. Здавалось…..

– Все, нарешті цей день закінчився – думає Женя, заходячи до себе в квартиру та буквально падаючи з ніг від перевтоми. Цей нестерпний головний біль, що почав турбувати його дедалі більше, безсоння, роздратування, яке він відчуває буквально до всього та до всіх навкруги майже цілодобово.

– У мене надто багато взаємозв’язків з іншими людьми, але по іншому з моєю професією і не може бути.

Він йде на кухню та дістає з шафи уже знайому пляшку коньяку та наливає собі.

–  Ще трішки, –  говорить собі Женя – мені залишилось ще трішки та я зможу собі взяти відпочинок, я не зможу піти зараз, від мене залежить дуже багато людей, вони на мене покладаються та я за них відповідаю.

Він намагається налити ще стакан, але руки настільки тремтять, що половина вмісту виливається повз стакан. Ні Женя, – говорить він сам собі – не час здаватись, але ж я всього лише людина, так хочеться хоч на мить зняти з себе цей тягар відповідальності.

Стакан за стаканом пляшка швидко спорожніла, але не біда, оскільки  в нього ще в запасі є, він достає нову та продовжує пити. Йому стає, як йому здається, трохи легше, з’являється байдужість до всього та легкість в голові, хоча головний біль ще не відпускає.  – Я знаю, що мені потрібно, щоб стало легше, щоб якось заглушити цю емоційну та фізичну біль.

Він йде в ванну, відкриває шафку та бере лезо, ще нове, в упаковці. – Так, те що мені зараз потрібно. Закачує рукав сорочки та проводить першу смужку – О, так, цього мені бракувало. Він проводить ще, і ще, і ще, коли він отямлюється то його рука вже вся в крові, а в голові туман.  – Так, щось я захопився трохи.-  Він бере з вішалки рушник та квапливо перемотує руку, щоб зупинити кровотечу. Дуже повільно плентає до дивану, падає на нього та відразу ж засинає.

Женя прокидається він нестерпного шуму, який здається відбивається у його мозку.  – Да хто там стукає – говорить він не відкриваючи очі,  – Я нікого не чекаю, йдіть звідси. Але стукіт не припиняється, а стає за сильнішим. Він нехотя піднімається з дивану, рука в крові перемотана рушником, на якому чіткі плями крові, від нього тхне як від останнього бомжа та йде відкривати двері. Перед ним стоїть Антон, його друг.

– Боже, Женя, що з тобою – здивовано говорить  Антон.  – Ти в крові, що трапилось?

– Нічого, Антон, все в порядку. Трішки захопився..

– Захопився?.. Це тепер так називається? Я і раніше помічав ці рани у тебе на руці, але не запитував, чекав поки ти сам розповіси мені, відкриєшся. Ти ж знаєш, що ми  друзі, я завжди тебе підтримаю.

– Я знаю, Антон, я дуже тобі вдячний, але мені ніхто не зможе допомогти. Мені потрібен відпочинок лише, але не зараз, зараз я не зможу його взяти, ти ж знаєш у нас новий великий проект і люди від мене..

– Так, знаю, від тебе залежать люди, але ти повинен дбати не лише про інших, а про себе також. Слухай, у мене є знайомий, дуже впливова людина, у нього теж були проблеми схожі на твої та йому допоміг один психотерапевт.

– Який ще психотерапевт? Ти ще мені порекомендує до психіатра чи в дурку лягти.

– А знаєш не погана ідея.

Женя відвернувся та збирався йти.

– Ні, зачекай, я пожартував щодо психлікарні. Взагалі це дуже освічений психотерапевт, про нього я чув тільки позитивні відгуки, він дуже допоміг моєму знайомому, він був просто в захваті від нього, він застосовує якісь нестандартні методики, які саме він не говорив, оскільки сказав, що це індивідуально під кожного клієнта.

– Клієнта чи пацієнта?

– Саме клієнта, оскільки він не психіатр, а саме психолог та психотерапевт. На ось дивись у мене є його візитка.

Антон протягує Жені візитку

– Хм, вся така чорна та таємнича. Наче якийсь таємничий орден масонів –  Женя усміхнувся про себе – Боже, що за ім’я Спартак Суббота, це ж треба було таке собі придумати ім’я, чи це батьки з нього так познущалися?

–  Ну на рахунок імені ніхто точно не знає, чи то його справжнє ім’я чи він сам собі придумав. Але це і не важливо, він дійсно хороший спеціаліст і багатьом допоміг. Мій знайомий не буде рекомендувати неперевірену людину. Сходи, хоча б на консультацію до нього. Тільки ще один нюанс, його послуги не дешеві, настільки я знаю, вони коливаються від 200 доларів за сеанс

– Ну, якщо він дійсно спеціаліст та мені допоможе, я можу собі дозволити витратити таку суму на своє здоров’я.

– Це правильне рішення, напиши йому в телеграм або зателефонуй, тільки не відкладай на потім, а то я тебе знаю.

– Дякую, Антон, я дослухаюсь до тебе, да я і сам розумію, що це нездорова поведінка, те, що я роблю і потрібно щось з цим робити. Напишу йому завтра в телеграм, на телефонні дзвінки, я поки не налаштований.