Розділ 5

(Внесені змінив в кінці 4 розділу, прошу ознайомитись!)

Мама попередила, що сьогодні вони з  Любою підуть до батька у квартиру, забрати деякі речі, адже зима вже була близько. Це тривожило Сашу, вона боялась за жінок.

А якщо він їх не випустить? А якщо знову скандал та бійка?

Про найгірше думати не хотілось. Тьотя Люба підбадьорювала, як могла.

— Саш, а ти знала, що я, коли молода була, карате займалась?

— Справді?

Почувся сміх мами з іншої кімнати.

— Колись один хлопець бігав за нею, ще зі школи, а вона вперлась, ні й все. Одного разу коли бідолашний стояв у неї під домівкою з квітами та співав серенади. Батьки побачили, сусіди зійшлись аж з інших вулиць. Люба так розізлилась, що зламала йому руку, — згадував вона, а тьотя Любо лиш ніжно посміхається.

— І що, спрацювало? Відчепився?

— Та де там, його ні мій чорний пояс не лякав, ні характер норовливий. Вийшла я за нього, так і люблю по сьогоднішній день.

Перевела погляд на фотографію чорнявого чоловіка який обіймав молоду тьотя Люба, а вона посміхалася. Вони були молоді, закохані та такі щасливі.

Саша провела весь день в думках, як це так любити. В неї стосунків ніколи не було, та й не сказати що подобався хтось. Інколи їй здавалось це зовсім неможливим.

Історія ніяк не відпускала, він так любив, що степів все, й добився. Саша вирішила теж, що коли закохається, отак по справжньому, ніколи не відпустить. Залишилось тільки полюбити, коли це станеться головне не пропустити.

Після того як у вечері жінки повернулись з сумками, Саша відчувала що щось не так. Мама була дуже засмучена, хоч намагалась жартувати, вона постійно десь зникала у собі та часто втрачала суть діалогу.

— Ми прийшли, двері відкриті, він сидить на кухні. Навіть не ворухнувся, коли нас побачив. Я кажу, ми за речами, а він мовчить, — тьотя Люба, активно жестикулювала, її це не аби як роздратування. — І виглядав він ніби з того часу, не спав, не мився, а тільки пив. Ще трішки й “Аватар 2” можна знімати.

Відраза була на її обличчі, а Саша добре уявила, здавалось його так схарактеризувати можна було завжди. Як згадала, сироти пройшлися по спині.

— І він так і сидів просто, весь час поки ви збирали речі?

— Так, просто сидів.

Дівчині здалось, що мамі його жаль, але вона відкинула ці думки. Заспокоюючи себе, що мама її любить і вибрала вона її.

Вечір минув з розпаковування светрів, книг та інших речей. Дивлячись на це дівчина зрозуміла, наскільки мало вона має, не в плані одягу, а того що їй необхідні для життя. І ті ж речі вона забрала в першу чергу, стало трішки сумно.

Нова кімната заповнювалась дрібничками та здавалось вона стала привітнішою. Саша сиділа навпроти вікна, за столом і мріяла, яка буде її кімната, в їхньому з мамою домі. Думками вона все поверталась до тих, які вони дивились, але ні одна не відкликалась у серці.

За вікном була глуха ніч, у будинку всі спали, окрім Сашиної мами, вона сиділа на кухні, та гладила кота, думки її літали зовсім в іншій квартирі.

Вихідні минули швидко, прогулянка з Сонею, серіал та кіт, змалювали ці дні. І не дивлячись на те що найбільше часу вона провела повторюючи матеріали минулих років, Саша повна сил, була готова до нового навчального тижня.

Але здається не всі були в такому настрої, як вона. Лера заснула в автобусі, під очима були темні кола, здається хтось не спав не одну ніч. Ці дні вони майже не спілкувались, тому Саша була трішки стурбована станом однокласниці.

Лера продовжувала спати на уроках та інколи вибігли з Ромою курити на перервах. Однокласник  не почав ігнорувати Сашу після зустрічі в кафе, а вперше за декілька років вони привітались.

— Саш, пішли з нами.

— Для чого?

— Просто так, — Лера голосно позіхнула, піднімаючи руки догори.

Саші все одно нічого було робити, і коли вони вийшли на вулицю, то зрозуміла, що ніколи не була на “курілках”. Тому йшла за однокласниками, які щось обговорювали. На вулиці було сиро, тому холод по особливому пробирав до кісток, хоч як тепло ти не був одягнутий. Пожовкле листя теж тремтіло, але опадати не спішить.

Вони вийшли через паркан за школою, половини однієї плитки не було, тому зайти та вийти міг кожний. Недалеко стояло ще декілька людей, хтось з паралелі та менших класів. Рома із Лерою привітались з ними та закурили. Саша ніколи не бачила, як курить Лера, вона дістала коричневу пачку з написом “Чепмен”, коли закурила відчула вишневий запах в перемішку з табаком. Те що Рома курить вона навіть не здогадувалась, хоча й не цікавилася життям однокласників від слова взагалі. Дівчина відчувала себе зайвою і не знала, що робити в таких місцях, і як поводитися.

— Виглядаєш жахливо, — перший порушив мовчання Рома.

— Дякую, друже, — Лера просто закотила очі.

— Ти спала на всіх уроках, щось сталось? — Саші теж було цікаво.

— Та не спала я.

— Коли ми їхали в автобусі, то ледь не проїхали зупинку, я не могла тебе розбудити.

Лера винувато посміхнулась, сильніше затягуючись нікотином, та різко випустила дим з легень. Здавалось її щось турбує, але ділитись поки не збирається.

Лері ж хотілось просто курити між перервами сну і трішки поплакати, але зараз фізика, вийде просто поплакати. Далі вони говорили про домашку, Лера запитала у Роми, як справи на роботі. Сашу це не здивувало, не дивно що вона знає, вони потоваришували майже відразу, як та перевелась. Але здивувало, що Рома відповів.

— Саша недавно заходила, з подругою здається, — він докурив та викинув недопалок у смітник, переводячи погляд на Сашу.

— Ти знала, що він там працює? — Лера здивувалась, невже це таємниця?

— Та ні, так вийшло.

В голові відразу згадалися слова Соні: “Дівчата казали там гарненький бариста працює, пішли”. І Рома, як на Сашин погляд, був справді гарний, тільки в школі він виглядав більш сором’язливий, без пірсингу, і всяких аксесуарів. Навіть тут, за метр від школи, він здавався іншим. Вищим, впевненим та дорослішим, але це не її діло. З роздумів вивів дзвінок. І трійця побігла, адже тільки безсмертний не боявся запізнюватись до фізички.

І ось вони в трьох стоять перед всім класом, опустивши очі та вислуховують, які безвідповідальні зараз діти.

— Може вам мій предмет не потрібний? Як ви без фізики жити будете? Чим ви були такі зайняті, що не чули дзвінка? — обличчя почервоніло, а товсту шию передавлювало синє намисто, яке здавалось ось-ось і розлетиться.

Але не встиг ніхто відкрити рота, щоб придумати якесь виправлення, як вона продовжила.

— Хоча я знаю, запах сигарет такий стоїть, дихати неможливо, і вікна не відкрити. Рома ти ж такий старанний учень. Лера, а ти! Тільки перевелась, а вже створюєш проблеми. Від тебе, Олександро, я не очікувала такого. Сідайте.

А Саша не могла стримати емоцій, які її переповняли та закрила руками обличчя. Її перший раз відчитали при всіх. Перший раз вона запізнилась без вагомої причини, а тепер всі думають, що вона курить. Її звичний світ перевертання, а причина цього сиділа біля неї та сміялась.

— Бідна, ледь не тріснула.

І Саші теж стало смішно, та так, що вони знову отримали зауваження.

Фізика закінчилась, як і життєва енергія у всього класу. Залишився останній і можна тікати додому, від одних проблем до інших. Безутішний настрій літав над одинадцятим класом. Минув місяць, а вони вже не витримували кожного дня слухати про важливість екзаменів. І розмови про них втілювали більше ніж підготовка.

За пару хвилин до дзвінка в клас забігає класна керівничка з усміхненою дівчиною позаду.

— Одинадцятий клас, прошу до уваги!

Всі ліниво підняли погляд, з благанням, щоб на них не повісили ніякої роботи.

— На наступній неділі День учителя, тому ви як випускний клас повинні допомогти організувати свято, — урочисто заявила Наталя Борисівна.

В класі почувся незадовільний гул. Вона це свято любила, всі вітали, дарували квіти, а ті хто розумніші й подарунки. Жінка почувалася особливою, майже, як на день народження, тому не розділяла незадоволення дітей.

— А ну цить! Будете допомагати Танічкі. Вона перший рік в нашій школі працює, тому не діставайте її сильно.

Дівчина зраділа коли про неї згадали, хвилювалась помітно.

Класна керівничка пішла, повідомивши, що не хоче підслуховувати подробиці концерту, і щасливо зацокотіла товстими каблуками.

І от дівчина залишилась сам на сам з майже тридцятьма підлітками, які й не збираюсь ворушити пальцем, тільки роздивлялись її.

— Танічка, а скільки вам років? — Назар довго не чекав, відразу показав зацікавленість.

— Як до вас можна звертатися?

— Я Тетяна Петрівна, — відповідала вона схвильовано.

— А можна на вас називати Танічка?

— Я не набагато старша за вас тому, думаю це не проблема, — доброзичлива посмішка підкорила їх серце.

Тому домовившись накидати ідей в групу, а завтра скласти сценарій вони розійшлись.

Уроки закінчились швидко, Саша стояла біля дверей і чекала Леру. Вони кожного дня їдуть разом, домовленість виникла сама по собі. Лера тим часом ніяк не могла розпрощатися з Ромою, раз за разом проживали руки, і один раз ледь не обійнялись, їм явно було весело.

— Все тоді, чекаю тебе у ввечері. Напишеш.

— Йдемо? — Саша хвилювала, що ще пару хвилин ніжності й вони запізняться.

— Так, вибач, пішли.

Вітер піднявся ще більший. Дівчата максимально заховали обличчя у комірці курточок. Намагаючись швидше дійти до зупинки, де стіни, хоч трішки захищали від вітряної погоди.

— Які плани на вечір?

— Буду робити домашню, займусь тестами. Твої?

— Ну тут така справа, — Лера, здавалось, почувалася ніяково, що трішки звеселило Сашу, з чого б це? — Сьогодні в нас остання репетиція, перед виступом в одному фестивалі. І якщо ти зможеш, то…

— Ти граєш в групі?

У відповідь кивок, а Саша навіть не здивувалась.

— Що за фестиваль?

— Музичний, різні групи будуть виступати, потім проведення голосування за призові місця. Музика всіх жанрів, там навіть буде церковний хор виступати, буду голосувати за них.

Дівчата засміялись.

— Я скину тобі геолокацію. Тренуємося ми переважно в гаражі, не далеко від мого дому.

— Як в Американських фільмах?

— Ще крутіше.

На цих словах, приїхав знайомий двадцять шостий. Дівчата сіли, Саша дістала навушники та протягнула один Лері. Це ще одна їх домовленостей, слухати музику дорогою додому.

Лера раділа всьому що сталось за день, і качала головою в такт музиці. Саша ж думала про те, що дні більше не схожі на попередні, їй це дуже подобалось.

П.с. коти було б чудово отримати фітбек♡

П.с.с ще в мене є тг канал “адріана пише…” на якому чекаю вас