Розрада чи відчай?…

Чонгук, хлопчина 20- ти років ,що навчається на філологічному факультеті, хлопчик , що вирішує проблеми, зрозумів ,що поводить себе ,як японська учениця. Розуміння цього, ніби грім на голову, пройшло крізь його черепну коробку, коли він в суботу був на нічній зміні в цілодобовому магазинчику ,що біля його університету. Звісно ,він розумів ,що в цей маркет ,в якому є все:починаючи від побутової хімії,завершуючи ланч- зоною і мікрохвильовками в вільному доступі ,час-від-часу будуть заходити студенти. Так воно й було. Він звик. І навіть перестав соромитися своїх кругів під очима немов у панди і не ідеальної зачіски. В нічні зміни особливо. Ось як сьогодні. Тільки ,проблема була в тому ,що він точно не звик бачити в цьому магазині того чоловіка ,який на деякий час поселився в голові у Чонгука. Він старався не думати про нього ,чесно старався, і в нього навіть виходило. Вдень. Ввечері ж,або особливості вночі, Техьон ламав всі замки, на якій був посаджений Чонгуком , і тероризував його мозок навіть уві сні. Але вдень золотий хлопчина дуже вміло гнав його із своєї черепної коробки. Вже напам’ять вивчена стратегія весь час допомагала хлопчику. Але, що саме робити з реальним Техьоном, котрий стоїть перед прилавком живий ,дихаючий, такий красивий… Ось він повертає голову трохи вбік, його вольове підборіддя стало більш виражене з цього ракурсу ,волосся, що підв’язане червоною банданою, чорним водоспадом спадало на очі кольору смоли… Його плечами можна було б підпирати небозвід. Їх обіймаючи чиїсь руки. Стоп. Хтось його обіймає?… Однозначно, дівчина. Тендітна, гарненька. Він її цілує. Чомусь ,неприємно. а ось і закони із Царство Моногамії під’їхали. Це ж працює в обидві сторони. Типу, я весь тільки твій. Але й ти будь моїм. Тільки ось, Чон Чонгук, він не твій, а ти не його ,і схоже ,ніколи не станете, схоже ,він гетеро. Ех, хлопчисько, скільки роботи тарганами сказав зробити і заради чого? Ти ж навіть не був впевнений ,що він тих самих поглядів ,що й ти. Можливо ,він взагалі гомофоб, і все далі по списку? І чого ж ти боявся? Видихай. Ніхто твій фетіль не підпалить. Не згориш до воскових крапель ,лише як одне нагадування про себе. Але тобі не видихається. Чому ж? Ти вільний хлопче ,і таргани також ,живіт спокійно ,радійте життю! Точно, ці закони…
В будь-якому разі, Чонгук стоїть не рухаючись уже пару секунд ,забувши про закони цього світу, де по неправильному визначенню народився і змушений жити. Тож він відмирає.
– Добрий день ,чим можу допомогти?- стандартна процедура ,це ж його робота ,до того ж, він вміє тримати лице.
– Доброї вам ночі, так, цигарки з вишнею , пляшечку соджу і презервативи.
– Хвилинку…- чонгук пішов за цигарками, адже ті небули в вільному доступі. Зі спокійним виразом обличчя пробив товари, наостанок побажавши всього найкращого з натягнутою посмішкою.
– Дякую- погляд смоляних очей спустився на груди Чонгуку. Серце ,ніби та птиця в клітці ,затріпало крильцями- Чон Чонгук…- о, то він просто дивився на ім’я на бейджику. – знайоме ім’я , ти часом не друг Чон Хосока?
– Так, знаю такого. Ти Кім Техьон, правильно?
– Угу, це так. Це ж тобі минулого тижня в п’ятницю стало погано?
– Ахах…так- трохи ніяково потер потилицю Чон.
– Шкода, ти такий угар пропустив. Тепер будемо знайомі особисто. Ти цейво, не хворій. Гарної зміни!
– Доброї ночі!
Двері маркета зачинилися, він виявляється ,його навіть не згадав. І ще ,виявляється ,він гетеро, і здається його очікує палка ніч з особою не його, Чонгука , статі. Саме тому ,Гук~а ,видихай. Тобі нема чого боятися. І сумувати також. Але ти сумуєш, і боїшся, не знати чого,рахуй , своїх почуттів. Рахуй, своєї млногамної природи. Але ,хлопче,
ти свічка ,цього не змінити i не виправити. Твій фетіль цілий і не пошкоджений. І не буде ніколи ,напевно. Але це ж добре?… Всі страхи, ніби рукою зняло. Тільки ось, під ними біль черв’яками по шкірі розповзлась, душу моногамну поглинути зібралась. І все ж , ні. Тарганів очікує ще багацько роботи…