Розділ 4

Вийшовши, їм довелося кволо відповісти на декілька питань репортерів, а потім вже вони опинилися в автобусі. Всі були змучені: хтось лежав, хтось пив, хтось курив, а зтось робив все це одночасно. Увійшовши, Вей старший одразу попрямував в глиб басу, до канапи. В куток якої забився його менший брат. Його очі були якимись наляканими, під ними розквітли синяки. Типовий портрет наляканої тваринки, яка давно не зазнавала тепла.

-Привіт, чувак! Як ти?- несміливо, з награною бадьорістю повів Джи.

-Нарешті когось зацікавив мій стан….,- відповідь була надто різкою, враховуючи поведінку типового Майкі.

Щось було не так.

-Ти хочеш щось мені розповісти?- тон брата не потішив старшого.

-Мені просто погано. Мені просто погано, розумієш?- випалив молодший.

Слова зірвалися з язика, спинити їх вже неможливо. Тому очі округлилися і в того, і в того. Джерарда це реально здивувало, адже він не бачив цієї  сторони Майкі, вдало зашифрувався малий. Через брак спілкування, безперечно.

-Я постійно хочу забутися. Знаєш, я раніше не відчував такого кайфу від трави. Тепер я тебе розумію…,- на його лиці була дивна посмішка і тоді Джи зрозумів, що Майкі був під кайфом.

Чорт! Як він міг це пропустити. Він ніколи не пробачить собі цього. Господи, сам Джерард проходив через це. Огидно, дико, складно, але, бляха, дієво. Він з усіх сил приховував це від усіх, найбільше від Майкі. З дитинства йому в голову вклали: «Не показуй поганий приклад братові!». І тепер він його показав, а той за інерцією повторив. Як він дізнався? І де він взагалі дістав це лайно? Йому хотілося битися головою о стіну й кричати від почуття провини. Не вслідкував, не вслідкував. Але стійте, можливо, це він перший раз спробував? Можливо, все не так погано? За статистикою залежність починається за 2-3 місяці, але дуже часто людина підсідає з першого разу. Джерард молився, щоб це було не так.

На щастя, хлопців загороджувала шафа купе, яка стояла біля ліжка. Ніхто не бачив паніки брата й туманного стану другого. Джи машинально схопив себе за волосся й міцно вчепився, заплющивши очі. «Думай, думай, думай». Ідеї танцювали шалений танець в його голові. А тоді він все ж таки наважився обдтвитися брата. Це було неприємно, адже він ніби скористався становищем Майкі, задля цього. Але це було й на його благо. Йому важливо було перевірити руки, лікті, пахви. Коліна й бедра він, на жаль, не зможе перевірити.

Для початку він наблизився до брата. Коли його очі були на рівні очей Майкі, він обернувся боком, щоб послухати дихання. Воно було не зовсім глибоке, але уривчасте, з частими вдихами і видихами. Вей молодший був щакутаний в рожевий м‘який плед, тому  його довелося обережненько відгорнути. Далі Джи тихо доторкнувся до плеча іншого, той ледь сіпнувся, на обличчі знову з‘явилася скажена посмішка. «Моторошно»- подумав Джи, але не зупинився, він повністю розумів, чому так було. Потім погляд опустився вниз, на передпліччі було чисто. «Ага, малоймовірно, що він обрав би саме це місце. Та все могло бути». Нижче- теж чисто. Права рука чиста, тепер ліва. Другу було складніше оглянути, адже його могло чекати все, що завгодно+ Майкі був найближчим членом сім‘ї для нього. Починаючи з дитинства, він мав опікуватися ним, ьо так казали батьки. Та тепер він зрозумів, наскільки це важливо. Адже про нього самого мало хто і піклувався, але зараз це в минулому, бо багато всього змінилося.

Трохи нижче рукава на шкірі вимальовувалася чітка, свіжа подряни. Щось гостре. Джерард струсну головою, щоб відігнати гнітючі думки.

На згині ліктя правої руки було багато точок. Одні свіжі, інші почали загоюватися. Невже він робив це сьогодні? Коли? На концерті він теж був під цим?

Йому дуже сильно хотілося струснути братову руку, щоб він прокинувся. Покричати, влаштувати сцену. Але це ніколи не допомагає й тут теж не допоможе. Вся трагічність ситуації була в тому, що юнак, сидячі біля брата, відчував в себе в кишені пакетик. Маленький зіп-пакетик з травою. Він досі носив його, хоча вже як 2 місяці жив чистим життя. Знаєте, ніби ти за крок до того, щоб зробити щось, але ти цього не робиш. Так було з цим пакетиком. Тому він просто підвівся, накрив Майкі ковдрою. Роззирнувся по бусику, всі вже спали. На столику стояв електронний годинник, у світлі тьмяної лапми, його зелені циферки різали око. На годиннку була 5 ранку. Він не міг повірити, що так довго був зайнятий братом… Та збитий концертами режим його давно не хвилював, він міг не спати ночами. Раптом якась нова думка, ідея прийде, а він спить?

Тому парубок просунув руку далі, туди де стояла банка з розчинною кавою й дорожній чайник, чашка. Увімкнув в розетку, той почав тихо булькотіти та шипіти, закипівши, линула пара. Джи одразу залив каву окропом і влаштувався на куцому ослінчику біля вікна. Відхилив фіранку, вони їхали якоюсь автострадою посеред рівнин. Сонця ще не було видно, але на вулиці ставало світліше.

Поглянув на Френка, він спав. Нарешті безсоння трохи відпустило його. Джерард щиро цьому радів, а Аїро ніби відчувши це, усміхнувся кутиком рота. Напевно, йому сниться щось хороше. «Наприклад, наше спільне майбутнє»- подумав Вей. Або, знаєте, коли собакам сниться, що вони ща кимось женуться, вони теж здаються дуже радісними.

Хлопець відпив трохи своєї кави, поставив на стіл. Встав, потягнувся. Новий день офіційно розпочався.