Розділ 8

Червононокіготь ішов із зібрання збентеженим від усього що почув. Синьозірка оголосила що Вітряний Клан вірогідно був вигнаний із своїх угіддь Тіньовим Кланом. Його старий наставник Темносмуг мало не вступив у бійку з Жовтоіклою, щоб насилу розпитати її про плани її колишнього Клану.

    Синьозірка також оголосила Вогнелапа своїм учнем, хоч тепер його покаранням було доглядати за Жовтоіклою. І новак відразу приступив до справи, побрівши до грубої старої кицьки і почавши з нею бесіду щоби заспокоїти її.

    Червонокіготь же побрів у бік кубла Плямолистки. По дорозі, він захопив із купи свіжини того самого дрозда якого він хотів з‘їсти раніше. Він зміг дотягнути його до каменюки в якій жила Плямолистка, і застав її всередині. Вона подивилася на нього нещасливим поглядом, який трохи зм‘якшився коли вона побачила дрозда у нього в зубах. Поклавши дрозда на землю, Червонокіготь постарався запропонувати їй повечеряти разом:

    — Дорога Плямолистко, ти не хочеш, ну, повечеряти…

    Та натомість Плямолистка пробігла повз нього, неначе вона тільки і очікувала на можливість уникнути розмови з вояком. Червонокіготь повернувся, і побачив що надворі стояв Вогнелап. Він також помітив якою відразу радісною стала медикішка при зустрічі з рудим котом. Той переказав їй які йому потрібні трави для Жовтоіклої, і Плямолистка лагідно відповіла що зараз приготує їх. Вона розвернулась і промайнула повз Червонокігтя, який все ще стояв на вході до кубла. Червонокіготь поглянув на Вогнелапа, і задумався про те наскільки ласкаво він і Плямолистка тільки що говорили один-з-одним. Його це нашорошило. Він відчув як заздрість і ревнощі наростають у нього всередині.

    Згодом, Плямолистка вийшла із листяним пакуночком в якому були замотані трави і кинула їх під ноги Вогнелапу. Той узяв його в зуби, подякував Плямолистці, і покрокував назад до Жовтоіклої. Червонокіготь замітив як лагідно вона дивилася вслід рудому новаку. Він хотів знову спробувати запросити її на вечерю, та відчув як у нього начисто зникло бажання навіть поговорити з нею. Плямолистка же сама вирішила відповісти на його запитання:

    — Вибачай, Червонокігтю, але боюся що в мене не вийде зараз повечеряти, я ще маю трохи справ. Дрозда можеш залишити, я пізніше поїм.

    Червонокіготь нічого не сказав, тільки з пустим виразом обличчя і помалим кроком подався від кубла Плямолистки назад до своєї підстилки у вояцькому кублі, готуючись до сну. Хоча, він знав що після такого вечора, він навряд чи зможе заснути. Аж до тепер, він не боявся конкуренції за Плямолистку, і так ніхто крім нього не виказував своїх почуттів до неї, та тепер він зрозумів,  що якись там кицюня, який тільки приєднався до Клану, може залишити Червонокігтя без киці його мрій.