Розділ 6

Кроулі опинився в світлому коридорі небес. Мюрієль явно нервувала: смикалася, перекручувала руки, заламувала пальці, озиралася, тяжко дихала.

– Чому ти така знервована? – спитав демон, роздивляючи свою провідницю.

– Я не хочу, щоб ви якось постраждали. Розумієте, демони ж з ангелами не ладнають, тож вас навряд чи на чай запросили..

– Тобі не має бути до цього діла.

– Так, але я відчуваю тривогу Азірафаеля. Вибачте, ангели насправді емоційно займисті, і тоді, в той день, навіть через всю вулицю я відчула зашквал емоцій. Наприклад Метатрон не міг такого відчути, тому, що в нього інший спектр сили, а найнижчі ангели, як я, дуже добре відчувають інших. Тому я знаю, що, коли ви розмовляли в книгарні, він дуже хвилювався за щось. – поки вони йшли, вона задумливо дивилася в одну крапку, а потім перевела погляд на Кроулі.

– У вас все добре?

– Ні.

– Зрозуміло.. це через Метатрона? Він такий добрий зі мною був. Дав на догляд цілу книгарню.

– Щось не дуже добре ти за нею доглядаєш.

– Я намагалася! Ніхто ж мене не попередив, до містер Фелл взагалі не продає книжки..

– Годі вже про нього. Вони дійшли до “кабінету” Метатрона. Мюріель наївно посміхаючись, відрекомендувала демона та пішла.

– Добрий день, демоне Кроулі. – змій не відповів.

– На скільки тобі вже відомо, твій друг отримав підвищення. Але він дуже переймався за тебе і я йому запропонував, щоб ти перейшов на нашу сторону.

– Ні.

– Ти мене навіть не вислухав.

– Ні і все. Ви не заманите мене в це прогнивше місце навіть Азірафаелем.

– Оу, добре. Тоді, думаю тобі тут нічого робити, і тобі буде однаково, якщо я зітру Азірафаеля з книги життя.

В жилах охололо, в горлі грудкою застряг голос, а пульс прискорився.

Він мовчки дивився цьому мерзотнику в очі. О, тепер зрозуміло. Скоріше всього такі ж обіцянки він і коханому ангелу роздавав.

Від злості усвідомлення затряслися руки.

– Де він? – прохрипів демон.

– О, ти зможеш до нього приєднатися, коли зробиш одне невеличке (величезне) чудо. Я знаю, демоне, що той великий потік енергії в книгарні точно був від тебе, бо, як виявилося, у Азірафаеля базовий рівень сили, як для звичайного ангела. А я точно впевнений, що в бібліотеці ніхто окрім вас не міг створити такий надійний купол.

– І що ти від мене хочеш?

– Створи захисний бар’єр. От там, по всій території. – територія була настільки масштабна, що демон, знаючи свій рівень та можливості, вже не око зрозумів, що покрити в нього вийде лиш невелику частину.

– Мені здається, що тут навіть Гавриїл не впорався б. У вас нічого не вийде.

– Та зроби вже те, що я кажу! Повір, Кроулі, моє терпіння скоро вичарпається, і я знищу твого друга.

Кроулі більше не доводилося повторювати. Він заплющив очі і, думаючи тільки про захист свого янгола, створив купол.

О, він був великий. Справді більший, ніж розраховував сам демон, але всеодно не підтвердив очікування Метатрона.

– Ти з мене дурня робиш? – починав закіпати архангел.

– Чому ви самі не можете зробити купол?

– Це не моя робота. Я лиш керую.

– Тоді це не моя проблема. Відведіть мене до Азірафаеля. – На руках з’явилися два яскравих кола, що нагадували кайданки, тільки без ланцюга. Кроулі здогадався, що вони блокують магію, коли його захисне поле зникло.

Вельзевул і Гавриїл спокійно обговорювали подальший план дій:

– Ти впевнений, що Господь вислухає тебе?

– Я впевнений. Насправді, вона взагалі не бере участь в подіях, які відбувалися всі ці 6000 років. Лиш спостерігає і коригує.

– Ти серйозно? А цей великий задум?

– Насправді це майже не її задум.

Вона дала нам всім сенс життя – ідею ворожнечі, а сама просто дивиться, що з цього вийде. До своєї відставки я говорив з нею на цю тему, і, повір, вона не вважає мене зрадником.

– Я в шоці..

– Єдиний, хто по-справжньому хоче війни – це Метатрон.

– Е… Це хто?

– Що?

– Я не в курсі хто це.

– Та це права рука Господа.

– В нього є права рука?

– Ну звісно! А в Сатани хіба немає?

– Ну…. Ні. – лице Гавриїла видовжилося від здивування.

– Ну, занчить Сатана щиро хоче війни.

– Я не думаю.

– Чому?

– За всі роки служби у нього, я зрозуміла, що він, як молодший брат копіює старшого. Тобто Богиню. Він намагається їй протистояти, але, якщо протистояти нічому, то нічого не буде. – вони обоє перезирнулися. З уст зірвалося: Тоді є шанс!

Азірафаель лежав в порівняльно тісному приміщенні. Він не пам’ятав, як його руки обвили золоті кільця, як в голові запаморочилося і він втратив свідомість. Зараз тіло боліло, мабуть, він сильного падіння. Дихати було важко, а підлога була, як з криги зроблена. Він лежав на животі і майже нічого не міг роздивитися.

– Ну от, – подумав ангел, – я став непотрібним, і мене відкинули на задній план, як непотріб. Сміття.

Образа підкотилася до гортані, через що почувся змучений стогін. Азірафаель спробував підвестися, але щось знову притискало його до підлоги.

Наче грім серед ясного неба, проскрипіли двері, яких Азірафаель не бачив. Голова була повернута в протилежному напрямку, тому він міг тільки здогадуватися, хто зайшов.

Звідти почувся тихий шепіт, наче власник голосу взагалі не планував нічого говорити, а лиш не помітив, як проговорив свої думки:

– Ангеле..

Серце затримтіло, долоні спітніли, а груди заповнив жар. Кроулі! Господи, що він тут робить?! Насилу Азірафаель знову здригнувся в спробі встати та повернути голову. Демон підійшов до нього і допоміг підвестися. Азірафаель не дивився йому в очі. Він розглядав свої руки, наче це справді було найцікавіше заняття із доступних. Демон озвався першим.

– Ангеле, чому ти мені правди не сказав? – Азірафаель здивовано підняв голову. Жовті очі змія одразу схопили погляд.

– Азірафаелю, Метатрон тобі погрожував? – серце пробило удар, але на диво говорити стало легше.

– Кроулі, я провинився перед тобою.

– Стій, так це правда, чи ні?

Ангел знову опустив погляд.

– Так..

Вони стояли мовчки, не наважуючись більше дивитися один одному в очі, і торкатися теж. Відстань між тілами була майже не відчутна, та все ж, ніяких доторків.

– Поясни мені.. прошу, розкажи все, що було місяць тому.

Ангел гучно ковтнув. Очі були як два озера, та все ж, він наважився почати.

– Метатрон сказав, що якщо я не піду з ним, він зітре тебе з книги життя. – розмова давалася на диво легко. Ангел розказав усе, що пам’ятав. Кроулі плеснув вдолоні, від чого ангел злегка здригнувся.

– Падлюка, все по одній схемі.

– Що?

– В мене тільки одне питання: Чому ти відштовхнув мене? Чому розбив мені серце? – демон з болем в очах ловив погляд ангела. Намагався знайти там пояснення. В тих бездонних зіницях.

– Я думав, буде краще, якщо ти захочеш бути подалі від мене. Звісно, я знав, що ти не погодишся на “прощення”. Я розраховував, що ти поїдеш кудись хоча б в іншу країну.. щоб забути мене.

– Ти дурень. Ти це знав? – Кроулі наважився дбайливо покласти руки на плечі ангела. Від руху кільця на руках застукотіли.

– Кроулі, я розумію, що за таке важко пробачити, але я готовий вибачатися вічність, лиш тільки б ти мене прийняв. – на лиці демона розцвіла змучена усмішка.

– Я… пробачив тебе одразу, як побачив лежачого на цій підлозі, ангеле.

Від почутого шкіра наче запалала. В холодному приміщенні враз стало спекотно, а щоки та вуха ангела налилися червоним пігментом, пульс підскочив, як навіжений. Дихання збилося. Кроулі теж помінявся в обличчі. Очі дивилися з ласкою, губи привідкрилися, руки почали гладити Азірафаельові плечі. Ще мить, ще пару міліметрів і їхні губи злилися б в такому бажаному поцілунку, але почувся вибух. Від ударної хвилі їх розкинуло в різні кути кімнати.