Розділ 9

Друзі, у зв’язку з останніми подіями, я не знала, чи варто далі публікувати розділи. Я довго розмірковувала і все ще трохи вагаюсь. Але робота була написана ще кілька тижнів тому, до всіх подій, тому я все ж опублікую її повністю. Читати далі чи ні – вирішувати тільки вам, але, якщо вирішили читати, то прошу, будь ласка, не порівнювати роботу з реальністю і сприймати її все ж як вигадану історію, якою вона і є. Дякую за розуміння!

Дні минали повільно, кожен новий день привносив у життя Спартака і Жені нові знання і досвід. Старший продовжував читати лекції своїм студентам, ділячись із ними своїми знаннями і досвідом. Студенти уважно слухали, робили нотатки, ставили запитання. Янович відповідав на них терпляче і намагався пояснити всім, що знав сам, щоб у них не було якихось сумнівів.

Спартак, передусім, працював із клієнтами у своєму офісі, допомагаючи їм розібратися у своїх емоційних і психологічних проблемах. Завдяки його тонкому слуху та вмінню поставити правильні запитання, він допомагав клієнтам відкритися і почати вирішувати свої проблеми. Він умів слухати людей і розуміти їхні потреби, а його поради були цінними та ефективними. Крім того, Спартак працював у відділенні поліції, допомагаючи розкривати справи і виявляти злочинців. Він працював з офіцерами, даючи їм поради та рекомендації щодо психології та мотивації злочинців. Його знання були неоціненні, і він був шанованим і затребуваним фахівцем у своїй галузі.

Але Женька почав відчувати тугу і смуток, які не покидали його. Йому було важко тримати себе в руках, бо він дедалі більше й більше починав сумувати за своїм коханим Спартаком. Той став затримуватися на роботі все частіше, чим залишав своє сонечко без належної уваги і турботи. Він страждав від того, що дедалі більше часу проводив на самоті, не отримуючи підтримки і розради від свого коханого.

Часто Спартак навіть залишався ночувати у відділку поліції, займаючись складними справами і затриманням злочинців. Женя розумів, що робота Спартака була дуже важливою і відповідальною, але йому все одно було важко справлятися з цією ситуацією. Він розумів, що Спартак працює з небезпечними людьми, і це могло призвести до проблем. Женька намагався підтримувати зв’язок зі Спартаком, дзвонив йому і надсилав повідомлення, але все це не заміняло реальної близькості і спілкування.

Він мріяв про те, щоб повернутися в обійми свого коханого і проводити з ним більше часу, але відчував себе безпорадним і самотнім. Усе, що йому залишалося робити – відволікатися на роботу і продовжувати підтримувати Спартака.

***

– Бодь, я відчуваю себе самотнім і нещасним, – плаксиво промовляв Женя найкращому другу. 

Він перебував у квартирі свого давнього друга Богдана, де насилу стримував свої емоції. Бодя – найкращий друг Женьки з часів школи, і тепер вони разом викладають в універі.

Відкинувшись на дивані у вітальні, Женя розповідав другові про свої безсонні ночі, проведені на самоті, і про те, як важко йому без підтримки й ласки коханої людини.

– Спартачок дуже багато працює і не знаходить часу для мене.

Женька нагадував покинуте кошеня, якого господар приголубив, а потім викинув на вулицю. Бодя уважно слухав друга, співчуваючи його стражданням і тривозі та періодично попиваючи пиво. Женька відмовився від алкоголю, пам’ятаючи свою обіцянку коханому зав’язувати з цим. 

– Ти ж розумієш, що він усе одно тебе кохає? – запитав Бодя обережно, дивлячись на Женю. – Ти для нього цілий світ. Я впевнений, що це все тимчасово. – Бодя намагався підтримувати друга як міг.

Женя щось нерозбірливо промичав у відповідь. Він згадував моменти, коли вони були разом, і сумував ще більше. Бодя спостерігав за стражданнями друга і про щось розмірковував. 

– Жень, – несподівано бадьоро покликав кучерявого Бодя. – У мене є ідея. 

Женька подивився на друга як зневірений студент, якого незабаром мають намір відрахувати. Богдан закотив очі, згадуючи такий самий вираз у його студентів, коли він їм не ставив заліки одразу.

– Не розкисай. Коротше, чому б тобі просто не спробувати проводити з ним більше часу на роботі? – Женя подивився на друга з розгубленістю. – Ну, дивись, – Бодя сів зручніше, з ентузіазмом починаючи пояснювати Женьці свою ідею. – Можна спробувати підлаштувати все так, ніби ти приймаєш участь у якійсь справі, розумієш? 

Женька мотнув головою заперечливо, не розуміючи, що пропонує друг. Що за маячня?

– Блін, Жень, – крикнув Бодя. – Що ж ти такий тугодум?! Дивись, мій батько добре знайомий із шефом головного управління поліції. Розумієш? Ми можемо спробувати домовитися, щоб тебе взяли у відділення нібито для допомоги в розслідуванні якоїсь незначної справи. Ну? Розумієш? Так ти зможеш частіше бачитися зі Спартаком, – із широкою посмішкою закінчив пояснювати Богдан.

Женя різко схопився з дивана, підбігаючи до друга. Він був у захваті від цієї ідеї, хоч і розумів, що це ризиковано. З іншого, боку, це має бути весело, і він зможе більше проводити часу зі своїм Спартачком. Ризик тьмяніє перед такими перспективами. Воно того варте. 

– Бодя, ти геній! – світився від радості Женька, ніби не він щойно вдавав із себе вмираючого лебедя. Бодя весь приосанився, приймаючи похвалу.

Отже, останок вечора чоловіки провели за обговоренням деталей здійснення плану. Богдан пообіцяв поговорити зі своїм батьком і пояснити ситуацію. Молоді люди довго мізкували над тим, чим викладач історії в універі може допомогти у справах поліції. Звісно, можна видати Женьку як свідка якогось вигаданого злочину, але з часом усе може розкритися не на користь кучерявого. 

Домовившись подумати про це пізніше, чоловіки обмінялися міцним рукостисканням і з задоволеними усмішками розійшлися. Час пізній, треба спати. Завтра зі свіжою головою вони вигадають причину для Женьки. А поки що кучерявий намагався вмоститися на дивані у вітальні друга, сумуючи за міцними теплими обіймами свого коханого й уявляючи його поруч.