Руйнівне спасіння

2 дівчини стоять біля метро,

Ніби когось чекаючи

Тримають цигарки в зубах й по черзі підпалюють кінці маленьких руйнівниць,

Виглядають досить престижно,

Брючні костюми й дорогі туфлі,

На вигляд хорошої якості.

Але придивившись, помічаєш, цей стомлений погляд,

Який так і просить лишню годину в добі,

І ось вони втягують густий, терпкий дим

Щось перемінюється в їхньому погляді,

Для них, цигарки – це вже спасіння,

Та сама лишня година доби.

Раптом, ловлю себе на думці,

Що вже не цураюсь цього аромату

Вдихаю повні легені й відпускаю напруженість,

Можливо, ці маленькі вбивці також стануть для мене спасінням.