Розтоптана доля.
від kevell li– Що мені зробити, аби Його Величність полюбив мене?
Атанасія зі сльозами на очах дивилась на чоловіка перед нею. Але її батько, імператор Клод, споглядав на неї зверху вниз без жодних емоцій.
– Я повинна бути схожою на Дженет? Тоді ви полюбите мене? Чи будете ви відноситися до мене, як до Дженет, ніжно кличучи мене, з теплом у погляді, якщо я буду наполегливіше?
Її зведена сестра-красуня. Прекрасна Дженет купалася в славі, про яку Атанасія могла тільки мріяти, і цього наче було замало… вона вкрала у Атанасії навіть любов батька.
Наважившись назвати йому це ім’я, вона вже була душевно знесилена.
– Чи не проженете більше? Приймете мене в свої обійми?
– Я скоріше помру, ніж це станеться.
– … За що?
Однак, Клод не вагався. Він навіть не здивувся, дивлячись на те, як його донька, завжди бувши спокійною, зараз виглядає так жалібно.
– Я ж теж донька Його Величності. Я була з вами довше, ніж Дженет.
Атанасія зібрала всю свою волю в кулак, вимовивши своє головне бажання, яке являлося ще й останнім закликом. Але імператор, її батько, був безжалісним до самого кінця.
– Що за дурепа.
Руки, які трималися за ноги Клода, ослабли і впали на підлогу. Жорстокі слова, які переплутали всі думки дівчини. Так жорстоко, що, здавалося, її вуха ось-ось почнуть кровоточити.
– Я ніколи не вважав тебе за свою дочку.
Чисті, сині як океан, очі Атанасії, поглинув глибокий розпач.
– Кха!
Збожеволіти.
Раптово згадавшийся уривок новели шокував мене настільки, що цяцька*, яку я тримала, випала в мене з руки.
Чому це мені згадалася новела, яку я колись читала? Ця романтична новела, яку колись залишив відвідувач, випадково потрапила мені в руки.
Новела «Прекрасна принцеса» мала дуже незвичайну назву, і сюжет, який їй дуже підходив, був теж незвичайним та дещо дитячим.
Це тому, що ім’я вісімнадцятирічної принцеси, вбитої своїм батьком, таке ж саме, як і в мене? Агх. Я ходяче нещастя. Киш-киш-киш! Геть з моєї голови!
– Ай, та що це таке? Вона постійно кидає свої речі!
Почувши впавшу цяцьку, до цього жінка, що дрімала, сидячи на кріслі, прокинулась. Потім, піднявши її, кинула мені. Та що за маячня?!
Постійно? Та я вперше її кинула!
Це ж що я таке кидала, щоб заслужити таке відношення? І взагалі, діти часто щось кидають!
– Перестаньте шуміти і тихенько граєтеся собі!
Навіть так, ти не витреш цяцьку, яка впала на підлогу? Не знаю, чи це світ такий бридкий**, чи то люди в ньому просто не звертають на мене увагу, через те, що я не миленька принцеса. Думаю, я скоріше колишня принцеса… Хнюп, я не хочу в це вірити!
– Ваааа!
Я знову кинула на підлогу цяцьку.
І нехай я лише принцеса, яка вміє тільки позати, це все одно неправильно!
Після цього шкідлива покоївка*** кинулася мене заспокоювати. Хоча на її лиці досі було видно роздратування.
– Знову плачете? Я зайнята шиттям. Ось, я дам вам її.
– Ніа****.
Мені вона не подобається! Я вже двічі кинула її, тому вона тепер брудна, та й взагалі, це не моє! Нехай я зараз і в тілі дитини, але ментально я занадто доросла для таких ігор!
– Невже вона вже втомилася від неї?
Вона декілька разів хитнула головою, а далі підняла мене з підлоги і поклала в дитяче ліжечко. Скоріш за все, вона пішла до інших покоївок. Якщо збираєшся принести іншу цяцьку, можеш не повертатися.
– Увааа, хнх.
Я тихо лежала, дивлячись на стелю, потім, трохи опустивши погляд, побачила маленьку, ніжну ручку.
Хааа, няік не звикну, хоч скільки я б не дивилася на неї.
Впевнена, я заснула, прийнявши снодійне… Але коли прокинулась, то вже була такою. Що ж це значить? Реальне життя – не фентезі новела, але все ж я якось стала дитиною.
І що головне, покоївки наглядають за мною, принцесою цієї країни. Цей світ точно збожеволів.
– Принцеса!
Ай, ну ось завжди вона так! Як ти взагалі можеш з таким гуркітом відчиняти двері в дитячу, та ще й так голосно кричати?
– Головна покоївка сказала, що у нас немає грошей. Тож грайте з тим, що є.
Жінка силою впихнула мені ту цяцьку і повернулася до шиття.
– Я більше не буду вас заспокоювати, якщо ви знову почнете плакати. Я зайнята.
Її слова та тон, яким вона зі мною спілкувалася, завжди були безжалісними та різкими.
Я ДИТИНА! Ти дійсно думаєш, що я не розумію твоїх слів? Вааа, це так нечесно!
Можливо, я навіть не принцеса. Будучи сиротою в своєму минулому житті, я була щаслива переродитися принцесою, але… Чому принцесою, яку всі ненавидять!? Вааа!
* – взагалі, “погремушка” українською буде “брязкальце”. Але, мені здається, що цей варіант дещо краще; ** – знову ж таки, “дерьмо” це “лайно”, але так мені подобається більше; *** – людина, яка прислуговує господарям, прислуга; **** – дитяче “ні”.
Отже, я перекладач цієї новели. Вона є тільки російською, тому я подумала, що через останні події багато хто захоче читати її українською, але платформ для перекладу новел я не знайшла(( тому, буду перекладати тут😊 сподіваюся, ви будете не проти) не кидайте черевиками, всім гарного дня і мирного неба над головою❤️
Чому ви припинили перекладати?😭