Розчарування

Він йшов до книгарні.Йому все ніяк не давала спокою, думка що Азирафаель міг зустрічатися з кимось, таємно від нього.

— Азирафаїл!!! — Розпахнувши двері.Він помітив що ангела не було у книгарні. — Азирафаїл!

— Кроулі? — Відгукнувся здивований голос.
Кроулі швидко підійнявся по сходам до Янгола.

— Ти сам? — Підійшовши настільки близько що їхні носи ледь не зіштовхувались.

— Що, в якому сенсі? — Не розуміючи нічого, міг лише запитати букініст.

— Я запитую ти зараз сам? — Більш розгнівано, майже з криком відповідає демон.

Азирафаїл весь зімявся, склав руки в замок та нервово ними вигнав, щось було не так, це можна помітити й неозброєним оком.Він простояв декілька хвилин мовчки, ніби вирішуючи яку саме тактику переговорів йому обрати.

— Що це за питання?Спочатку ти зникаєш.Ні новини, ні якогось жалюгідного дзвінка.А зараз ти вриваєшся та ставиш дивні питання.Що з тобою таке? — На його запитання Кроулі отримав, нотку агресії та незадоволення.

Він вже зібрався відповісти.Про все те що відчував, як думки про янгола не покидали його весь цей час.

Про те як йому не вистачало їхніх зустрічей та балачок. Хоча б його усмішки.Демон не встиг промовити ні слова, в розмову вривається неочікуваний гість.

— Привіт, покидьку!— Зі спальні янгола виходить Гавриїл.

— Що ти тут забув? — Шокований таким неординарним гостем, чоловік весь зімявся.

— Отак відразу без формальностей. Як схоже на демона, — З насмішкою, архангел встав позаду ангела.

— Я його сюди покликав, — Вирвався в сварку букініст.

— Азирафаїле, що ти верзеш? —Кроулі корпусом повернувся до коханого, взявши його за передпліччя.

— У мене була до нього справа, — Здивований демон переглядається з Азирафаїла на Гавриїла, потім навпаки.Та розуміння ситуації все ніяк не приходило.Архангел лише лестиво йому посміхнувся наостанок.

— Ти хотів щось сказати? — Втомлено протерши лоба та обпершись на двері запитав ангел.

— Гаразд, знаєш ми поговоримо про це пізніше. Я згадав одне діло яке потрібно негайно виконати — Тактично він програв цей бій з самого початку. Демон агресивно грюкнув дверми.

— Кроулі зачекай … — Промовляє він у пустоту, Рудоволосий зник за секунду.

— Заспокойся Азирафаїле, він прохолоне, — Втішаючи ангела, Гавриїл поплескав його по плечу на кінець ніжно зжавши.

— Ти так думаєш? — Чоловік поглянув на нього засмученим поглядом в очах вже виднілися сльози.

— Так. — Гавриїл закриває двері, та  посміхається усмішкою переможця.

— Поки цей демон не завітав в мене не було й надії, та тепер. Азирафаїл був у розбито у стані, якщо я прикинуся рятівником, завоюю його довіру — Архангел навчився гарно грати на публіку за часи свого правління.

Кроулі розлючено сів у свою кралю.Поїхав з гучною музикою, по цій клятій дорозі.Він ледь не розбився декілька разів.

— Ні, це якась помилка. Мене не було всього кілька місяців, — Заспокійливий голос, говорив  у його голові.

— А янгол вже знайшов мені заміну, — Інший все голосніше та голосніше кричав.

— Ще й хто?Гавриїл?Янгол який виконує всі накази та правила, навіть не задумуючись про це.Я застукав їх разом.В спальні Азирафаїла.Тільки у сорочках’!Так зберися — Гнівно та одночас істерично монолог все незакінчувався, емоції вибухали в середині.

— Кроулі скільки б ти не заперечував це очевидно.Все скінченно.Тобі знайшли заміну — Приїхавши до квартири він пройшов до кухні у пошуках випивки.Та на столі побачив щось краще. Ідея миттєво загорілася в його очах

Він вже знав як  використає цю святу воду.Думка навіть не придавалась сумлінню.

Демон спокійно налив джин, змішав це все з тоніком та святою водою.Всі його емоції покоїлись у цій склянці.Гнів та розчарування, гірке почуття жалю до самого себе. Відчуття покинутості та зради.Що розїдало його тепер просто перетвориться у фізичний біль.

— Це допоможе мені!

— Всього ковток, і я забуду про нього…

Дорогі читачі.Чекаю на вашу реакцію у коментарях.