Різдво та тренди

За кілька годин до Різдва лондонці нарешті розбрідаються по своїх домівках. Вулиці завмирають напівпорожні, та все ж, час від часу тут можна зустріти кількох не надто тверезих перехожих. Коли один такий ­­— червонолиций, в помʼятому костюмі санти, виникає мов з нізвідки Снейп чортихається крізь зуби. Тільки цього йому не вистачало!

 

— Щасливого різдва, чуваче! Гик! Ой! — усміхається санта до непривітного чоловіка у чорному. — У тебе, цей-во, не знайдеться двадцяти баксів… Гик! На метро?

 

Снейп зло кривить вуста, коли його обдає характерним амбре. Він відштовхує від себе пʼяний символ Різдва і гидливо цідить:

 

— Метрополітен не працює.

 

І справді, у Лондоні на Різдво переміщатись можна хіба на велосипеді, чи своїх двох.

 

Санта не здається, та на пропозицію пожертвувати двадцятку оленям на віскі отримує ще одну відмову. Чоловік у чорному зовсім не бажає пройматися духом Різдва!

 

— Ох, знаю я вас таких засранців! І ти не виняток, чуваче. Та радій, я сьогодні добрий. Магічне диво станеться з тобою, бро, як би ти від нього не ховався! — Пʼяно волає санта Снейпу у спину.

 

Чоловік у чорному рішуче звертає у парк. Так шлях до дому стане довшим, проте шанси ще когось зустріти, на щастя, зійдуть до нуля. Який ідіот блукатиме темним парком в ніч на Різдво?

 

Зима у цьому році видається на диво сніжною, що є рідкістю для цих країв. Снейп повільно крокує парком по слизьким нерозчищеним доріжкам. Навіть у комунальників сьогодні вихідний, щоб їх! Десь з далеку доносяться ледь чутні звуки навʼязливої різдвяної пісеньки і чоловіку в чорному на мить здається, що він таки зʼїхав з глузду. Думка про психічне порушення у якості магічного дива Снейпа несподівано веселить. Він надто занурюється у ці міркування і навіть не помічає, що музика стає гучнішою, доки відчутний удар в плече не виводить його з оціпеніння.

 

— Що за..! — Снейп давиться видохом. На нього здивовано і трохи злякано витріщаються величезні зелені очиська. Ліхтар над головою блимає і гасне. Та через мить спалахує знов.

 

Хлопчина, що ледь не збив Снейпа з ніг, нарешті оговтується і винувато опускає очі:

 

— Пробачте сер, я вас не помітив. Не думав, що в таку пору тут хтось буде.

 

Руки у бордових рукавицях з жовтими оленями описують коло, щоб співрозмовник точно зрозумів, де знаходиться це славнозвісне «тут».

 

— Зізнаюсь, я був подібної думки, — невдоволено тягне Снейп і схиляє голову на бік.

Тепер він розуміє, звідки лунає та музика. З телефона цього незграби! На недбало розчищеній від снігу лавці хлопчина приткнув свій гаджет. Цікавість бере гору і чоловік у чорному підходить ближче, аби роздивитися. Пара на екрані повільно танцює під снігопадом. Варто короткому відео добігти кінця, як воно одразу ж починається спочатку.

 

— О, розумієте, це такий тренд, — кидається виправдовуватися парубок, зачувши Снейпове гмикання.

 

— Тренд мерзнути в різдвяну ніч у парку? — скептично цікавиться чоловік у чорному і додає:

— Ви часом не студент Королівського коледжу?

 

— Хочу й мерзну , — бурмоче парубок і здивовано киває.— Так, вчусь на мистецтвах, а ви звідки знаєте?

 

Ліхтар над ними знову блимає.

 

— Не має значення, вважайте гарна памʼять на обличчя, — кривиться Снейп і відвертається. Та зеленоокий співрозмовник безцеремонно хапає його за рукав пальто.

 

— Я згадав! Ви ж чорний алхімік, так? — радісно вигукує парубок і одразу ж затискає собі рота рукою. — Ой, в сенсі, професор хімік! Тобто викладаєте… Ой. Вибачте. Сусід по кімнаті з вашого потоку, от я і.. Ще раз вибачте.

 

Розгубленість і хвилювання ходячого зеленоокого хаосу на диво милі. Їм чомусь хочеться підіграти.

 

— Северус Снейп, чорний алхімік, — з усією можливою серйозністю на обличчі представляється професор і простягає руку, — повірте я ознайомлений з усіма прізвиськами, вигаданими студентами і ви вибрали не найгірше з них, містере…

 

— Поттер. Гаррі Поттер. Насправді, саме це мені найбільше сподобалось. Воно таке містичне, ну знаєте…

 

Вʼязана бордова рукавиця з оленями тисне чорну шкіряну.

 

— Повертайтесь до гуртожитку, містере Поттер, інакше прохворієте потім до кінця канікул.

 

Гаррі заперечливо хитає головою.

 

— Та що там робити, всі розʼ їхались на свята, тихо мов у склепі, а я вже три роки хочу зняти під цей тренд. Щоправда нема з ким і.., — у зелених очах загорається щось до біса лякаюче.

 

— Щоб ви не задумали, не варто навіть.., — на пробу починає Снейп, та йому не дають договорити.

 

— Професоре, знімете тренд зі мною? Танець доволі легкий! Будь ласка!

 

Ось воно — цілковите безумство! Снейпу хочеться буркнути, що нічого дикішого він у житті не чув, що Поттер, певне, відморозив собі всі мізки, та натомість він ствердно киває. На правду, йому теж зовсім нічого робити на Різдво.

 

Парубок тим часом носом розблоковує телефон і ще раз показує те відео. Велика біла сніжинка падає на бордову рукавицю і чіпляється за вʼязаний оленячий ріг.

 

Снейп знову киває, абсолютно не розуміючи, що він в біса робить. Ще одна сніжинка нахабно сідає на кінчик гачкуватого носа. Поттер не довго думаючи зубами стягує рукавицю і прилаштувавши телефон на лавку встановлює таймер.

 

 

Can’t hold me close, baby

 

 

Снейп прибирає одну руку за спину, і застигає немов у дуельній стійці, простягаючи іншу — Поттеру.

 

 

I want you to know that I’m never leaving

‘Cause I’m Mrs. Snow, ’til death we’ll be freezing

 

 

Поттер бере його руку у свою, притягує ближче. Крок і ще крок.

 

 

Yeah, you are my home, my home for all seasons

So come on, let’s go

 

 

У якусь мить Гаррі надто сильно відхиляється назад і посковзується на нерозчищеній доріжці. Встигає лиш зойкнути і змахнути рукою у пошуках опори. Тим не менш, падає він на щось тепле.

 

— Піймав, — з полегшенням видихає Снейп кудись у неслухняні поттерівські кучері.

 

— Піймав, — погоджується Гаррі і ховає посмішку. Десь за чорними лацканами пальто гулко бʼється чуже серце.

 

 

Let’s go below zero and hide from the sun

I love you forever where we’ll have some fun

 

 

Сніг починає сипати особливо сильно і Гаррі все-таки наважується припіднятись на ліктях, зіткнутися з поглядом витканим з мороку, і, знітившись, сісти поряд.

 

— Пробач, я не надто вправний, ти не забився?

 

— Ні, — бреше Снейп і теж сідає, безжально ігноруючи протест власної спини.

 

Відважні білі сніжинки застигають у волоссі кольору воронячого крила і не тануть.

 

— Тоді лови! — Гаррі сміється і загрібає сніг обома руками.

 

— Ти не посмієш, Поттере, — шипить професор та у ту ж мить нашвидкуруч зліплений сніжок прилітає йому в плече.

 

— Захищайся, Северусе! — Гаррі підхоплюється на ноги і відплигує на два кроки в бік, готуючись до нової атаки.

 

— Навіть не думай про це! — Снейп насилу підводиться (схоже гепнувся він таки добряче), й прискіпливо обтрушує пальто. Те, з якою легкістю цей хлопчисько починає кликати його на імʼя надміру бентежить. Хочеться водночас нагримати і почути цю безцеремонну фамільярність знову.

 

«Бамс» — ще один сніжок прилітає в обличчя і осипається за комір сотнями холодних колючок.

 

— Дідько! Северусе, вибач, — Гаррі вже спішить до нього, на ходу відтираючи окуляри від снігу та води.

 

Снейп проводить по щоці рукавом і пришпилює парубка важким поглядом.

 

— Поттере, вважай, що підписав собі вирок.

 

— Я… Мені дійсно жаль, дуже боляче? — бідкається Гаррі і так і застигає з відкритим ротом. На його очах, найзліший і найвідлюдькуватіший професор, гроза і нічний жах всього потоку перед сесією ( за версією сусіда по кімнаті Рона Візлі ) загрібає сніг обома руками і ліпить сніжок. До того ж, робить він це так, наче ставить науковий дослід і купка снігу у його руках от-от має здетонувати.

 

— А тепер начувайся, Поттере, — хрипко тягне Снейп і зважує сніжок у руці.

 

Посмішка наповзає на вуста сама собою. Гаррі зривається з місця.

 

Вони носяться по засніженому парку, мов двійка галасливих підлітків. Провалюючись по коліно у сніг, тікаючи та наздоганяючи один одного. Врешті Снейп все ж підловлює Поттера і валить його у пухку снігову кучугуру.

 

— Пощади, Северусе! — заливисто сміється Гаррі. Весь розхристаний, з рум’янцем на щоках.

 

— Здаєшся? — самовдоволено гмикає Снейп нависаючи зверху.

 

Не втримавшись він простягає руку і поправляє круглі окуляри, що зʼїхали кудись на бік з носа цього нестерпного хлопчиська!

 

— Здаюсь, — киває Гаррі і хапає Северуса за руку, переплітаючи пальці. — Дякую за сьогодні.

Вважай мене сентиментальним ідіотом, та я так сильно хотів спробувати той довбаний тренд з танцем.

 

Снейп хитає головою, думаючи, що сентиментальний ідіот тут лише один і це точно не Поттер.

 

— Ніколи до цього не танцював, — виривається швидше ніж Северус встигає себе зупинити. Він не знає кого ненавидить більше: себе, чи дурнуваті соц мережі, через які люди коять не менш дурнуваті вчинки.

 

— А я ніколи раніше не цілувався у сніговій кучугурі, — посміхається Гаррі і тягне його на себе.

 

Темний морок загоряється сотнею нових зірок.

 

Вуста Поттера такі ж холодні, як і у нього. Северус заплющує очі, У голові проносяться сотні фраз накшталт «щоявбісароблю» і «зовсімзґлуздузʼїхав». Та Гаррі зігріває його своїм гарячим диханням і заривається пальцями у чорні смоляні пасма. І де вже тільки рукавиці подів…

 

— Знаєш, я думав це буде ще одне до біса паршиве Різдво. Я й гадки не мав, що воно виявиться найкращим.

 

Снейп хмурить густі брови і відсувається.

 

— Ходімо звідси, Поттере, а то ще трохи і я однозначно впевнюсь, що ти геть відморозив собі мозок.

 

Вони ще трохи бродять парком, поки Гаррі нарешті не знаходить лавку, на якій забув свій телефон. Обтрусивши гаджет від снігу і він сумно супиться:

 

— Ну от, сів. Северусе, ти не знаєш, котра зараз? Гуртожиток…

 

— Зачинився пів години тому, — досадливо кривиться Снейп розглядаючи наручний годинник у блідому світлі ліхтаря. І, схоже, змирившись з певною думкою додає:

— Мій дім неподалік.

 

На румʼяному обличчі Поттера зʼявляється недовірлива посмішка.

 

— Це що, запрошення?

 

Носок чорного чобота нервово вистукує. Снейп стискає пальцями перенісся.

 

— Ну не ночувати ж тобі у парку! У вітальні є диван, тож не надумай собі нічого такого.

 

— Северусе! Та це ж наче справжнє святкування Різдва. Звісно я з радістю!

 

Руки вже майже звично лягають на плечі. Зелені очі блищать мов святкові вогні на Трафальгарській площі. Снейп не витримує, супиться і відвертається:

 

— Тільки не очікуй чогось…Словом, у мене навіть чортової ялинки нема!

 

Гаррі змовницьки підморгує, і дійсно кудись тікає. Повертається він вже через кілька хвилин з обмороженою сосновою гілкою. І де тільки її відкопав?

 

— Тепер є! Ходімо!

 

Імпровізована різдвяна ялинка прилаштовується у великій чашці з химерним написом «Хімічу, а не втичу» . На німе здивування Поттера професор цідить:

 

— Подарунок від колег на минуле Різдво. Добре, що хоч у цьому році не буде подібних сюрпризів.

 

— Чого, ти завчасно отруїв усіх дарувальників? — цікавиться Гаррі милуючись стрімкими відточеними рухами. Снейп дістав пляшку вина і, схоже, всерйоз вирішив зготувати пізню вечерю з усього, що знайшлось у холодильнику.

 

— Бо я звільнився.

 

— О-о. Коли? Рон не розповідав.

 

Гаррі думає, що і готує Снейп, немов ставить черговий дослід — зосереджено та вправно.

 

— Кілька днів тому. Можеш ощасливити своїх приятелів, Поттере.

 

— Ох, тебе все-таки довели? А я казав, що запускати в клас жабу то погана ідея.

 

Снейп розвертається так стрімко, наче привида побачив.

 

— То це була справа рук містера Рональда Візлі, чи не так? Та бісова жаба зʼїла цінні реагенти!

 

Гаррі закриває рота рукою аби хоч якось стримати сміх:

 

— Вона стала рожевою!

 

Снейп стискає губи і відвертається. Ніж ходить у його руках так, наче він подумки шинкує ту саму жабу. До Гаррі доноситься щось на кшталт «пустоголові ідіоти».

 

— До вашого відома, містере Поттер, мені запропонували місце у доволі престижній лабораторії. Тож своїх жаб тепер вигулюйте деінде.

 

— Ой, та годі тобі, — Гаррі обіймає Снейпа зі спини.

 

Ніж завмирає над шматком апельсину.

 

— Поттере, — хрипко… На видиху.

 

Гаррі прилаштовує підборіддя Снейпу на плече, поряд з чорним коміром сорочки.

 

— Ніколи б не подумав, що комусь так личитиме прізвисько. Ти немов чаклуєш над цим глінтвейном, Северусе. Вічність би дивився.

 

— Не боїшся, що чорний алхімік планує тебе отруїти своїм варивом?

 

— Нє-а, — Гаррі спритно краде з дощечки шматочок вже порізаного яблука і вдоволено ним хрумкотить.

 

— Як швидко репутація може піти псу під хвіст, — бурмоче Снейп і ледь помітно посміхається.

 

Диван у вітальні так і лишається нерозкладеним.