Розділ 6

Минуло три роки.
Алан з усіх боків обдумав новину, що змінила його життя, і прийняв її. Він не поспішав розповідати все Тому, адже він хоч і дуже позитивний хлопець, але зі стійкою життєвою позицією. Чого тільки варті розповіді Віві про те, як він поставився до родичів, що зрадили. А як він поставиться до Алана?

Життя змінилося. Він вийшов із віку героя-коханця, став розсудливим. Ні, навколо нього все ще було безліч гарних жінок, але, на жаль, вони тільки спілкувалися. І навіть якщо вони були не проти чогось більшого, був проти сам Алан.

Він відновив стосунки з Римою. Як він сам собі пояснив, він до неї «доріс». Вони жили як звичайна пара, ходили до магазинів, літали відпочивати та відвідували публічні заходи.
З Віві Алан теж іноді спілкувався. Вона продовжувала жити так само скромно, не приймаючи ні копійки допомоги від сина.

Коли почалися зйомки шостого фільму про Поттера, Тому якраз виповнилося вісімнадцять. Алан зрозумів, що треба зазнати успіху, і запропонував Віві повідомити хлопця звістку разом. Вона відмовилася.

Том і Алан, на думку самого Алана, вже давно були як батько і син. Хлопець практично жив у його гримерці, і вони спілкувалися про все. Том навіть присвятив Алана у своє особисте життя і просив порад, як поводитися з дівчатами. Чоловік із задоволенням ділився досвідом спокушання жінок.

Добрий і такий ще наївний Том дізнався новину, що шокує для нього, просто в день зйомок сцени в Хогвартському експресі. Спочатку він не мав слів і він нічого не сказав у відповідь. Усю злість він виплеснув на Поттера (точніше, на Денієла), йому справді добре дісталося по носі.

Коли лють затихла і думки вляглися і розклалися на місця, він повернувся до Алану для з’ясування стосунків.
Алан відразу ж попросив його не робити поспішних висновків, а досить охолонути і ухвалити рішення пізніше. Згодом нічого не вирішило. Том був злий. Його гризла образа за матір, за себе і за те, що весь цей час у них були такі близькі стосунки, і зараз це все руйнується. Він порівняв це з тим, що фундамент будинку встановлюють прямо на збудовані стіни. А в даному випадку взагалі на дах поставили. Цим він натякав на розрив відносин.
Лінія фільму саме відповідала, адже Драко всіляко відмовлявся від допомоги Снейпа і намагався ухилятися від нього. Як і на Драко, на Тома теж навалилася тривога та безнадія. Він виплеснув свої почуття у роль і не шкодував про це.

З активного і веселого він перетворився на задумливого та похмурого, уникав компаній і намагався залишитися сам.
Алан переживав через такі зміни, але вдіяти нічого не міг. Том приймав його тільки на знімальному майданчику як належне.
Алан дзвонив Віві, але та лише казала, що Тому треба це пережити, а далі все має налагодитися. Принаймні вона на це сподівалася. Її теж турбував стан Тома.
Алан повідомив Римі, що має сина. Рима, яка пережила і терпіла від нього все, прийняла цей факт. Так як син не хотів спілкуватися з батьком, і вона відклала переживання з цього приводу на майбутнє. Поки що її все влаштовувало.

Том довго викочувався. Він сподобався підійти до Алана в останній день зйомок останнього фільму. В останній для Алана день, коли команда прощалася з ним і Девідом Тьюлісом, який зіграв Люпіна.
– Мені шкода, що так склалося, і це не моя вина. Я поки що не прийняв рішення, що робити далі. Ще побачимось.
Алан упокорився. Сказати, що він був засмучений, але ні. Просто з’явилося відчуття, що у житті він щось (зрозуміло що) пропустив, і це не виправити. Якби він не робив той чортовий тест, все було б інакше. А може й ні. Він би продовжував себе гризти і метатися у сумнівах. Що зроблено те зроблено.

На прем’єрі фільму Том навіть не глянув у бік Алана.
Алан тримався гідно.
Снейп виявився героєм, тому Алан купався у увазі численної кількості фанатів.

Час минав, від Тома не було жодних звісток. Всі новини Алан дізнавався від Віві. Вона й повідомила в одній із їхніх телефонних розмов, що Том не хоче його бачити.
– Я не знаю, як це коментувати, і, чесно, мені байдуже. Це його рішення, я не можу його змінити та й не хочу.

Віві більше не працювала. Тяжке життя з постійною виснажливою фізичною працею підірвало її здоров’я. Том допомагав їй, переважно фінансово, навчався, знімався у фільмах і будував особисте життя.
Алан жив своїм життям. Він одружився з Римом, зняв свій другий фільм.
І ось одного вечора, напередодні Різдва, пролунав дзвінок.
– Потрібно поговорити.

Хлопець змінився. Зовні практично немає. Голос став глибшим і рівнішим, жести спокійнішими.
– Довго ж ти думав, – гірко посміхнувся Алан.
– Мені було тяжко. – зітхнув Том. – Я прийняв усе дуже близько до серця і вчинив у яскравих традиціях юнацького максималізму. Але я думав, порівнював.
Алан підняв брови вгору.
Том посміхнувся.
– У мене нікого, окрім матері, немає. Її сім’я – зрадники, я одразу і тебе записав у цю категорію. Але тепер розумію, що з тобою ситуація інша. Це було непросто, але я поставив себе на твоє місце, і зрозумів, чому ти так зробив тоді, зрозумів твої сумніви.
– Невже? – брови Алана не думали опускатися.
– А ти ще той борець за справедливість.
– Мама все приймає як є. Вона не бореться, не обстоює свої права. Мене це дико виводить. Я не можу все приймати як є. У випадку з тобою, поки я не прожив, не пропустив це все, я не зміг прийняти. Якби я погодився на світову відразу, я б гриз себе і зривався на всіх, і якби знай, що краще.
– Ти непогано аналізуєш, – кивнув Алан.
– Так, довелося навчитися, щоби вижити морально.
– Невже з Віві так погано було жити?
– Не нагадуй. Познайом мене зі своєю родиною.

Дружина Алана, його брати, сестра та численні племінники прийняли Тома дуже тепло. Для всіх це було шоком, але Тома всі заочно знали і навіть любили, тож проблем не виникло жодних. З молодшими племінниками Том часто, із задоволенням і довго гуляв, але своїх дітей поки що не планував. Складно, коли ти відомий актор, знайти ту єдину, яка бачитиме в тобі не Мелфоя, а тебе самого.
З Аланом вони повернулися до тих відносин, які були до їхнього розриву. Обидва були задоволені.

– Цікаво, чи я дочекаюся того моменту, коли ти назвеш мене батьком? – спитав Алан, примружившись, коли вони сиділи за кухонним столом в черговий візит Тома.
– Хто знає, – з гордовитим малфоївським виглядом відповів Том, – може й дочекаєшся.