Розділ 7 Ох вже цей ранок /Гей-радар/

Непокірні сонячні промені відважно пробилися з-під щільно зашторених педантичним зіллєваром портьєр напередодні. Яскраві засранці впали на ліжко, перериваючи абсолютно прекрасний сон. Гаррі спробував мляво відмахнутися від промінців, що сліпили очі. Заняття марне, але свідомість спросоння не підказала варіантів краще. Рука не впіймавши нічого крім повітря, шльопнулася на ліжко. Гаррі погладив теплу ковдру. Ковдру? Запідозривши недобре Гаррі розплющив очі.
На нього у відповідь шоковано витріщався Снейп. Гаррі опустив погляд нижче і виявив, що безсовісно стискає колишнього професора за зад.
— Ее.., — невпевнено почав Гаррі. — Доброго ранку.
— Поттер, ти мене щойно ляснув? — аж надто спокійним голосом поцікавився Снейп.
— Я… Ее… Не спеціально, вибач, — Гаррі прожогом вискочив з ліжка і не знайшовши на собі одягу, спробував прикритися краєм покривала. Тим самим він повністю стягнув нещасну тканину зі Снейпа.
Зельєвар потягнувся долонею до шиї у спробі прикрити шрами, але схоже передумав на пів шляху. Натомість він теж підвівся і з неприродньо прямою спиною пройшов повз Гаррі.
— Ти тепер підеш, так? — грифіндорець подумки дав собі стусана за те, як жалюгідно звучало це питання.
— Прямо зараз я хотів би прийняти душ, але якщо ви наполягаєте…
—Так! Тобто, ні… А давай разом! — випалив герой Маг Британії і завмер вкотре злякавшись власного свавільного нахабства.
— Як хочете, — Снейп смикнув плечем. Не чекаючи відповіді, він зник за дверима ванної кімнати.
— Хочу! — чомусь у голос сказав Гаррі і поплентав слідом.
Ванна в номері була такою ж пафосною і величезною, як ліжко. Але Снейп вирішив за краще зайняти не її, а більш аскетичну душову кабіну у кутку. Чоловік стояв спершись на скляну стінку, підставивши обличчя під струмені води. Гаррі вирішив, що соромитися пізно і скориставшись туалетом приєднався до зіллєвара
— Любиш по-гарячіше? — вода спочатку здалася Гаррі мало ледь окропом, але через кілька хвилин він все-таки звик.
Снейп окинув його дивним, нечитаним поглядом:
— Схоже, що так.
— Гей, я про воду! — зашарівся Гаррі.
Снейп відвів погляд і відсторонився. Чим всерйоз зачепив гриффіндорця.
— Добре, я зрозумів. “Забудь, Поттер”, “Нічого не було, Поттер”…
— Ніяких поцілунків, поки ми обидва не почистимо зуби, Поттер, — це “Поттер” чоловік особливо виділив.
Герой Маг-британії був не з боязкого десятка. Він відважно відчинив душові двері, запускаючи всередину кабіни холодне повітря і прямісінько по крижаній плитковій підлозі вирушив на пошуки зубних щіток. Ті знайшлися у шафці над раковиною. Красиві, з логотипом готелю, запечатані в плівку. Поруч також знайшовся одноразовий флакон гелю та тюбик зубної пасти.
— Це все-таки гарний номер, — весело заявив Гаррі, ділячись трофеями. Його тіло поступово зігрівалося під струменями води, які лилися прямо зі стелі. Він боявся, що ранок буде паршивим і Снейп зникне ще до його пробудження. Але диво таки сталося! І так приємно було притискатися тілом до тіла під теплим, навіть надто, душем. Все було якось підозріло добре. Мабуть, теж так вирішивши Снейп вивернувся з обіймів і відвернувся обличчям до скляної стіни.
— Поттер, достатньо, інакше клянуся одним миттям справа не закінчиться.
— Ох, точно, миття! — Гаррі посміхнувся оцінюючи “вид”, що відкрився погляду. Він хлюпнув трохи гелю на руки і почав намилювати Снейпу плечі повільними, масажними рухами. — Не боляче, коли я зачіпаю шрами?
— Ні, продовжуй…
Гаррі спустився нижче, огладив спину й стиснув округлі сідниці.
— Точно продовжувати?
— Так… Гаррі.., — дихання зіллєвара підозріло збивалось.
— Он як.., — він пройшовся слизькими від мила пальцями між сідниць, викликавши у Снейпа тихий стогін.
Зробивши вигляд, що нічого не помітив Гаррі видавив ще гелю на пальці, огладив ребра, живіт і ніби ненароком торкнувся члена.
— Гаррі, ти не зобов’язаний.., — Снейп не договорив. Він зашипів, вчепившись зубами у кулак.
— Ще? — нахабно поцікавився грифіндорець.
— Так…

Снейп подався назад, притискаючись сідницями до Гарріного паху.
— Мерлін, Северусе! Я ж стримуюсь!
— Не треба .., — Снейп вигнувся спершись руками на скляну стінку і потерся сідницями об член гриффіндорця.
— Не треба стримуватись… Гаррі…
— Ти так мене хочеш, — Поттер попестив кільце м’язів великим пальцем і злегка натиснув.
— Дракл тебе дери, Поттер! Мені треба все вголос говорити? Хочу! Трахни мене вже нарешті!
Гаррі схилився до вуха зіллєвара.
— Так! Говори… У тебе чудовий голос. Я хочу чути, як ти стогнатимеш моє ім’я.
Снейп хрипко рикнув і знову подався назад.
— Ах … Чорт. Стій. Я дурень! Ятакий дурень, Северусе! У нас же немає нормальної змазки.
— Плювати, швидше!
— Не можна, у нас не вийде, тобі буде боляче.
— Потерплю. Не смій зупинятися на пів-шляху.
— Зараз, зараз, я дещо придумав. Гаррі розмазав ще трохи гелю по члену і ковзнув нижче, розмістившись у Снейпа між ніг. — Стисни стегнами.
— Чому ти просто не… О!
Гаррі подався назад, потім уперед. Снейп хрипко видихнув.
— Як тобі? — Гаррі хитнувся трохи назад, потім вперед.
— Дивно. Здається, ніби ти…
— Рухаюсь всередині? — прошепотів Гаррі просто Снейпу у вухо, збільшуючи темп. Той стиснув стегна сильніше.
— Так, — ледь чутно, на видиху.
— Уяви, що я трахаю тебе, — Гаррі поклав руку Снейпу на член і почав легенько пестити.
— Сильніше…
Гаррі слухняно прискорився, не залишаючи без уваги партнера. Снейп штовхався в його кулак і щосили намагався заглушити власні стогони.
— Ти ж просив мене не стримуватися, а сам.., — Гаррі перехопив вільною рукою зап’ястя Снейпа, в яке чоловік вчепився зубами, справедливо побоюючись, що голос йому зрадить. Та Гаррі відвів його руку.
— Поттер, не треба…
— Я хочу чути, як ти кінчатимеш, — Гаррі переплів їхні пальці. Другою рукою він продовжував чуттєво дрочити член зельєвара.
— Що, не дозволиш мені зберегти хоча б крихти честі? — Глухо поцікавився Снейп.
Це неочікуване питання змусило Гаррі сповільнитися.

— Ти про що? Хіба нам не добре зараз. Це не щось брудне, Северусе. Тобі ж подобається… Тобі подобається? — Гаррі завмер, намагаючись зрозуміти, чи все він робить правильно. Снейп протестуюче застогнав.
— Не смій зупинятися, Поттер!
— Але ж тобі…
— Мені подобається. Так… Гаррі…
Поттер відновив темп і з задоволенням відчув трем, що прокотився тілом партнера.
—Так! — Снейп закусив губу і кінчив виплескуючись на душову стінку.
М’язи ніг сильніше стиснулися від солодкої судоми навколо члена Поттера, даруючи тому приголомшливий оргазм.
Добре. Як же добре…
— Северусе, — тихенько покликав Гаррі, притиснувшись чолом до плеча зіллєвара. Обидва без сил привалилися до стінки душової, поки потоки води змивали з їхніх тіл сліди насолоди.
— Северусе, ти в порядку? — стривожено запитав Гаррі. Не дочекавшись відповіді, він обережно стиснув худе плече і розгорнув чоловіка обличчям до себе. — Ти як? Я зробив щось не те?
Усе тіло зельєвара ледь помітно тремтіло, на вилицях і шиї грав легкий рум’янець, а на прокушеній губі виступили дві маленькі крапельки крові. У темних очах – шал і подив. Такий живий і такий непритаманний Снейпу.
— Добре… Гаррі. Чому так добре? — питання вийшло якимось дивним, з ноткою звинувачення. Ніби Гаррі виявився генієм у, щонайменше, зіллєварінні і весь час приховував це. А тут гоп, та й видав себе!
Гаррі подумав, що міг би зараз потонути у погляді Снейпа. І він тонув. Він торкнувся губ зіллєвара своїми, злизав червоні краплі легко, майже невагомо, намагаючись не завдати болю. Та Снейпа це, здавалося, не хвилювало зовсім. Він відповів жадібно, поглиблюючи поцілунок.
Огидний настирливий стукіт перервав їх нахабним чином.
Першим схаменувся Снейп з жалем відриваючись від Гаррі:
— Будь тут, я перевірю, кого дракли принесли.
Чоловік зняв із гачка махровий халат із логотипом готелю та накинув його на вологе тіло.
— Обслуговування номерів, — почув Гаррі жіночий голос через кілька хвилин. Він нашвидкоруч домився і, накинувши на стегна рушник, поспішив до Снейпа, поки той не заавадив нещасну порушницю їхнього спокою.
Бракувало ще з самого рання відмазувати новоспеченого коханця від Азкабану…
— Доброго ранку, що тут відбувається? — Гаррі застав зіллєвара у ході активної суперечки з привітною пухкенькою жінкою. Вона чимось невловимо нагадувала Моллі Візлі і гриффіндорцю було її трохи шкода.

— Доброго дня, пане. Я лише хотіла нагадати, що через дві години виселення і запитати, чи не хочете ви замовити сніданок.
— Нагадали? От і забирайтесь геть! І навчіться не турбувати людей через дрібниці, — Снейп зміряв робітницю готелю пронизливим поглядом. Пальці його правої, захованої за спину руки міцно стискали чарівну паличку.
— Вибачте… Я…
— Це ви пробачте, — Гаррі посміхнувся однією з добре натренованих для преси усмішок. — Дякую, що відмінно виконуєте свою роботу.
— Поттер, я ж просив тебе не виходити! — в голосі Снейпа чувся докір, але голови він не повернув, продовжуючи буравити поглядом свою жертву.
— Я ж просив, називай мене Гаррі, — грифіндорець тим часом намагався вивудити з купи їхнього одягу свої червоні штани, періодично притримуючи рушник. Махрове «дещо», що колись було лебедем, так і норовило зісковзнути з стегон. У кишенях його штанів повинні були завалятися маглівські гроші і Гаррі мав намір їх знайти. Після екзекуції Снейпа нещасна покоївка однозначно заслуговувала хоча б на кілька баксів чайових.

— Стійте, Гаррі… Гаррі Поттер? — Жінка прикрила рота рукою. — Той самий? Це правда ви? Точно! І шрам є!

Снейп сіпнувся як від удару, а Гаррі завмер з штанами в одній руці і затиснутим краєм рушника в іншій.
— Ви хіба не.., — почав було Гаррі. Він не знав як саме поставити питання, та покоївка, схоже, чудово його зрозуміла.
— Ні, я не маґла. Я від народження сквібка, але моя двоюрідна сестра справжнісінька відьма! Вона навіть у Гоґвортсі навчалася, на Гафлпафі, — промовила жінка. — Сестра мені стільки про вас розповідала! Та мені ж ніхто не повірить! Сам Гаррі Поттер! А можна ваш автограф?
— Ні! – гаркнув Снейп остаточно втрачаючи терпець і ляснув дверима прямо у покоївки перед носом. Трохи штукатурки обсипалося Снейпу на плечі просто зі стелі.
Гаррі не стримавшись, пирснув зі сміху.
Зіллєвар повільно обернувся. У його очах плескався гнів. За три короткі кроки Снейп перетнув відстань, що розділяла їх, схопив Гаррі за плечі і різко струснув.
— Вам весело, Поттер?
— Так, пробач, — Гаррі витер сльози, що виступили від сміху. — Я у якийсь момент відчув себе маглівським селебом, а ти ніби вірний тіло-охоронець врятував мене від настирливої фанатки. Пха-ха. Ой, не можу!
Снейп пополотнів.

— Скажіть мені, Поттере, вам знайоме таке поняття, як інститут репутації? Може мені нагадати вам наскільки консервативним є магічне суспільство?
Гаррі нарешті перестав іржати як молодий кентавр під час спарювання і трохи насторожився.
— О. Ти вважаєш вона комусь розповість, що то бачила нас? Чорт, я про це не подумав.
— Ти хоч іноді думаєш, Поттере?
— Пробач, правда. Я забув, що ти приховуєш свою орієнтацію. Ти можеш мати через це проблеми? — Гаррі відчув себе відвертим бовдуром. Кілька хвилин тому йому було так радісно і добре, що весь навколишній світ ніби перестав існувати.
Снейп остаточно перестав стримуватись.
— Ідіот! У мене проблеми? Твоя репутація, твоя Поттер! Ти зовсім не розумієш, що може розпочатися, якщо люди дізнаються, як їх обраний проводить дозвілля?
— Ні, — Гаррі знизав плечима. — Вони ж і так знають. Команда з Квідичу, адже я розповідав…
— Драклові грифіндорці! Зв’язався на свою голову, – пробурмотів Снейп прикриваючи очі. Зараз він знову був схожий на себе колишнього – професора, який вдесяте пояснює одне й теж недбалому студенту.
— Северусе, — тихенько покликав Гаррі, торкаючись кінчиками пальців щоки зіллєвара.
Снейп сіпнувся як від удару і зробив крок назад.
— Ти ж герой, Поттере. Їхній символ світла. Мерлін, ти і є Світло! Люди можуть пробачити своєму герою багато, але не… Не зв’язок зі Смертежером! — тепер він нарешті глянув на Гаррі. І хлопцеві зовсім не подобався цей погляд.
— Ти колишній Смертежер…
—Не буває колишніх Смертежерів, як не буває колишніх убивць.
— Я вбив Волдеморта. І десятка три особливо небезпечних чаклунів на аврорських рейдах.
— Не переінакшуй! Ти розумієш про що я!
— Якщо чесно, то ні. Виглядає так, ніби ти злякався якоїсь нещасної маґли, яка не зрозуміло, що бачила і якій ніхто не повірить. Може ти просто шукаєш привід порвати зі мною? Тоді скажи ,як є, — Гаррі спеціально підначував, знаючи як болюче самолюбство його колишнього професора реагує на слово “боягуз”. Навіть заховане у контексті.
— Порвати? Поттере, ми не у відносинах, щоб…
— То давай будемо! — Гаррі намагався зловити момент, та врешті вирішив не чекати невідомо чого.— Давай зустрічатись, Северусе?
— Що… Кх… Що ти.., — Снейп раптом запнувся на вдиху і зайшовся в жахливому нападі кашлю, повільно осідаючи на підлогу. Обличчя неприродньо спотворилося у болісній гримасі. Пальцями він вчепився у своє горло дряпаючи зміїні шрами.
— Северус! — Гаррі впав навколішки поруч, хапаючись за плечі зіллєвара. Він насилу вклав голову Снейпа собі на груди. — Тихіше, тихіше, дихай, Северусе… Прошу, дихай… Дихай…
Гаррі гладив чорне волосся, масажував плечі, грудну клітину. Повільно, нестерпно повільно кашель почав відступати.
— Зілля, — пробурмотів Снейп з явним зусиллям, проштовхуючи крізь легені повітря. Рваний помах руки і з кишені чорних штанів виринув флакон і поплив повітрям до власника. Гаррі тим часом підібрав паличку Снейпа, що вкотилася при падінні.
— Ось, не витрачай сили на невербальні.
Снейп зміряв його похмурим поглядом, мовляв “уже чого-чого, а сил у мене достатньо”, але пальці зрадницьки не слухалися і злощасний флакон не піддавався. Тоді Гаррі відклав паличку Снейпа і забрав зілля. Швидко відкрутив кришечку і підніс флакон до губ зіллєвара.
— Я схожий на немічного? — прохрипів Снейп відбираючи флакон і залпом випиваючи вміст.
— Ні. Що це було? — спитав Гаррі, хоча частково вже й сам здогадувався.
— Дарунок від Нагіні. Деякі рани не гояться до кінця, Гаррі.
— І часто так?
— Ні.., — Снейп підвівся з підлоги, проігнорувавши простягнуту руку грифіндорця.
Та вихідця із лев’ячого факультету так просто було не зупинити.
— Я злякався, – Гаррі акуратно наблизився і обійняв зіллєвара за плечі. — Це небезпечно?
— Пусте, не забивай голову, — Снейп криво посміхнувся. Гаррі відчув це.
— Брехун. Війна закінчилася, а ти все такий же приголомшливий брехун.
— Ви тільки зараз це зрозуміли, Поттере, — звична іронія. Тільки голос більше не той глибокий, а хрипкий і ледве чутний.
— Я зрозумів інше, — посерйознішав Гаррі. — Виходить, ця зміюка дурнувата навіть зараз може тебе убити, будь-якої миті, а ти замість того, щоб жити на повну відчайдушно боїшся стосунків. Зі мною.
— Не смій називати мене боягузом, — раптом прошепотів у вухо Снейп, та так, що мурашки по шкірі побігли. — Наступна п’ятниця о восьмій. Координати я надішлю.
— Зачекай. Це означає так? — Гаррі відсторонився, щоб подивитися у чорні, як ніч очі, і зрозуміти, чи не кепкують з нього.
— Це означає – дуже обережно, Поттер. Щоби ніхто не пронюхав, особливо преса. Якщо тебе влаштовує, то так, я згоден.