Розслідування розпочато

Розкладання тіла починається через кілька хвилин після смерті. Незабаром після того, як серце перестає битися, клітини позбавляються кисню, а їх кислотність зростає. Зрештою, однак, всі інші тканини та органи починають руйнуватися. Пошкоджені клітини крові починають витікати з розбитих судин і осідають в капілярах і дрібних венах, знебарвлюючи шкіру. Температура тіла також починає падати.
Хто міг подумати, що такий хімічний процес гниття, що притаманний будь-якій людині, стане причиною кровавих та жорстоких вбивств. Ця звірюга, що забрала життя стількох невинних, має неабияку пристрасть катувати своїх жертв, приходити вночі та врешті-решт вбивати. Ніхто його не чує і не бачить, коли він навідується, але кожен чекає своєї страшної участі, бо хто знає… кого він обере наступним.

То була четверта ранку. Вночі зазвичай так тихо, що рідкісні віддалені звуки – голоси людей, собача лайка, скрип дверей – чутно, ніби вони зовсім поряд. На вулиці було мирно, однак серце вискакувало з грудей наче скажене. Її кидало у холодний піт, здавалося, здригається все тіло. Уявіть, як вам раптово становиться дуже страшно. Ритм вашого серця понад 100 ударів на хвилину, ви хапаєте ротом повітря, якого так бракує, вас трясе, пітнієте, вам так погано, що здається, що серце зараз зупиняється. Це напад різкого неконтрольованого страху, який буквально пронизує тебе зсередини. Сара намагалася заснути… коли раптом задзвонив телефон, що, звичайно, збентежило ще дужче.
— Дідько! Кого ще це?

Кімнату відразу осяяло світло від ліхтаря.

— Вокер, спиш?

— Ноа, щось сталося? — пролунав виснажливий голос.

— Вибач за турбування в таку пізню годину! Нас викликає начальник Коллінс до відділку.

Пройшло кілька секунд перед тим як збагнути, що він досі чекає якоїсь реакції. Невже щось серйозне?

— Добре, — врешті-решт відповіла.

Поклавши слухавку, невпевненими кроками вона рушила до ванної кімнати де на неї чекав теплий душ. Гаряча вода з сильним напором не тільки розслабить м’язи, але й заспокоїть нерви.
— Може хоч трохи відволіктися зможу?

Вмить тіло напружилося, а ноги почали підкошуватись. Сил вже не вистачає кожну ніч бачити його потворне лице перед очима. Вона втекла від нього проте він нікуди не дівся. Він завжди поруч: у черзі в магазині, на роботі, у компанії близьких та друзів, на святах і навіть зараз… завжди. Сара відчуває його дихання біля себе кожної хвилини.

Відтоді, як Сара Вокер була тут в останній раз, майже нічого не змінилося. Такі самі стіни і люди навколо. Це місце — обитель сильної та інтелектуальної статі, яку всі звикли такою вважати. Тут немає місця жінкам, бо вони занадто слабкі або занадто сентиментальні і не зможуть виконувати свої обов’язки відповідно. Така дурня, егеж? Як тоді, так і зараз приміщення наповнене чоловіками.
На роботі вона ніколи не була чутливою жінкою, яка здатна кохати й бути ніжною. Ніколи не дозволяла іншим бачити сльози або хоч щось, що може проявити її слабкість. Сара Вокер холодний і професійний коп, який ловить покидьків та згодом кидає за ґрати. Коп-жінка.

— Нарешті ви прибули! Вже не чекали, — озвався незадоволений тон начальника Коллінса.

Цей старий взагалі не змінився.

— Трохи затрималась, але сподіваюсь, що нічого не пропустила.

Увагу дівчини привернув Ноа, який схрестивши ноги, також дивися на неї.
Схоже, Ноа єдиний хто щиро радий мене побачити. Ну що ж…

— Наступного разу розпочнемо без вас, даруйте.

У чоловічій команді ти маєш вести себе гідно або програєш. Якщо ти жінка, то не надійся на милі бесіди і плітки, бо тебе знищать за це. Отож, навіть коли намагаєшся контролювати свої емоції, чоловіки будуть чекати моменту коли ти, нарешті, допустиш помилку, щоб принизити.

— Сьогодні вночі з дванадцятої по другу годину було скоєно вбивство. Знайшли понівечене тіло жінки Аманди Міллер. З детальною інформацією ви зможете ознайомитися у цих папках. Також керівництвом було вирішено долучити Вас, Сара Вокер, до цієї справи.

Він ненадовго замовк, однак продовжив…

Дівчина одразу сфокусувала увагу на Коллінса. Її серце ледь не зупинилось, а сама вона палала від люті, бо вже знала, що він зараз скаже.

— Чесно скажу, що не радий вашій кандидатурі у цій справі. У нашій команді є чимало професійних копів, тому…

— Якщо ж це керівництво так вирішило, то прошу надалі звертатися до мене належним чином. Так, я — жінка, але кваліфікований спеціаліст своєї справи, тому сподіваюсь на порозуміння — останні слова прозвучали занадто різко, що видало її гнів.

— Ви не готові брати цю справу, тому що Вам потрібна психологічна допомога.

— Що?!

— Після останнього вашого розслідування залишилися травми, чи не так?

— Мені не потрібна допомога лікарів по психопатам. Зі мною все гаразд.

— Впевнені?

— Так. Може досі колупатися в мені і почнете слідкувати за своїм особистим життям?

Усі присутні переглянулися.

Коллінс аж ніяк не очікував такої зухвалої та різкої відповіді, тому запнувся.

Сара відразу пожалкувала про свої слова, адже вже давно говорять про його проблеми в особистому зі дружиною. І хто тепер скаже, що у чоловічому лігві немає пліток.

— Начальнику, мені справді не хочеться псувати стосунки з вами та з колегами, тому давайте подбаємо над продуктивністю нашого діла.

— Кхм… так, звичайно. Хочу представити вам колег з якими ви будете працювати: Ноа Хьюз, Гаррі Томпсоном, Александр Харріс та Калеб Вайт.

Тільки зараз знайшовся час роздивитися всіх чоловіків у кімнаті. Вона знала тільки Хьюза, бо він був її напарником і вже доводилося працювати разом.

Гаррі Томпсон був мʼязистої статури та на зріст, начебто, високим. Не густе темне волосся, мав доглянуті чорні вуса. На лиці виднілися зморшки, особливо під очима і на лобі їх було удосталь. Він сидів вільно на стулі та пошепки розповідав щось Калебу, який виглядав молодшим. Александр сидів вже приступивши до роботи з документами.

Після зібрання Сара з Ноа вийшли останніми.

— Буде тобі важко.

— Не треба мені таке говорити. Я і так це знаю, ходімо.

Ноа мовчав деякий час, очевидно, підбираючи слова.

— Сара, ти можеш розраховувати на мою підтримку.

— Дякую, мабуть. 

Повисла ніякова пауза.

— Хутчіше за всіма, бо ще розкриють все без нас — сказав Ноа.

Її крок прискорився, залишивши Ноа позаду.

Опів на шосту ранку всі були вже на місці. Детективи стояли на вулиці під будівлею, де обірвалося життя в страшенних муках. Район не був модернізований, тому хулігани були звичайним явищем. Зібралось багато людей: сусіди, прохожі і репортери з камерами. Останні, мов хижаки, шукали кого б спіймати для свої допитів. Всім було цікаво, що сталося з цією нещасною жінкою, втім дати хоч якісь свідчення жоден не зміг. Це може казати лише про людську байдужість.

— Будемо підійматися до квартири? — запитав Калеб.

— Вже давно потрібно — відповів Александр — Ми втратили занадто багато часу.
Його погляд пройшов повз Сари та Ноа.
— Гаррі та судмедексперт вже в квартирі, — доповнив Хьюз — Гадаю, настав час долучитися до них, бо опитувати людей сенсу вже немає.

— Ви тоді йдіть без мене. Думаю, мій сніданок не стерпить побачене, —стурбовано відмовився Калеб.

Троє натягнули бахіли та латексні рукавички. Калеб вирішив залишитися назовні і по всій видимості знав від чого відмовився. Тільки-но вони зайшли у підʼїзд — відчули запах, який легко упізнати: пліснява пахне нібито підвалом або квітучою водою. Детективи піднялись на третій поверх. Прямувавши сходинками, Сара намагалася бути уважною до найменших деталей, аби не пропустити щось дійсно немаловажливе. Їх зустрів Гаррі на якому лиця не було.

— Ви маєте це побачити…