Розділ 5

відео для атмосфери:https://www.tiktok.com/@w1xvell/video/7215701663032560901

Женя і Спартак прибули в зал, який був знайомий їм обом, як власні п’ять пальців. Вони не були спортсменами, але вважали, що здоровий спосіб життя важливий для підтримання форми та зміцнення здоров’я. Переступивши поріг залу, вони почули звуки ритмічної музики, яка наповнювала приміщення своєю енергією і стимулювала почати тренування.

Незважаючи на те, що в залі було багато інших людей, Женя і Спартак знайшли затишний куточок для себе, де вони могли зайнятися своїми тренуваннями разом. Вони почали з розтяжки, розслаблюючи свої тіла і готуючись до тренування.

Спартак був зайнятий своїми думками, намагаючись знайти спосіб позбутися своїх проблем. Він почав тренуватися, роблячи всі вправи з максимальною наполегливістю та енергією, випускаючи свій гнів на боса. 

Женя помітив, що щось не так зі Спартаком, але не знав, що саме. Він продовжив свої вправи, не відволікаючись на нього. Незважаючи на те, що навколо були інші люди, ніхто не звертав на них уваги. Усі займалися своїми справами і ніхто не заважав Жені та Спартаку виконувати їхні вправи. Музика, що грала в залі, допомагала їм підтримувати ритм і залучала до процесу.

Спартак продовжував тренуватися, випускаючи свій гнів і лють, і тільки коли закінчив, він зупинився і видихнув.

– Ти здається, втомився, – відмітив Янович, сповільнивши темп.

Суббота перевів погляд на коханого, важко дихаючи. 

– Не дуже… просто трохи видихнувся… Мені не завадить більше мотивації, а то останнім часом я себе запустив, – тихо сміявся чоловік.

Женя задумливо дивився на молодшого. У нього в голові ніби загорілася лампочка, і він згадав дещо.

– Спартачку, ти казав, що я – твоя найбільша мотивація. Ну і як мені тебе мотивувати?

Деякий час Спартак мовчав, думаючи про відповідь. Потім він усміхнувся і відповів:

– Просто лягай і не рухайся.

Янович здивовано подивився на свого коханого. Він не зрозумів, що мав на увазі молодший, але слухняно ліг на спину, дивлячись на нього, очікуючи інструкцій.

Спартак навис над Женею і почав робити віджимання, щоразу цілуючи його в губи. Старший заплющив очі і захопився цією грою, відчуваючи, як його тіло починає збуджуватися. Він мовчки насолоджувався дотиками Спартака і бурхливими емоціями, які охоплювали його.

Між віджиманнями Спартак промовляв:

– Мій хлопчик…моє сонечко…

Женя з почервонілими вушками лежав під Спартаком, розкидаючи руки в сторони біля голови. Його тіло пронизувала хвиля задоволення, яка змушувала його тремтіти, а серце завмирало щоразу, коли чужі губи торкалися його губ.

Нарешті, Спартак закінчив свої рухи і зупинився, дивлячись на Женю, який лежав перед ним, важко дихаючи. 

– Як я тебе мотивував? – всміхаючись, запитав Янович з усе ще червоними вухами.

Суббота усміхнувся у відповідь, бажаючи продовжити їхню гру в іншому, зручнішому та відокремленому місці.

– Дуже добре. Я думаю, на сьогодні досить. Поїхали додому?

Женя кивнув, погоджуючись. Спартак піднявся з нього і простягнув руку, щоб допомогти йому встати. Старший перехопив його руку, і вони вийшли із закутку залу, де займалися вдвох. Вони пройшли повз інших людей, але не звертали на них уваги, зосередившись тільки один на одному.

Чоловіки, ледве стримуючи свої почуття, швидко вийшли із залу, щоб усамітнитися. У роздягальні вони не могли стримуватися і поцілунки та ніжні дотики неминуче слідували один за одним. Вони швидко прийняли душ, намагаючись не втрачати контакту, і швидко зібралися, щоб вирушити додому.

Надворі вже був нічний час, і прохолодний вітер обдував їх, коли вони вийшли на вулицю. Спартак і Женя йшли поруч, але ні слова не промовили. Їхні думки були зайняті тільки один одним. Незважаючи на те, що вони охололи, їхні пристрасть і бажання один одного залишалися незмінними.

Спартак пригадав про свій гнів на боса, але його думки були зараз зовсім в іншому місці. Він хотів тільки одного – бути з Женею, щоб продовжити пестощі й поцілунки.

Коли вони нарешті дісталися до будинку, Спартак узяв Женьку за руку і прискорив крок, щоб вони могли швидше опинитися у своїй квартирі. Ключ повернувся в замку, двері відчинилися, і вони швидко увійшли всередину. Зачинивши за собою двері, вони знову опинилися в обіймах одне одного. 

Незабаром вони дійшли до ліжка, обіймаючи один одного й цілуючись, немов це востаннє в їхньому житті. Бажання володіло ними повністю, і вони забули про все на світі, крім один одного. Коли їхні тіла злилися в обіймах, вони відчули потужний вибух почуттів, який накрив їх із головою.

Вони не могли зупинитися і продовжували цілуватися, обійматися і пестити один одного. В їхніх серцях горів вогонь пристрасті, який тільки розпалювався і ставав дедалі сильнішим. Їхні бажання і пристрасть тільки посилювалися з кожною хвилиною. Кохання цих чоловіків було сильною і невід’ємною частиною їхнього життя. 

– Ти ж знаєш, що я кохаю тебе понад усе на світі, правда? – тихо запитав Спартак, цілуючи свого хлопчика в шию.

– Так, я знаю. І я теж кохаю тебе, – прошепотів Женя у відповідь, проводячи руками по спині Спартака.

Старший стогнав і вертівся від ніжних дотиків Спартака. Він стискав простирадла в кулаках і примовляв щось на вухо своєму коханому. Спартак насолоджувався кожним його рухом і реакцією на його пестощі.

У їхньому коханні не було місця для лицемірства чи сорому, вони могли бути собою один перед одним. 

– Ти моя найбільша і єдина мотивація, – прошепотів Спартак, обіймаючи своє сонечко.

Женя втомлено всміхнувся, сонно кліпаючи очима. Він бурмотів щось незрозуміле, притулившись обличчям до грудей коханого. Через деякий час уже було чути тихе сопіння цього дива. Спартак ніжно усміхнувся, уткнувся носом у м’які кучері свого хлопчика і вирушив слідом за ним у царство снів.