Розділ 7

Коли я прокинулась в мене дико боліла голова і пересохло в горлі. Я закашлялась і припіднялась в ліжку. За секунду я побачила перед собою стакан з холодною водою. З вдячністю прийнявши стакан, я за три великі ковтки осушила його.

-Хаххх, дякую- я полегшено видихнула і дала пустий стакан Айрін. Вона стояла біля ліжка і співчутливо дивилася на мене.

-Ти як? Дуже голова болить?-  я не відповіла, а просто схопилась за голову і засичала від болю. Так це і є похмілля. Айрін пішла на кухню і повернулася з новою порцією води і таблеткою. Я швидко проковтнула таблетку і запила водою, віддавши стакан рубіноокій я лягла назад – на жаль, я не можу відмінити похмілля, тому тобі його доведеться пережити- тихенько сказала вона. Я не відповіла і навіть не кивала. Голова тріщала ніби нею цвяхи забивали- я ще вночі написала дівчатам, що з тобою все гаразд і ти вже спиш вдома. Що саме сталося не казала, просто сказала, що дещо сталося, і потім розповім- я повернула голову в її бік. Дівчата….вони напевно дуже хвилювались, якщо вони дізнаються, що зі мною сталося то будуть винити себе! А вони ж не винні, це я ідіотка сама п’яна пішла.

-Не треба їм говорити, що сталося – я легенько припіднялась ігноруючи головний біль який накотився з новою силою і благально подивилась на Айрін- вони винитимуть себе, що взяли мене з собою і відпустили саму. Але винна лише я!- вона сіла на край ліжка і поклала свою руку на мою. Від цієї дії я трохи почервоніла і забула, про що говорила

-Все буде добре. Я гадаю що краще їм розповісти, а не брехати

-Але….як ти поясниш те як так швидко опинилась там? – я заглянула в її очі – давай краще скажемо, що я вийшла з туалету і пішла додому, забувши їм сказати, а ти мене п’яну по дорозі зустріла- мені здавалось що я зараз заплачу. Це було не основною причиною мого страху говорити дівчатам, що сталося. Найбільше я боялась що вони винитимуть себе. Хоча і брехати їм я не хочу

-Все буде добре – знову заспокійливо повторила чорноволоса і потерла мою руку- ти ж знаєш, що я майстер придумування відмазок- вона змовницьки посміхнулась. Так і є, вона тоді дуже швидко придумала, що сказати, щоб пояснити чому вона не має телефону. Я теж легенько посміхнулась, але страх не минув – я вже придумала як пояснити, як я пробралась в клуб без квитка- я запитально нахилила голову- через вікно! Геніально правда ж?- я спантеличено подивилась на неї. Вікно? Хоча це був лише другий поверх…ну звучить ніби логічно. Вона помітила мою скептичність щодо цього – Це був лише другий поверх, і там було дерево під вікном, так що я спокійно могла залізти по ньому і в вікно – вона розвела руками – і плюс, вони не будуть над цим задумуватись бо хвилюватимуться за тебе. Звісно, це не відмінить того, що вони винитимуть себе, але, як на мене, краще так ніж брехати- я задумалась. Так,вона права, краще їм розказати правду. Я зроблю все, щоб вони зрозуміли що винна я, а не вони. Вони зробили все що могли, Емма збиралась зі мною піти, а я її відштовхнула

-Так…ти права. Треба їм розказати. Думаю вже завтра, коли зустрінемось, хоча можливо краще сьогодні..- мій погляд переключився на вікно. Я очікувала побачити сонячний світлий день, а на вулиці було темно – що? Котра зараз година?- я здивовано округлила очі і поглянула на Айрін. Та випустила легенький смішок і відповіла

-Десята вечора – я ще сильніше вирячила очі. Тільки не кажіть що…- ти проспала цілий день- я затримала подих, а потім різко видихнула згадавши

-Мама! Я ж щонеділі ходжу до них! Вона ж хвилюватиметься- я вже хотіла зіскочити з ліжка і взяти телефон, як Айрін зупинила мене схопивши за плечі і легенько притиснувши назад до ліжка

-Не хвилюйся, я ще зранку з твого телефону написала їй, що ти не зможеш прийти, бо маєш багато домашньої роботи. Вчора святкувала день народження подруги і тому нічого не зробила. Вона сказала, що все добре, і щоб ти не перевантажувала себе і добре харчувалась і спала – я з полегшенням видихнула.

-Дякую. Хоч це і брехня, але я не хочу батькам розказувати що сталося. В тата слабке серце, він би не витримав, а мама ще більше б посивіла, і злягла з високим тиском – я склала руки в замок і подивилась на них – я їх дуже люблю і довіряю їм,але про це не розкажу. Але думаю…якби все це жахіття б сталося я б їм звісно розповіла, вони б мені допомогли справитись з психологічною травмою – я легенько посміхнулась. Так, вони б мені допомогли. –  Тато б знайшов цих мужиків і закопав заживо хахах- я засміялась уявивши цю сцену. Айрін теж засміялась. Мою тривогу і страх як рукою зняло. Легке хвилювання ще залишилося, все ж таки дівчатам розказати потрібно. Я хотіла почати говорити про щось інше, як Айрін різко піднялась з насидженого місця

-Пізня година, треба спати, завтра рано вставати – я здивовано глянула на неї

-Але я не хочу спати. Я проспала майже добу! – я вже хотіла посперечатись, але їй було все одно. Вона вклала мене і наклала заклинання – це нечесно….- в напівсні сказала я. Вже засинаючи я почула смішок, і що вона щось сказала, що саме я не розчула. Мене огорнула заспокійлива темрява.

Прокинулась я від вже звичного шуму і запаху з кухні. Я акуратно піднялась з ліжка і пішла вмиватись, все ж таки півтора доби сну це занадто, я ледве ходжу бо мій організм занадто довго відпочивав. Вмившись я попрямувала на кухню притримуючись за стіну, ноги підкошувались, я сіла на крісло і поклала голову на стіл, зробила це занадто різко тому сильно стукнулась, Айрін здивовано обернулась на мене, я вхопилась руками за місце удару

-Божечки, ти як? Нормально? Може лід дати прикладеш?- вона підійшла до мене і поклала руку на моє плече стурбовано заглядаючи мені в очі. Я потерла місце удару і засміялась

-Не треба льоду, це був не сильний удар, я ж не з розгону влетіла у стіл- Айрін розслаблено посміхнулась і розвернулась назад до плити. Через декілька хвилин переді мною з’явилася тарілка з запашним сніданком. Це був якийсь яєчний рулет, виглядало знайомо але я не пам’ятаю назву

-Це рулет тамагоякі, японська страва – мовила Айрін – мене знов на японську кухню потягнуло, хочу приготувати ще рамен і моті. Можливо навіть цих вихідних зроблю моті, занесеш батькам – вона посміхнулась і вийшла з кухні, я зразу зрозуміла що вона пішла вибирати одяг. Занесу батькам…так, цього тижня треба обов’язково до них піти. Я почала їсти, було дуже смачно, Айрін справді майстер. Поки прожовувала, роздумувала як може пройти розмова з дівчатами, і коли її краще почати. Після пар? Чи може на пари взагалі не йти і прогулятися…Мої роздуми перервала Айрін яка безшумно вернулась на кухню

-Ти ще не доїла? – вона здивовано глянула в тарілку- давай швиденько! Нам вже виходити пора!- я здивовано округлила очі і глянула на годинник, що на мікрохвильовці, 9:52.

-Трясця! Чому ти мене раніше не розбудила?- я швидко ковтнула залишки страви і побігла в ванну чистити зуби, впоралась за декілька секунд, і побігла вдягатися. Айрін спостерігала за мною склавши руки на грудях і  спершись на стіну. Я старалась не зважати на неї і глянула на підготований одяг. Сьогодні вона підготувала для мене більш спортивний костюм, що мене трошки здивувало, зазвичай це були спідниці чи сукні. Це були чорні штани з поясом з застібкою кольору морської хвилі, чорна майка поверх якої вдягалася сітчаста кофтинка, і щось типу рукава з тої ж тканини що й штани, і з аксесуарів чорні довгі сережки з деталями схожими на хрестики. Я швидко почала переодягатися не зважаючи на те що Айрін на мене дивиться. Швидко зібравшись я в очікуванні глянула на неї, вона теж переодяглась, її вибір впав на класичний костюм, чорні брюки і яскраво червона сорочка, з чорною краваткою і довгий чорний піджак, а також масивні  червоні сережки. Як же вона шикарно виглядає в костюмах. Я трохи почервоніла і хотіла сказати їй комплімент як вона і слова вимовити мені не дала сказавши

-Це було швидко, але недостатньо – я здивовано вирячилась на неї. Стоп, мені здалось чи кінчики її вух почервоніли? Ні, точно ні, це відбивається від сорочки колір, от і виглядає так. Я відігнала всі ці думки і продовжила її слухати, поглядом ніби питаючи, що вона має на увазі – Як би швидко ми зараз не йшли, ми запізнимось на заняття- мій погляд перемкнувся на годинник що був над входом в кухню, 10:08. Дідько, точно не встигнемо. Айрін побачила мій переляк, і не дивно, я ніколи не спізнююсь і не прогулюю, в мене ідеальна відвідуваність. Айрін це не стосується, вона частенько йшла з пар і гуляла околицями, але не далеко, щоб в разі чого, швидко прийти – та не хвилюйся ти так, ти забула про мої здібності?- точно! Вона може нас перенести, я швидко пішла взутися.

Коли завязала шнурки і піднялась Айрін вже стояла переді мною. Вона протягнула мені руку, я акуратно поклала на неї свою, і за мить опинилась в обіймах Айрін. Моє серце шалено закалатало. Нас окутав дим і за секунду ми були біля університету. Я швидко відійшла від Айрін і оглянулась, ми були на задньому дворі, людей не було, тож нас ніхто не помітив, я полегшено видихнула, але серцебиття не стихало, я здається була дуже червона, тож приклала руки до щік які палали

-Тобі погано через перенесення?- занепокоєно спитала брюнетка. Я швидко замотала головою

-В.ввсе в порядку. Пішли швидше, дівчата вже зачекалися – я швидко попрямувала в бік парадного входу університету, навіть не дивлячись в її бік. Вона нічого не відповідаючи пішла за мною. Дівчата напевно чекають нас там, я хвилююсь, як почати цю розмову? Може краще все ж не розказувати? Мій рій думок перервали різкі обійми. Я налакано глянула хто це був. Це були дівчата, які побачили мене і зразу ж налетіли з обіймами

-Божечки як же ми хвилювались!- сказала Сильвія починаючи плакати – ти так раптово зникла… ми…ми..- вона почала захлинатись в сльозах і трохи відступивши затулила лице руками

-Коли ти не повернулась через 10 хвилин, ми одразу пішли тебе шукати, коли зайшли в вбиральню тебе там не було, ми дуже злякалися, оббігали весь клуб, де ми могли заходити, а тебе ніде не було. Ми зразу ж подзвонили Айрін – розказала події того вечора Емма. Вона виглядала спокійною, але я помітила як тряслись її руки

-Що сталося тоді? Куди ти зникла?- запитала Лейла. Мої очі забігали по їхніх обличчях, не знаючи що сказати, я повернула голову в бік Айрін. Вона видихнула і спокійно сказала

-Давайте десь присядемо, і поговоримо. На пари ми сьогодні точно не підемо – ми кивнули. Сильвія витерла сльози і теж кивнула. Ми попрямували в парк і сіли за столик який там був, людей майже не було. Я склала руки в замок поклавши їх на ноги знервовано переминаючи, опустила погляд. Айрін заспокійливо поклала свою руку поверх моїх. Я трішки заспокоїлась і підняла погляд на дівчат, ті вичікуючи на мене дивились і нічого не говорили, лише Сильвія пошморгувала носом. Айрін не починала говорити,тож я зрозуміла, що говорити маю я

-Я…- тихенько почала я- спочатку я б хотіла вибачитись. Я тоді грубо себе повела відкинувши так твою руку і відмовившись від твого супроводу – я поглянула на Емму, вона легенько захитала головою, ніби кажучи, що все гаразд – коли я вийшла з туалету…- я прикусила губу і трішки заспокоївшись, видихнула і продовжила говорити, рука Айрін далі лежала на моїх, заспокійливо погладжуючи їх – коли я вийшла, до мене підійшло троє чоловіків і затягнули мене в кімнату на другому поверсі. Вони хотіли зґвалтувати мене, і коли я думала що це кінець і мене зараз зґвалтують, з’явилася Айрін  і врятувала мене, тому все добре, вони мені нічого не зробили – я поглянула на дівчат. Вони застигли від шоку.

-Господи! Як це жахливо! – першою отямилась Лей – ти опинилась в такій ситуації через мене! Якби я не вирішила святкувати день народження в клубі, а зробила так як спочатку планувала, ти б не попала в таку жахливу ситуацію! Це через мене..- вона затулила лице руками і заплакала. Я швидко обійшла стіл і обняла її

-Це не твоя провина! В цій ситуації винна лише я! Я знала що мені не можна багато пити і тим більше в такому стані йти самій, але через якусь незрозумілу злість вирішила зробити все навпаки і от…- я відчула як по моєму лиці скотилась сльоза

-Але я могла піти з тобою не зважаючи на те, що ти не хотіла – тихо мовила Емма. Я вже хотіла їй відповісти як заговорила Айрін

-Тут немає ні чиєї провини. Ви всі були п’яні і погано мислили. Якщо когось винити, то тих трьох вилупків. Тут винні лише вони, бо в трьох накинулись на п’яне  дівча яке і тверезим не змогло б відбитись- вона обвела нас поглядом  і заспокійливо усміхнулась розвівши руками – вони отримали свою кару, ледь живі валяються в лікарні, а коли поправляться, сидітимуть в тюрмі доволі довго. Це не перший такий випадок- ми в і опустили очі. Не перший…значить до мене були ще дівчата…Бідолашні, їм ж ніхто тоді не допоміг і їх….Не хочу про це думати – Але давайте більше не будем про погане- вона сплеснула в долоні і встала з насидженого місця – в нас сьогодні позаплановий вихідний, тому давайте погуляємо собі гарненько, сходимо на піцу, або ще кудась, ми давно нікуди не ходили разом – яскрава посмішка з’явилася на її обличчі. Всю тривожність і жахливий настрій як рукою зняло. Ми всі засміялись. Так, вона права, не треба більше про погане думати, все позаду, зараз ми тут, живі і здорові. Не треба зациклюватись на поганому. Ми вирішили погуляти по місту, ходили за покупками, фотографувались в різних місцях, поїли піцу і навіть в акваріум сходили. Це був прекрасний день, хоч я і хвилювалась, все пройшло добре.