розділ I
від булка з макомліхтарі освітлювали темні вулиці Нью-Йорку. йшов легкий літній дощик. не дивлячись на те що на вулиці доволі тепло Клер була вдягнута в спортивну кофту, що була завелика для дівчини, чорні джинси та кросівки. на плечах висів рюкзак із необхідними речами. вона все ж таки пішла з дому. в цей раз надовго. можливо навіть і назавжди. з собою дівчина взяла лише змінний одяг, нижню білизну, деякі особисті речі і гроші, які вона колись відкладала на нову одежу. писати прощального листа Форбс молодша не стала. на її думку це аж занадто драматично. хоча сама дівчина і не заперечувала, що все її життя точно так же драматичне, як і ідея з написанням листа. чоловіки матері, що з’являлися як мінімум раз на місяць в їхній невеличкій двокімнатній квартирці Клер були огидними і набридли їй. теж саме вона відчувала і до матері. особисте життя тридцяти трьох річної Саманти Свон ніяк не складалося. раніше жінка старалася побудувати собі кар’єру в акторському світі, але окрім ролей в масовці їй нічого не діставалося. якось ще сімнадцятирічній матері Клер дісталась можливість відграти зовсім неважливу десятихвилинну роль в якомусь серіалі про лікарів. Саманта тоді зраділа, бо вважала, що це початок її зіркового життя. її хлопець-Майкл Форбс того ж вечора запросив Свон відсвядкувати її досягнення. через чотири дні Саманта дізналась, що вагітна. дізнавшись про цю новину Майкл зрадів, і невдовзі зробив пропозицію матері Клер. та погодилась і через місяць пара одружилась. здавалось Саманта і Майкл були щасливі. обоє знайшли одне одного і вже чекають на малюка. тільки не довго це сімейне життя продовжувалось. батько почав затримуватися до пізна на роботі, а мати в свою ж чергу почала пити. Саманта часто стала зникати на вечірках, а з тоді ще маленькою Клер Форбс сидів батько. батьки дівчини все частіше і частіше сварилися. коли Клер було два роки Майкл подав на розлучення, зібрав речі та поїхав залишивши прощального листа де він написав що це було помилкою зв’язувати свою долю з Самантиною. що він шкодує про те що майже три роки тому взяв Саманту в дружини, що погодився бути і в горі, і в радості з нею, допоки смерть не розлучить їх. так у Клер і не стало батька. і єдине що дівчині від нього дісталося, так це призвіще і той самий лист, який вона знайшла рік тому під час прибирання в коробці зі старими речами. вона до сих пір його зберігає. також в тій же коробці вона знайла фотографію. на ній Саманта обіймає Джека. Джек-це другий чоловік Свон. коли дівчині було тринадцять років вона дізналася новину про те, що вони переїжджають на Мангеттен, тому що якийсь крутий бізнесмен на ім’я Джек освідчився матері і вона сказала “так”. Клер не дуже зраділа, але вибору у неї не було. невдовзі після цього вони побралися і дівчина з мамою все ж таки переїхали до новго Самантиного чоловіка. спочатку все було добре, але згодом новий “тато” Клер почав настоювати, щоб та взяла його призвіще. Форбс відмовлялась навідріз. вона не хотіла мати нічого спільного з містером Донованом. їй вистачає і спільного місця проживання. та Джека це не влаштовувало він постійно злився на Клер, принижував її та іноді навіть осмілювався підняти руку на дівчину. він знав, що вона не розкаже Саманті. він знав, що йому нічого не буде.
“у тебе тепер нова сім’я. ти тільки глянь, Саманта щаслива. вона заслуговує на це. і вона не заслуговує на те, щоб якесь дівчисько псувало її настрій своїми дурними, необдуманими вчинками”-лагідно казав він, так наче дві хвилини тому не кричав на дівчину. наче не давав їй настільки сильного ляпаса, що вона не впала через це. він тоді присів навпроти неї навпочіпки, провів долонею по її щоці, прибираючи сльозу, та так само лагідно продовжив.-“Клер, будь розумнішою. не роби собі гірше. не роби гірше матері. в нашій сім’ї не має бути ніяких нагадувань про ваше темне минуле”. спочатку Саманта старалась виправдати доньку, але згодом все ж таки перейшла на сторону чоловіка.
“ти що не бачиш як ти псуєш мій шлюб із Джеком? не смій руйнувати моє життя! візьми ти вже те кляте призвіще і все. не розумію чому воно тобі таке важливе. на відмінну від тебе я твого батька знала. він козел і зрадник! він не заслуговує на те, щоб ти носила його призвіще. Джек правий, в нашій сім’ї, в нашому житті не має бути нагадувань про наше минуле.”,-якось сказала Саманта. це ранило Клер найбільше всього. невже це і її минуле теж? невже вона має якесь відношення до помилок своєї матері? Форбс вважала, що це чергова зрада матері. на щастя для Клер довго шлюб не протримався. через півтора роки Джек і Саманта розлучились, і дівчина нарешті змогла повернутися в маленьку двокімнатну квартирку в Квінсі. повернутися додому. та от одразу після повернення мати Клер в цей раз знову зникла. в цей раз надовго. на рік. спочатку дівчина старалася хоч якось зв’язатися з матір’ю, дізнатися як вона та все це не мало сенсу. одного вечора Клер надійшло повідомлення з незнайомого номеру. воно було від Саманти.
“я не в місті. навіть не думай мене шукати, не старайся ще раз зв’язатися зі мною. через тебе моє життя зруйнувалося. Джек до сих пір не хоче зі мною розмовляти. коли повернусь я не знаю, але точно знаю що не скоро. відпочивай від мене поки можеш. бувай”-єдина звістка за весь рік. в той момент Клер вперше і задумалась, а що було б якби тоді батько не пішов? чи було б все також само як і зараз? чи писала б мати такі повідомлення? не дивлячись ні на що Форбс хотіла побачити батька. познайомитись з ним. та сказати, що його вона ні в чому не звинувачує. якось, коли Клер було приблизно сім років, вона почула як мати свариться з кимсь по телефону.
“навіть не думай сюди приїзжати! Клер добре живеться і без батька. та й що ти їй скажеш? “Клер, привіт я твій тато. вибач, що зник майже на вісім років, але у мене була поважна причина.”? срати я хотіла, що тобі шкода, що все так склалось. не лізь в її життя!”-кричала тоді Саманта в слухавку. Форбс зрозуміла, що це був тато.
“не дивно, що тато від тебе пішов. я теж від такої як ти пішла б. і клянусь колись я піду!”,-не раз казала Клер, коли сварилась з Самантою. от і здійснила вона свою обіцянку. щоправда тепер дівчина й гадки не має куди їй іти.
0 Коментарів