Розмова

Оріона відчула, що лежить у когось на колінах. Вона відкрила очі і помітила, що її «подушкою» були коліна дівчини, Герміони Грейнджер. В купе побільшало людей: Фред і Джордж стояли біля дверей, Герміона сиділа зліва дівчини, на сусідніх місцях сиділи троє. Першим був Гаррі Поттер, який чухав своє чоло, а другий начебто Роном, братом близнюків. Третім був незнайомий чоловік, який щиро посміхнувся їй.

– Що сталося? – спитала дівчина.

– Ти втратила свідомість. – відповіла Герміона і посміхнулась.

– Тримай, це допоможе, – незнайомий чоловік дав їй шматок шоколаду й Оріона кивнула в знак подяки. Вона поглянула у вікно і побачила, що надворі вже стало доволі темно, а потяг вже їде.

– А чому я втратила свідомість? Я пам’ятаю, що бачила якусь істоту і все.

– Це був дементор. Видно, він шукав Сіріуса Блека і почув у тобі його енергетику, ви ж родичі. – він знову посміхнувся. – я, до речі, Ремус Люпін.

– Я впевнена, що ви вже знаєте моє ім’я. – вона посміхнулась у відповідь. – То цей дементор хотів забрати в мене мої хороші спогади та емоції?

Ремус кивнув

– Так, я дуже радий що ти досвідчена в цій сфері. Дементор спочатку напав на Гаррі. – він кинув у сторону хлопця, що ще час-від-часу тер свою голову. – Він теж знепритомнів і впав. Я відігнав його закляттям і думав, що він пішов. Аж ось недалеко почув чийсь крик. – він поглянув на Джорджа. Той заховав голову в плечі. – Побіг і побачив, що воно тягнеться до тебе, цього разу я його прогнав до кінця, а ось ці троє прибігли за мною.

– Дякую вам, що врятували.

– Не одному мені дякуй. Цей хлопчина був готовий вже з кулаками лізти на дементора. – він поглянув у бік Фреда. – але його брат вчасно повернувся і притримав.

– Он як… – Оріона поглянула на нього допитливим поглядом.

– Ну що ж, не будемо заважати, якщо з тобою все гаразд. Побачимося потім.

– Бувайте. – Герміона, Рон і Гаррі одночасно піднялися і попленталися за Ремусом.

Коли двері за ними зачинилися, дівчина не витримала і посміхнулась.

– Чому посміхаєшся? – хлопці зиркнули на Оріону.

– Ти хоч усвідомлюєш, як необачно було лізти на дементора з кулаками? – Фред надувся, а Джордж від такого видовища пирхнув.

– Хоч би подякувала своєму рятівникові. Вже другий раз рятую, між іншим.

– Дякую пане, що вдруге врятували мене. – дівчина

Всю останню дорогу вони розмовляли і веселилися. Оріоні здалося, що вона знайома з цими хлопцями все життя, наче проводить кожен день в їх компанії.

Хача частково це так і було, просто ніхто з них і не задумувався почати розмову, а одна поїздка в потязі, можливо, відкрила їм нову крепку дружбу. Або щось більше…