Розділ I

— Я вже не маю сил. Досить бути аж настільки корумпованим та принципіальним! Чому ти поставив тому дуету найкращі бали? Вони були найгіршими з усіх!

— Вони нагадували мені власне минуле.

— Колись Вас звільнять, і я буду чекати цієї події.

***

Два кроки вперед, один вправо по діагоналі.

Збився з ритму.

Три кроки назад, правий поворот.

Наступили на ногу.

Два кроки по діагоналі з лівої ноги.

Заплутався.

— Владімір, я вже не можу. В нас нічого не вийде, змирися з цим! — молодий парубок яро протестував, і явно не хотів продовжувати тренування.

— Я зможу! Я переможу, я завжди перемагав! Алєксандре, чи ти маєш сумніви?

Алєксанд нервово закрокував по пустому залу, з відчиненими вікнами. Була пізня весна, прекрасний час аби гуляти на дворі. Але не сьогодні.

Його партнер, Вова Пітун, був поганим танцюристом. І “погано” навіть не те слово! Алєксандр часом жалкував, що через своє співчуття до цього чоловіка, він страждав сам. Танцюючи соло той міг би досягнути непоганих висот, але нажаль познайомився з Пітуном.

Скоро почнуться міжнародні змагання, вже через місяць, але цей клятий дует не досяг майже нічого. Пітун був впертим, як баран, але ця упертість нічого не грала. Він не створений для танцю, але твердо відмовився це визнавати. Що ж, це його проблеми.

— Вов, я втомився. В тебе нічого не виходить. Та в мене в кінці кінців нічого не виходить! Ми станцюємо, я це зроблю заради того, щоб ти зрозумів, наскільки ти був неправим.

— Блять, Алєксандре! Ще одне криве слово і тобі не поздоровиться.

— Зрозумів. Вибач.

Тіло Алєксандра було вкрите синцями, котрі той заробив, не слухаючи свого партнера. Алєксандр не знав, чому він продовжує бути з цим чоловіком, ой не знав…

Пітуна ображали. Ображали доволі часто, зазвичай його однолітки, котрі, як і всі інші, бачили що в того немає таланту. Його бажання довести іншим, що це не так, переросло в одержимість цією ідеєю. Прекрасна можливість показати свій талант — це міжнародні змагання. Пітун не хотів бачити свій неминучий програш.

І Алєксандру, і Владіміру, хочеться часом забути всі свої турботи.

Час минав, і ось настав той день, котрого так чекав Пітун, і котрого так боявся Алєксандр.

— Вов, ти готовий осоромитись? Ще є шанс відмовитись. — ледь не благав його Лукашенко. Він аж ніяк не хотів згубити свою майбутню кар’єру.

— Слідкуй за словами! І, Алєксандре, тільки спробуй мене якось підставити, бо інакше…— Владімір підійшов до, вже тремтячого, хлопця. — тобі буде погано, запам’ятай мої слова.

Сашєнька тяжко зітхнув, і поплентався, як на шибеницю. Він, разом з Пітуном, прогнав усю стандартну програму: вальс, віденський вальс, фокстрот, квістеп та ненависне танго. Танго той особливо не любив, адже саме цей танець в його партнера виходив найгірше. Тим не менш, Лукашенко сподівався на, хоча б, вийти в півфінал.

На відміну від Алєксандра, Пітун мав великі амбіції і мінімальні шанси. Він відкупив вже деяких суддів, і сподівався на свою вдачу. Пітун ледь не вмер під час фінального тренування, воно і справді було надто виснажливим.

Перед змаганнями, окрім тренувань, Алєксандр і Владімір пройшлися по магазинам. Вони купили нові туфлі та штани для кожного, адже ці змагання все таки були міжнародними, тому потрібно з’явитись в найкращій формі. Алєксандр взяв найперше, що підійшло, а от з його партнером все було набагато складніше…То штани не ті, то туфлі не такого кольори, то ще щось! Вони облазили майже всі магазини міста, щоб задовольнити забаганки Пітуна.

І ось, нарешті:

— Номери 256, 216, 188 та 301, прошу на сцену! – ці слова пролунали як вирок, хоча теоретично, це так й було.

— Алєксандре, наш номер, ми 188! — Владімірове збудження можна було різати ножем.

— Так, звісно…

І вже на вальсі ці бездарі повністю провалилися. Не було емоцій, руки майже не тримав ніхто, над їхньою примітивною комбінацією можна було тільки сісти й плакати. Судді між собою тільки охали та ахали від іспанського сорому, котрий вони відчували. Їм не доводилось ще бачити аж НАСТІЛЬКИ бездарного дуету. Звісно, що вони не отримали й жодного балу, та не пройшли навіть на пів фінал.

Владімір рвав та метав, він побив Алєксандра його власними ж туфлями та вчиним розбірку із суддями. Після такого, здавалось би, його кар’єра танцюриста повинна була закінчитись. Він пішов геть до свого вітчима, перед цим зачинивши непритомного Лукашенко в туалеті.

Так і закінчилась кар’єра цих обох. Гадаю, потрібно подякувати Богові за це.

***

— Я не думаю, що мене звільнять. А от нарахунок Вас…

— Мене залякати не вийде. Мене єдине питання кожної ночі з розуму зводить, як Вас допустили до суддівства?

— Гроші. Все вирішують гроші.

Пітун встав зі столу та крокував до виходу. Він на секунду застиг, ніби щось обдумуючи, та вийшов за двері. Владімір як був, так і залишився мерзенною людиною, яких тільки світ бачив. Яка доля спіткала його колишнього партнера, ми, нажаль, поки не дізнаємось.

Пітун йшов по вулиці та ліниво гортав стрічку в інстаграмі. І тут його увагу привернув акаунт молодого бальника — Володимира Зеленського…