Розділ 4. Дума

---

 

Цієї ночі Ремус майже не спав. Якісь жалюгідні 3 години сну… Він думав. І що буде? Сіріус просто посміється і забуде? Буде щось питати? Він зрозуміє прямі натяки у віршах? Він ж побачив той про місяць і зірку… Він ніби не тупий, це очевидно. Ну але ж він не подобається Люпину, просто красивий хлопець підкинув трішки натхнення, от і все… Цікаво, чи на довго стане цієї музи?

Він мало що дізнався про нього за сьогодні. Те, що він Блек(ну хоч звучить), панк, вчився у приватній школі та у них є третій з їхньої компашки(банди.це звучить як банда.), Пітер, чи як вони кажуть Червохвіст. Ремус не горів бажанням знайомитись з людиною у якої така тупа кличка. Погодьтесь, Червохвіст? Це тупо. Зі слів Джеймса і Сіріуса він дуже зайнята людина. А ще, третій лишній.

Ремус і не раз був третім лишнім. Навіть скажу, завжди. На майбутнє, не зв’язуватись з компанією, де ти будеш третім. Ніколи. Ніколи.

Те, що друзі у нього тільки дівчата – полегшує життя. Тобто, вони дають класні поради. Усюди. Від відносин до який краще макарон взяти, серйозно. Якщо б не Лілс та Аліса, він би вже давно гнив на цьому ліжку з тяжкою дипресією. Вони богині і ніхто не посміє заперечити.

З Мері він не дуже спілкувався, вона була радше повною його протилежністю. Впевнена, весела, компанійська, легко знаходить нові знайомства, легка на підйом. Він же ж зовсім не такий. Тримати людей на відстані – ось це найкращий вибір у його житті. Нікому не довіряти, робити помилки, тяжко знаходити однодумців, друзів. Ось це – він. Та й Люпин не скаржиться. Йому вистачає Еванс та Фортеск’ю.

Навіщо було знайомитись з Сіріусом? Побачив красивого хлопця і зразу летиш на усіх вітрах до нього? Він можливо навіть не гей, в крайньому випадку бі або пан… Принаймні, це ще не ясно. Він не виглядає як гей, але і на гетеро не дуже схожий… Ей, яка різниця!? Він навіть не планує зустрічатися з Блеком. Чи все ж таки..? Він приємний у спілкуванні, хоч і ниє багато. Та й якийсь він обмежений, чи що… Тобто, Ремус би не сказав, що у нього самого великий кругозір, але Сіріус… Він знається на своєму. А своє у нього – це жарти, підколи, допитливість, мотоцикли та тупі підкати. Кажу ж, обмежений. Невже не можна побути хоч трохи спокійнішим та роззирнутись довкола? Він далі свого носа не бачить нічого. Поряд з Джеймсом. З Джеймсом він якийсь… Не знаю, ідіотський. Вічно сміється, жартує, надто активний… Заспокійся, хлопче… Зразу видно, що вони з ним прям ну соулмейти..? Тобто прямо супер-круті друзі. Хочеться побути на місці Джеймса. Хочеться, щоб хтось був з тобою таким близьким. Але ця бляха, дистанція!

Якщо підпустити людину надто близько, то можна прив’язатись. Це найгірша штука, яку придумало людство. Ти можеш ненавидіти, блювати від однієї думки про ту людину, але фіг тобі, ти її любиш бляха. Ненавиджу.

Як бачите, у нього був великий досвід у дружбі. Навіть, можливо завеликий. Як людина у свої 21 може пережити стільки фігні? Пофіг. Ремус придумав як зіпсувати собі життя. Стати найкращими друзями з Сіріусом. Нехай почнеться срака у його житті, нудно якось.

 

***

 

Понеділок, десята ранку та сонний Ремус у кав’ярні. Лілі вже краще та вона вирішила вийти сьогодні. Рятувальниця людей, які забагато думають вночі, замість того, щоб спати.

– Зроби собі еспрессо, соня – Лілі нарізала якийсь тортик – Виглядаєш жахливо. Блідніший від стіни.

Ремус у відчаї застогнав, піднявся з крісла та підійшов до кавової машини.

– Лілі, можна в тебе щось запитати?

– Звичайно, любий, що таке?

Ремус повернувся до неї та сперся на стіну.

Ех, була не була.

– Як зрозуміти, що мені хтось подобається?

Лілі змінила три емоції. Нерозуміння, здивування та задуманість.

– Ну… Вибач, я збита з пантелику, я не очікувала такого.

Вона повернулась до Люпина та прикусила губу. Вона завжди так робила, коли думала.

– Як ти почуваєшся поряд з ним?

– Ним? А якщо це вона?

– Ремус.

– Добре, добре… Еее.. Не так гівняно, як завжди. Можливо навіть, не знаю.. Весело? Не щасливо, ні. Принаймні краще, ніж зазвичай. Ось так.

Ремус закрив руками лице та застогнав.

– Боже, Лілі, чому це все так важко!?

Лілі вже хотіла обійняти його, але згадала, що він не любить обіймів. Вийшов трохи двозначний рух. У кав’ярні було тихо, тому звук повідомлення пролунав голосно. Це телефон Ремуса.

 

10:19 Доброго ранку, містер Муні:)

 

Ха і що бляха писати? Доброго ранку, Зіронька? Фігня. Ремус простягнув телефон Лілі. Вона незрозуміло подивилась на нього.

-Відпиши йому, будь ласка, я тебе прошу, я вже не можу…

Лілі взяла телефон з його рук. Прочитавши повідомлення у неї був ще більш незрозумілий вираз лиця.

– Він знає про твою сторінку?

– Завдячуючи Алісі…

– Хто це взагалі такий?

– Він зайшов сюди у суботу, вчора ми з ним, Алісою і його другом гуляли… Короче, не важливо.

– Я зроблю те, що зможу…

10:24 Доброго

10:26 Я просто в захваті від твоїх віршів!!! Не знав, що ти пишеш!

10:27 Еее, дякую)

10:28 Ти сьогодні на роботі?

10:28 Так

10:29 Не проти, якщо я заскочу через 15 хвилинок?

– Рем

– Що?

– Він питає чи ти не проти якщо він прийде

Гівно. Бачити Сіріуса – останнє, що він зараз хотів. Але…

– Коли?

– Через 15 хвилин

– Та нехай…

10:32 Окей

10:34 Чудово:) До зустрічі!

– Подивлюсь хоч на нього… Як його звати? Чого ти його не записав?

– Сіріус… Дай телефон, будь ласка

Лілі повернула йому мобільник. Він змінив контакт на “Гівно собаче”

**

10 хвилин Ремус напружувався коли відкривались двері. Джеймс казав, що Сіріус не пунктуальний, але всеодно страшновато. Проте, рівно о 10:49 він побачив його. Такого ж красивого, як в суботу. Зі своєю тупою усмішкою.

– Привіт!

– Привіт – Ремус спробував посміхнутись – Як ти?

– Прекрасно, як сам? Виглядаєш втомленим…

Оу. Брехати? Однозначно.

– Нормально. Просто не виспався

– Кави менше треба пити – засміявся Блек

– Хехе, так… Будеш щось?

– О, зроби щось на свій смак, мені всеодно

– Еее, добре, окей

Ага, а ще що бляха… Капець, на свій смак йому зробити. Нехай захлинеться своєю кавою…

*

Ремус вирішив не експериментувати та просто зробив капучино. 2 рази майже не обпікся, але майже не рахується. Так. Він несе каву Сіріусу.

– Дякую! А що це? – Сіріус зацікавлено розглядає кружку.

Не переживай, яду не підсипав…

– У мене немає фантазії, тому просто капучино

– Ще раз просто дякую – Сіріус посміхнувся – Присядеш?

Ага, фіг тобі, Ремусе, так просто не відстане, скотина… Люпин сів на вільне крісло та тупо вглядався у вікно.

– Як звати ту дівчину, що працює з тобою? – Сіріус вдивлявся за прилавок

– Сподобалась?

Ось він, шанс на цю тему

– Що? Е, ні, вона подобається Джеймсу

– О, ясно. Її звати Лілі. Еванс.

Сіріус кивнув та відпив з кружки.

– Треба їх познайомити, він за нею сталкерить вже давно – Блек засміявся та знов кинув погляд на Лілі

– Ага – Ремус дійсно намагався посміхнутись, але вийшло жахливо

– Хей, точно все нормально? Ти дуже блідий… – Сіріус занепокоєно подивився на Рема

Ой, як мило, він переживає! Думати сарказмом, дожилися.

– Ее… Голова болить, але так, все нормально, не хвилюйся…

– Буду, Ремусе. Може краще піди додому? Ти от-от зомлієш… – Гультяй з тривогою дивився на Люпина.

Добре, це вже не смішно, він дуже переживає.

– Ее… Можливо, ти і правий. Добре, так.

Сіріус одним ковтком допив каву та підвівся

– Вже йдеш?

– Ну, я, взагалі – то хотів тебе провести. Якщо ти не проти, звичайно.

Ага… А це ще навіщо? Він справді такий милий, чи просто хоче таким здаватися…?

– Ну… Якщо хочеш, добре… – Ремус встав зі стільця та покрокував до барної стійки

– Лілі, ти не проти, якщо я піду додому? Мені щось фігово

– Звісно, любий, якщо щось буде потрібно – пиши, дзвони

– Окей, папа Лілс – Ремус взяв своє пальто та попрямував до Блека

– Папа, Ремусе

*

Вони вже йдуть вже п’ять хвилин, та діалог ніяк не зав’язувався. Некомфортно…

– Доречі, у Джеймса скоро день народження, 27 числа, це наступної п’ятниці. Прийдеш? А, і візьми Лілі. Він дуже зрадіє. – Сіріус усміхнувся та підвів голову до обличчя Люпина.

– Напевне, зможу. А що йому подарувати?

– О, нічого не потрібно. Просто приходь.

У Гультяя такі прекрасні очі… Сірі. Немов колір цигаркового диму. Та він повністю красивий… Блек почервонів. Ремус тільки зараз зрозумів, що тупо у відкриту пялився на нього. Почервонівши у відповідь, Муні відвернувся і машинально дістав телефон, щоб відволіктися. Як же це тупо виглядає зі сторони, Боже ти мій… Чому ж він такий незграбниййй?!

 

*

– Ми прийшли – Ремус зупинився біля великої багатоповерхівки

– Якщо щось станеться, або щось таке, пиши. Який у тебе номер квартири?

– П’ята

– Добре. До зустрічі – Сіріус наостанок посміхнувся та почимчикував кудись, залишивши Ремуса самого зі своїми кращими друзями – сором, втома та внутрішній критик. Скоро до них може додатись ще один. Закоханість.

 

 

---