День народження

Ранкові промінчики в лице, тепло ковдри в доволі морозний день, сон, який не хоче відпускати зі свого полону. Він прокинувся від якогось руху поряд. На диво його товариш прокинувся раніше, а це відбувалося рідко, точніше, майже ніколи.
– Доброго ранку, – сонний і охрипший голос Спартака змусив згусток поряд повернутися обличчям.
– Я тебе розбудив? – очі Жені дивилися на нього, як дитина, яка дуже провинилася і чекає, поки її посварять.
– Не дуже, я приблизно в цей період прокидаюсь – як задля пітвердження задзвонив будильник.
Сьома ранку. Психотерапевт потягнувся і вимкнув його. Раптом він відчув, як його потягнули за руку і пригорнули.
– З Днем народження, людино, яка його не дуже святкує – почулося тихе хихотіння прямо біля вуха Спартака.
– Дякую. – таке просте, але обоє знали, що воно повне вдячності, тепла, любові. Янович трохи відсторонився і тепер усміхався дивлячись у ці прохолодні очі.
– А в мене є подаруночок! – Янович вискочив з-під ковдри і побіг ритися в своїх сумках. Піжамка, усмішка, розпатлані, але такі улюблені кучері – точно дитина. Від цих думок Спартак ніжно усміхнувся. Поряд як раз плюхнулось кохане тіло і піднесло пакунок.
– Це тобі. Тільки спробуй сказати, що не приймеш. Візьми до уваги мою сентементальність і відкривай.
– Добре, добре. Я і не збирався відмовлятись.
Всередині була футболка з його улюбленими аніме песонажами і фотографія. Її не можна було знайти в жодній соціальній мережі, ні в чиємось телефоні, тільки в їх пам’яті і серці. На ній вони обіймались, Женя цілував Спартака в щоку, поки другий ніяково, але щасливо усміхався, дивлячись в камеру. А знизу під фотографією підпис “Феномену, який увірвався в моє життя і назавжди залишився в моєму
серці”.
– Подобається? – спитав Женя через якийсь час мовчання, поки коханий розглядав цю фотографію. Він не міг висловити це словами, того притягнув кучерявого до себе, ніжно поцілувавши.
– Це один із найкращих подарунків. Бо в ньому показана вся твоя емоційність, це дуже в твоєму стилі. – іменинник повалив обох на ліжко, вкрив ковдрою, міцно обійняв і почав гладити по спині.
Один із найкращих ранків у його житті. Не через День Народження, ні. Через хлопчика, його хлопчика, того хлопчика, якого він так кохає. Той хлопчик, який дарує йому настрій на всі 5 балів однією своєю присутністю і усмішкою. Той хлопчик, якого він любить, хоча в серці Спартака існує якесь більше відчуття, ніж “кохання” чи “любов”. Величину цього почуття не можна було виміряти таким
маленьким словом. Психолог був готовий на все для свого сонечка і це не було просто словами з книги. Готовий пожертвувати своїм майном, грошима, здоров’ям, – всім.
– Тобі справді сподобалось? Я доволі довго над цим думав, але на щастя, втілити це в життя набагато легше і швидше. – його хлопчик так і продовжував усміхатися кудись йому в плече, закинувши ногу на чоловіка.
– Мені дуже сподобалось, але я радив би тобі злізти з мене, бо в будь-який момент можуть постукати наші сусіди, щоб покликати на сніданок.
– Там двері зачинені.
– Я не думаю, що їх це зупинить. Коля може домовитись з ким завгодно і як завгодно, тому дістати запасні ключі – не проблема.
– Ти мене не переконав, я хочу лежати так до кінця життя.
– До кінця життя не вийде, ноги затечуть – Спартак легенько поцілував чоловіка в чоло. – Давай вставай, без тебе ранок не почнеться.
– Чого це?
– Як почнеться ранок, якщо сонечко ще не встало?

P.S: Не важливо, що день народження Спартака був 5 днів назад, мені хочеться зараз) Також мій канал з іншими роботами